Номер провадження № 22-ц/785/3135/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого – Суворова В.О.

суддів – Артеменко П.М.

– ОСОБА_2

при секретарі – Павлін О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 30 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

в с т а н о в и в:

19 вересня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Котовського районного управління ГУМ НС України в Одеській області про поновлення на посаді командира відділення Любашівського РВ (Котовського РУ) ГУМ НС в Одеській області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 05 березня 2012 року позов задоволено. ОСОБА_3 був поновлений на посаді командира відділення 34-ї державної пожежної частини Любашівського районного відділу ГУМ НС України в Одеській області та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14  138 грн. 75 коп., 2  000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2012 року апеляційна скарга ліквідаційної комісії Котовського районного управління ГУМ НС України в Одеській області –задоволена частково. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 березня 2012 року-скасовано, ухвалене нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 –відмовлено (а.с.128).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2012 року касаційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 05 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2012 року-скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.173). Суд касаційної інстанції в ухвалі зазначив, що суд першої інстанції в порушення ст.ст. 213-214 ЦПК України не уточнив позивних вимог та не встановив, хто має бути відповідачем по справі. Суд не врахував, що позивач заявив позов до Котовського РУ ГУМ НС України в Одеській області, де він працював начальником ППЧ-14 Любашівського РВ, а ухвалив рішення про поновлення позивача на посаді начальника 34-ї державної пожежної частини Любашівського РВ ГУМ НС України в Одеській області. А суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув.

19 січня 2013 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши відповідачем ОСОБА_4 територіальне управління МНС України в Одеській області. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те , що наказом Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області № 206 від 09 вересня 2011р. він був звільнений з посади командира відділення ППЧ-14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку з ліквідацією. Вважає, що вказаний наказ не відповідає вимогам закону, оскільки ППЧ не ліквідовувалась, а фактично відбулось перейменування структурного підрозділу Любашівського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області - ППЧ в 34 державну пожежну частину Любашівського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області, оскільки штатна чисельність ППЧ – 22 особи залишилася без змін.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог закону.

Рішенням суду першої інстанції від 30 січня 2013 року позов ОСОБА_3 до Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано звільнення ОСОБА_3 незаконним та поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді командира відділення 28-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області. Стягнуто з Головного територіального управління МНС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39475 грн. 39 коп. Стягнуто з Головного територіального управління МНС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 1000 грн. моральної шкоди, в іншій частині позову щодо стягнення моральної шкоди –відмовлено . Стягнуто з Головного територіального управління МНС України в Одеській області на користь держави – 404 грн. 75 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Головного територіального управління МНС України в Одеській області ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9 зазначається, що суди зобов’язані з’ясувати, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП, чи справді були зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч 3. статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи справу суд першої інстанції вірно встановив, що ППЧ № 14 була підрозділом Любашівського районного відділу МНС України в Одеській області, який був структурним підрозділом юридичної особи (установи) - Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області.

Позивач з 03 вересня 1999 року працював на посаді командира відділення в ППЧ-14 Любашівського РВ Котовського РУ ГУМ НС України в Одеській області.

Відповідно до Наказу МНС України № 622 від 17 червня 2011 року та наказу ГУ МНС України в Одеській області від 1 липня 2011 року утворена 34-та державна пожежна частина Любашівського районного відділу ГУ МНС України в Одеській області чисельністю 22 особи, місце дислокації – смт. Любашівка та затверджено штати з 04 липня 2011 р. Цими ж наказами ліквідована 14-а професійна пожежна частина. Департаменту фінансового забезпечення доручено провести тарифікацію штатів та перелік змін до діючих штатів. На підставі зазначеного наказу МНС штатна чисельність Любашівського РВ Котовського РУ ГУ МНС України в Одеській області залишилась без змін, тобто ніякого зменшення кількості працівників не відбулося.

Згідно рішення розширеної Колегії Головного Управління МНС України в Одеській області від 10.07.2011 року (а.с. 64-65) пунктом 7 начальнику управління по роботі з персоналом Головного управління ОСОБА_5 доручено забезпечити розподіл випускників ВНЗ МНС України 2011 року, укомплектувати особовим складом державні пожежні частини, в тому числі і Любашівського районного відділу та вжити заходи щодо працевлаштування осіб, які підлягають скороченню, у зв’язку з проведенням організаційних заходів.

Наказом Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області № 206 від 09 вересня 2011р. позивач звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку з ліквідацією (а.с. 60-63).

Суд першої інстанції застосовуючи норми матеріального права вірно визначився, що зі змісту ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Поняття: “ліквідація” не стосується структурних підрозділів підприємств, оскільки відповідно до розуміння ст. ст. 80, 104,110, 111 ЦК України, ст. ст. 62-66, 79-92 ГК України, ст.ст. 1-22 Закону України “Про господарські товариства” ліквідація структурного підрозділу , де працював позивач, не є ліквідацією юридичної особи.

У зв’язку з викладеним судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для розірвання з працівником договору у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно з п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України може бути ліквідація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи, а не його структурного підрозділу, чи філії.

Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

В зв’язку з викладеним, суд першої інстанції розглянувши спір вірно, встановив, що ліквідацію ППЧ-14 не можна розцінювати, як ліквідацію юридичної особи та підставу для звільнення позивача.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відповідач не запропонував позивачу роботу за новим штатним розкладом Любашівського районного відділу, яку він бажав займати. Посада командира відділення, яку займав позивач, була залишена в штатному розписі створеного структурного підрозділу. Також суд першої інстанції вірно звернув увагу, що на утриманні позивача знаходиться четверо неповнолітніх дітей.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулося з порушенням п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Вивчивши Положення про ОСОБА_4 територіальне управління МНС України в Одеській області, затвердженого Наказом МНС України в Одеській області 02 березня 2012 року за № 555, утвореного згідно з постановою КМУ від 16.01.2012 р. № 30, головне територіальне управління є правонаступником прав і обов’язків Котовського районного управління ГУ МНС України в Одеській області, яке припинило свою діяльність. Згідно наказу № 753 від 07 травня 2012 р. МНС України, 34 державну пожежну частину Головного територіального управління МНС в Одеській області, смт.Любашівка, що утримується в штаті № 16/24, реорганізовано у 28 державну пожежно-рятувальну частину Головного територіального управління МНС в Одеській області (постійної готовності) чисельністю 23 особи начальницького складу (а.с. 231-255). З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність поновлення позивача на роботі на посаді диспетчера 28-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області.

Суд першої інстанції на підставі ст. 235 КЗпП України та пунктів 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, виходячи, що середня заробітна плата позивача складає 2432 грн., а середньоденна зарплата позивача становила 113 грн. 11 коп. з урахуванням того, що час вимушеного прогулу склав 349 днів, стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39475 грн. 39 коп.

З урахуванням того, що з боку відповідача неправомірними діями позивачу була завдана моральна шкода, з урахуванням обсягу моральних страждань та зусиль, які він потратив на відновлення свого попереднього стану , суд першої інстанції законно, обґрунтовано та справедливо стягнув моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області - відхилити, рішення Любашівського районного суду Одеської області від 30 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_2

ОСОБА_6