1  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 листопада 2009 р. м. Полтава Справа № 2-а-11256/09

 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – С.С.Бойко,

суддів Серга С.М., Клочко К.І.

при секретарі – В.В.Білан,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Коломієць В.М.

третя особа: Ткаченко А.М.     

 розглянувши  в судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа Державне казначейство України про визнання недійсним запису про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством і компенсаційних виплат, пов’язаних з проходженням військової служби та стягнення майнової шкоди, -  

  В С Т А Н О В И В:  

 26 листопада 2008 р. ОСОБА_1  звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України, третя особа Державне казначейство України про визнання недійсним запису про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством і компенсаційних виплат, пов’язаних з проходженням військової служби та стягнення майнової шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що з 30.11.2000 р. та поданий час позивач проходить службу у структурному підрозділі Центрального управління Служби безпеки України. Посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" від 12 березня 1996 року № 316 та «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» від 01.08.1996 р. №879, Закон України "Про Соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", Закон України «Про Службу безпеки України» зазначає, що йому неправомірно відмовлено у здійсненні грошових і компенсаційних витрат, пов’язаних з проходженням військової служби. На підставі вищенаведеного ОСОБА_1 просить суд визнати відмову СБ України щодо виплати компенсацій неправомірною та стягнути на його користь 7891,63 грн. вказаних виплат.    

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказуючи, що його дії регламентовані Законом України "Про Соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", Законом України «Про Службу безпеки України» та іншими нормами діючого законодавства, відповідно до яких позивачу були проведені всі належні виплати.  

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.  

 Судом встановлено, що з 30.11.2000 року і по даний час ОСОБА_1 проходить службу у структурному підрозділі Центрального управління Служби безпеки України на посаді старшого юрисконсульта.  

 На думку позивача йому були не в повному обсязі виплачені деякі компенсації та пільги, а тому останній звернувся до суду з вимогою про стягнення їх у примусовому порядку.

 Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Таким чином, надаючи правову оцінку щодо вимоги позивача про виплату компенсації за неодержання продовольчого пайку, суд зазначає наступне.

 Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла до 11.03.2006р.) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі  пайки або по їх бажанню грошову компенсацію за містць них.  

Дію ч. 2 ст. 9 вказаного Закону в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них було зупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-ІІІ від 07.02.2000 року, який набрав чинності з 11.03.2000 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.06 року ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була викладена в новій редакції та доповнено п. 2 ст. 9-1, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набирає чинності з 01.01.07 р.  

Однак, дія викладеного п. 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинена на 2007 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином, виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 не має права на продовольче забезпечення чи проведення компенсації замість нього, а тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги.

 Щодо вимоги про виплату позивачу компенсації за речове майно за період з 2007 року по 2008 рік, суд зазначає наступне.

      З 30.11.2000 року ОСОБА_1 проходить службу у структурному підрозділі Центрального управління Служби безпеки України та починаючи із вказаного часу має відповідне військове звання, а тому повинен був бути забезпечений речовим майном.

Позивач вказує, що оскільки позивачу у 2007 р. та 2008 році речове майно не видавалось він має право на отримання замість належних предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості вказаного майна.

03 листопада 2006 року прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності з 01.01.2007 року, яким були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно частини 1 статті 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На 2007 рік дія статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону від 03.11.2006 року), якою передбачено право військовослужбовців на отримання продовольчого пайка чи грошової компенсації замість нього, призупинена Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (п. 59 ст. 71 Закону).  

Неконституційною вищенаведена норма не визнавалась, а тому у 2007 році ОСОБА_1 грошова компенсація за речове майно не виплачувалась.

Відповідно до матеріалів справи у 2008 році позивачу було виплачено 929,81 грн. грошова компенсація, а тому вимога про стягнення грошової компенсації за речове майно за 2008 рік. є необґрунтованою та безпідставною.

Таким чином, керуючись з вищенаведеним суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про виплату позивачу компенсації за речове майно за період з 2007 року по 2008 рік необхідно відмовити.

 Щодо вимоги про виплату позивачу недоплаченої у 2008 році матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

01 січня 2008 року набрала чинності Інструкція про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 23.01.2008 № 35/ДСК (далі - Інструкція). Пунктом 2.3.26.1. та 2.36.2. Інструкції для військовослужбовців СБ України встановлювалася виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зокрема, передбачалося, що військовослужбовцям один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення. Указана допомога виплачується військовослужбовцям, як правило, при вибутті в чергову відпустку або за мотивованим рапортом військовослужбовця.

14 лютого 2008 року був прийнятий наказ СБ України "Про запровадження нових умов грошового забезпечення військовослужбовців СБ України" №102/ДСК, який набрав чинності 01 січня 2008 року. Пунктом 8 даного наказу було встановлено проводити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, що передбачена пунктом 2.3.26 Інструкції, у другому півріччі 2008 року. Наказ № 102/ДСК не суперечив наказу № 35/ДСК.

06 червня 2008 року наказом СБ України № 432/ДСК (зареєстрований в Мінюсті 18 червня 2008 року за № 541/15232) до пункту 2.3.26 Інструкції були внесені наступні зміни: "2.3.26.1. Військовослужбовцям один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, але не менше посадового окладу військовослужбовця.

Наказом СБ України від 24.06.2008 № 482/ДСК, який набрав чинності 01 липня 2007 року, були внесені зміни до наказу СБ України від 10.03.2008 № 160/ДСК "Про основні напрямки бюджетної політики Служби безпеки України у 2008 році" та встановлено, що у 2008 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям СБ України, виплачується у розмірі посадового окладу. Виплату цієї допомоги здійснюється з 01 липня 2008 року.

Таким чином, Службою безпеки України позивачу у другому півріччі 2008 року була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі його посадового окладу, тобто в сумі 1600,00 грн., що ОСОБА_1 в засіданні не заперечувалося.

Судом спростовуються, доводи позивача про неможливість застосування вказаних відомчих наказів СБ України як таких, що не зареєстровані у Міністерстві юстиції, є безпідставними, оскільки наказ СБ України № 432/ДСК від 06 червня 2008 року, яким було внесено зміни до наказу від 23.01.2008 № 35/ДСК та визначено межі розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 541/15232 .  

Крім того, пункт 2.3.26.1 Інструкції в редакції наказу № 432/ДСК від 06 червня 2008 року є бланкетною нормою, яка посилається на норму наказу СБ України від 10.03.2008 № 160/ДСК в редакції наказу СБ України від 24.06.2008 № 482/ДСК, які за своєю правовою природою не потребують реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки не містять правових норм (правил поведінки

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про виплату недоплаченого розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2008 році необхідно відмовити.

 Щодо вимоги про виплату позивачу недоплаченої у 2006 – 2008 роках компенсації 50% фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України від 24.06.2004 року № 1865-IV), військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

З 18 квітня 2003 року Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу (далі -Порядок) регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 p. N 426 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1 Порядку (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 p. N 148, від 08.06.2005 p. N 427) пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу (далі - пільговики), щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу.

Пунктами 2 та 3 Порядку встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.

Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.

Зазначені кошти передбачаються в кошторисах установ згідно з кодом економічної класифікації (КЕК) 1343 "Інші поточні трансферти населенню".

Пунктом 5 Порядку визначено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).

В судовому засіданні та у своїх запереченнях відповідач зазначав, що за час проходження військової служби, в тому числі у 2006-2008 роках, ОСОБА_1 про проведення йому відшкодування передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги не звертався, у зв'язку з чим відповідне рішення про задоволення його клопотання чи про відмову у його задоволенні не приймалося.  

ОСОБА_1 доказів в підтвердження звернення до відповідача з вимогою про компенсацію 50% фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг за 2006 – 2008 роках не надав.

Таким чином, відповідачем не було порушено право ОСОБА_1 на отримання вказаних пільг, оскільки останній ними не скористався.

Аналізуючи, вищенаведене суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про виплату недоплаченої у 2006 – 2008 роках компенсації 50% фактичних витрат з оплати житлово-комунальних послуг необхідно відмовити.

 Щодо вимоги про стягнення вартості проїзду позивача та членів його сім'ї у черговій відпустці за 2007 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" однією з пільг військовослужбовців та членів їх сімей є безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом у відпустку в межах України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання бюджетних установ. До таких витрат належать безоплатний проїзд і перевезення багажу.

Порядком забезпечення безоплатного проїзду військовослужбовців і членів їх сімей у чергову відпустку, на нове місце служби та перевезення багажу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1992 року № 538, визначено, що право на безоплатний проїзд військовослужбовців і членів їх сімей у чергову відпустку забезпечується відповідними міністерствами та управліннями військових формувань, зокрема Службою безпеки України.

Листом Державного казначейства України від 13.07.2007 року № 3.4-04/1710-8448 видатки на безоплатний проїзд військовослужбовців та членів їх сімей у чергову відпустку мають проводитись по КЕКВ 1135 "Оплата транспортних послуг та утримання автотранспортних засобів".

При формуванні Державного бюджету на 2007 рік Міністерством фінансів не були передбачені відповідні асигнування Службі безпеки України на оплату проїзду військовослужбовців та членів їх сімей у чергову відпустку.

Відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Таким чином, Служба безпеки України як розпорядник бюджетних коштів може проводити відповідні видатки та мати бюджетні зобов'язання виключно в межах бюджетних асигнувань. А за відсутності таких асигнувань Службою безпеки України вказані виплати позивачу не могли бути проведені.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення покладено на відповідача.  

В даному випадку відповідач довів правомірність своїх дій в частині виплати заявлених до стягнення компенсацій.  

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.        

 На підставі викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

  П О С Т А Н О В И В:  

 У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

  Постанова   набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.  

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Повний текст постанови буде виготовлений: 23.11.2009р.  

Головуючий суддя               С.С.Бойко  

  суддя                   С.М.Серга  

  суддя                   К.І.Клочко  

                          ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8(05322) 2-78-69  

E-mail:   inbox@adm.pl.court.gov.ua   код ЄДРПОУ 35521510  

«23» листопада 2009 року

№ 5/ 2 – а –  11256/09

                   Позивачу:   ОСОБА_1  

39625, АДРЕСА_1.  

Відповідачу: Служба безпеки України.  

01034, м.Київ, вул.Володимирська, 33.

Третя особа:  

Державне казначейство України  

01014, м. Київ, вул. Бастіонна,6

 Полтавський окружний адміністративний суд, надсилає копію постанови від 17 листопада 2009 р. по адміністративній справі № 2 - а -  11256 /09 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа Державне казначейство України про визнання недійсним запису про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством і компенсаційних виплат, пов’язаних з проходженням військової служби та стягнення майнової шкоди.

            Додаток: копія постанови на 3 арк. сторонам по справі.

    Суддя                           С.С. Бойко  

    ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8(05322) 2-78-69  

E-mail:   inbox@adm.pl.court.gov.ua   код ЄДРПОУ 35521510  

«23» листопада 2009 року

№ 5/ 2 – а –  11256/09

                   Позивачу:   ОСОБА_1  

39625, АДРЕСА_1.  

Відповідачу: Служба безпеки України.  

01034, м.Київ, вул.Володимирська, 33.

Третя особа:  

Державне казначейство України  

01014, м. Київ, вул. Бастіонна,6

 Полтавський окружний адміністративний суд, надсилає копію постанови від 17 листопада 2009 р. по адміністративній справі № 2 - а -  11256 /09 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа Державне казначейство України про визнання недійсним запису про визнання неправомірною відмови у здійсненні передбачених чинним законодавством і компенсаційних виплат, пов’язаних з проходженням військової служби та стягнення майнової шкоди.

            Додаток: копія постанови на 3 арк. сторонам по справі.

    Суддя                           С.С. Бойко