Справа № 22ц-2415/2009 Головуючий у 1інст. – Артюх К.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
27 листопада 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
Суддів: СКРИПКИ А.А., ШАРАПОВОЇ О.Л.
при секретарі
з участю Зіньковець О.О.
представника кредитної спілки ’’ Добробут – Україна’’
Величко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, кредитної спілки „Добробут- Україна” про визнання недійсним договору ,-
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою , в якій просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт вказує на те, що відповідно до положень Закону України „ Про кредитні спілки” особа, яка бажає вступити до кредитної спілки, повинна мати в розпорядженні власні грошові кошти, або вносити спільні за згодою співвласника. В силу положень статті 368 Цивільного кодексу України , статтей 60, 61 Сімейного кодексу України кошти подружжя є спільною сумісною власністю , як вказує апелянт, тому ОСОБА_2 не може бути членом кредитної спілки, оскільки не вклала в неї власних коштів. Також апелянт вказує, що при укладенні відповідачкою спірних договорів він своєї згоди на укладення вказаних договорів не надавав, тому в силу положень ч. 4 статті 369 Цивільного кодексу України вони є недійсними. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору по суті не взяв до уваги , що кожного місяця ОСОБА_2 за кредитними договорами сплачувала кошти, які є спільною сумісною власністю . За таких обставин є необґрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що вступ до спілки ОСОБА_2 не виходить за межі дрібної побутової угоди , а також відносно того, що ОСОБА_2 не розпоряджалась майном , що є у спільній сумісній власності. Апелянт також вказує, що для нього виникають правові наслідки при невиконанні умов кредитних договорів. Оскільки кредитна спілка звернулась в суд з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитними договорами з ОСОБА_2 та штрафних санкцій , і у разі задоволення даного позову можливе виконання рішення суду за рахунок майна, що знаходиться у спільній сумісній власності.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду , дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції , - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено в ході судового розгляду даної справи , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 25 червня 1994 року перебувають в зареєстрованому шлюбі ( а. с. 17).
10 жовтня 2007 року та 12 грудня 2007 року між кредитною спілкою „Добробут-Україна” та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори № 100110К та № 100175К, згідно яких кредитна спілка „Добробут-Україна” відкриває позивальнику кредитну лінію в загальній сумі 15000 грн. та 20000 грн. на ведення бізнесу та надає рівними частками (виплатами) грошові кошти, але не більше загальної суми Договору, на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності, а позивальник зобов’язувався повернути їх спілці на умовах, передбачених даними договорами. Надання кожної частини (виплати) оформлюються додатковим договором. Строк дії договорів становить 24 місяці, тобто з 10 жовтня 2007 року до 10 жовтня 2009 року та з 12 грудня 2007 року до 12 грудня 2009 року. Відповідно до договору № 100110К плата за користування кредитною лінією встановлюється виходячи з процентної ставки 0,1315% від суми залишку по кредитній лінії за кожен день користування кредитною лінією, що становить 48% річних, але не менше ніж за 30 днів, відповідно до договору № 100175К плата за користування кредитною лінією встановлюється виходячи з процентної ставки 0,1151% від суми залишку по кредитній лінії за кожен день користування кредитною лінією, що становить 42% річних, але не менше ніж за 30 днів. Плата за користування кредитною лінією нараховується щомісячно ( а. с. 8, 9).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 10 жовтня 2007 року ( а. с. 16, 17) вона прийнята до членів КС „Добробут-Україна” ( а. с. 30 ), згідно заяви від 12 грудня 2007 року ( а. с. 46) ОСОБА_2 надано кредит в сумі 15000 грн. на ведення бізнесу терміном на 24 місяці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсними кредитних договорів , укладених між ОСОБА_2 та КС „ Добробут – Україна”, позивач посилався на положення ч. 4 статті 369 Цивільного кодексу України. При цьому ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до вказаної правової норми правочин щодо розпорядження спільним майном , вчинений одним із співвласників , може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника , який вчинив правочин , необхідних повноважень.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Оскільки відповідно до приписів ч.2 статті 36 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод , які встановлені Конституцією України і законами України . Дана норма права обґрунтовано застосована судом при розгляді вимог одного з подружжя про визнання недійсними договорів , що укладені без згоди ОСОБА_1 другим з подружжя у взаємозв’язку з положеннями ч.2 статті 65 Сімейного кодексу України.
За даних обставин доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції невірно відмовив в задоволенні позовних вимог , оскільки ОСОБА_2 не є членом кредитної спілки та оскаржуване рішення суду не узгоджується з положеннями ч. 4 статті 369 Цивільного кодексу України, є безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи і твердження апелянта щодо порушення його майнових прав в разі невиконання ОСОБА_2 умов укладених нею договорів. Оскільки укладення вказаних договорів без згоди позивача не порушує його майнові права . Відповідно до положень ч. 1 статті 73 Сімейного кодексу України за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя , яка виділена йому в натурі .
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні .
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд , -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :