Номер провадження № 22-ц/785/1509/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 року                                                    м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Черевко П.М.

- ОСОБА_2

при секретарі – Добряк Н.І.

з участю: ОСОБА_3, представника ДП «Одеський МТП»ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2013 року по справі за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, яке складається з одноповерхового дерев’яного спорудження літнього типу, площею 109,5 кв.м. інвентарний № 085611, розташованого на території дитячого оздоровчого табору «Юний моряк», розташованого за адресою : м. Одеса, вул.. Дача Ковалевського, 16 шляхом звільнення приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

28 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує , що у нього на балансі знаходиться дитячий оздоровчий табір , в якому розташоване спірне нежитлове приміщення, яке використовується влітку для відпочинку дітей. Вказане приміщення без належних на то підстав займають відповідачі разом з дітьми протягом кількох років, які звернулися до адміністрації позивача з листом про надання їм можливості проживання в спірному приміщенні. Але в зв’язку з тим, що вказане приміщення повинно використовуватися по цільовому призначенню, не призначено для постійного проживання, а також , що вказане майно є державним та не може бути передано відповідачам в користування, в задоволенні заяви відповідачам було відмовлено та пропоноване звільнити приміщення. Але у добровільному порядку відповідачі приміщення не звільнили.

Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що вселилися в приміщення з дозволу фізичних осіб у той час , коли табір знаходився в оренді ТОВ «Євро сервіс» на умовах того, що вони будуть охороняти територію табору та прибирати її. Тривалий час проживають в приміщенні, сплачують плату за електричну енергію, на утриманні мають неповнолітніх дітей.

Рішенням суду першої інстанції від 04 листопада 2013 року позовну заяву ДП «Одеський морський торговельний порт» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 , які діють від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов’язання звільнити приміщення задоволений.

Усунуті перешкоди ДП «Одеський морський торговельний порт» у користуванні одноповерховим дерев’яним спорудженням на кам’яній основі, літнього типу, площею забудови 109,5 кв. м., яке перебуває у нього на балансі, інвентарний № 085611, розташованим на території дитячого оздоровчого табору «Юний моряк» за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, шляхом зобов’язання ОСОБА_5, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, звільнити зазначене приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ДП «Одеський морський торговельний порт» судовий збір по 57 гривень 35 копійок з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які виступають в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Згідно зі Статутом від 03 липня 2008 року ДП «Одеський морський торговельний порт» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Судом першої інстанції на підставі інвентарної картки обліків основних засобів № 085611 вірно встановлено, що у господарському віданні позивача перебуває спірна споруда. У зв’язку з викладеним судова колегія не бере до уваги довід апелянтів , що розглядаючи справу суд першої інстанції не встановив дійсного власника спірного майна.

Відповідачі вселилися в спірне приміщення з усного дозволу фізичних осіб, в користуванні яких знаходився табір на умовах договору оренди, укладений між позивачем та ТОВ «Євросервіс». При цьому відповідачі повинні були прибирати та охороняти територію табору. Судова колегія звертає увагу, що між сторонами будь-який договір не укладався, а тому посилання апелянтів, що вони вселилися в зазначене приміщення як робітники позивача не заслуговує на увагу. Також судова колегія не приймає доводів апелянтів , що в відповідності до ст. 64 ЖК України вони не підлягають виселенню з приміщення та діти не можуть бути виселені з житлового приміщення без згоди органу опіки та піклування, оскільки , по-перше, вказане приміщення не є житловим, а по-друге, на спірні правовідношення не розповсюджується дія даної статті, оскільки відповідачі вселилися в дане приміщення не як члени сім’ї.

З пояснень представника позивача встановлено, що договір оренди було розірвано у судовому порядку.

З метою продовження проживання у спірному приміщенні відповідачі 06 грудня 2012 року звернулися до позивача з проханням дозволити їм проживання у спірному приміщені, але листом від 17 грудня 2012 року їм відмовлено у дозволі знаходитись (проживати), користуватися зазначеним приміщенням.

11 червня 2013 року відповідачі повторно звернулись до позивача з вказаного приводу. Відповідно до відповіді від 26 червня 2013 року позивач вдруге відмовив та пропонував звільнити приміщення, але відповідачі у добровільному порядку відмовилися виконати вимоги позивача. Позивач обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що спірне приміщення йому необхідне для його використання по його цільовому призначенню, а також , що він не має права передавати у власність або в користування державне майно.

Відповідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У зв’язку з тим, що відповідачі приміщення не звільнили, чим перешкоджають позивачу користуватися майном, приймаючи до уваги, що відповідно до паспортних даних ОСОБА_5 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 - у м. Біляївка, Одеської області, по вулиці Горького, буд. 15, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, який задовольнив позов.

Довід апеляційної скарги про те, що в розгляді справи була обов’язкова участь органу опіку та піклування, оскільки вирішувалося питання про виселення неповнолітніх, судова колегія не бере до уваги, оскільки відповідно до ч.4 ст.19 СК України така участь не є обов’язковою. Крім того, судова колегія бере до уваги, що вирішувалося питання про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням , а не виселення неповнолітніх з житлового приміщення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3, які діють від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 - відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 04 листопада 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_2

ОСОБА_10