.Справа №22ц-2459/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції
Рахманкулова І.П.
Категорія - цивільна Доповідач – Коренькова З.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Горобець Т.В.
суддів: Коренькової З.Д., Зінченко С.П.
при секретарі: Вареник О.М.
за участю: позивача ОСОБА_1, її представника – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 вересня 2009 року, яким відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийняв рішення з порушенням вимог житлового та цивільного законодавства.
Суд залучив до справи докази, які не мають жодного значення для справи, зокрема, службову характеристику, довідку про доходи, договір про підключення кабельного телебачення та ін. Не взяв до уваги суд пояснення позивача та її представника щодо фізичного перешкоджання відповідачами у здійсненні її прав користування квартирою.
Також, суд не прийняв до уваги, що позивачка листом від 25.06.2009 року письмово попередила відповідача про розірвання договору найму.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог. Адже, позивачка, яка стала власником квартири на підставі договору дарування, яку подарував їй її син (відповідач по справі), сама надала згоду на вселення дружини сина в квартиру. Також, договором дарування спірної квартири не передбачено обов’язку дарувальника виселитися з квартири чи знятися з реєстрації.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення позивача та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до правил ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Як вбачається з позовної заяви позивач просила усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 так як квартира потрібна їй для власних потреб. В установленому законом порядку позовні вимоги не змінювались і не доповнювались.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 є мати та син. ОСОБА_3 з 16.03.2003 року зареєстрований в спірній квартирі. Квартира належала йому на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Деснянської районної у м. Чернігові ради 14.12.2006 року згідно з розпорядженням (наказом) від 11.12.2006 року. За договором дарування від 07.06.2007 року він подарував квартиру позивачу. Після цього за згодою позивача 01.11.2007 року в квартирі була зареєстрована дружина ОСОБА_3- ОСОБА_4, а 07.05.2009 року їх син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Єдиним документом, з якого вбачається, що позивач повідомила відповідачів про звільнення квартири є її лист від 25. 06.2009 року (а.с.7). Відповідно до правил ч.3 ст.825 ЦК України договір найму квартири може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці. Лист з попередженням про звільнення квартири протягом місяця датований 25.06.2009 року., а з позовом до суду ОСОБА_1 звернулась вже 13.07. 2009 року без додержання встановленого ЦК двомісячного терміну.
На час ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, позивач проживала та була зареєстрована у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , Ѕ частини якої належала їй на праві власності. Будь-яких доказів тому, що спірна квартира їй необхідна для проживання суду надано не було. Про наявність таких доказів не зазначено позивачем і в апеляційній скарзі. Даючи пояснення в апеляційному суді позивач стверджувала, що вона вже не є власником частини трикімнатної квартири, так як подарувала її своїй доньці, а спірна квартира необхідна їй для своїх особистих потреб. Ці доводи апеляційний суд не може взяти до уваги, так як відчуження квартири відбулося вже після ухвалення судом першої інстанції рішення по справі.
Позивач стверджувала, що відповідачі в спірній квартирі фактично не проживають, проте це не підтверджено належними доказами. Відповідачі проти цього заперечують, стверджують, що іншого житла не мають, вони в квартирі зареєстровані, там знаходяться їх речі та надали суду квитанції про сплату комунальних послуг у повному розмірі.
Ухвалюючи по справі рішення, суд обґрунтовано послався на норми Житлового Кодексу України. Відповідно до правил ч.4 ст..9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку , передбачених законом. Саме Житловий Кодекс України передбачає підстави та порядок для усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, про що і зазначено у рішенні суду.
Апеляційний суд вважає, що не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта щодо фізичного перешкоджання відповідачами у здійсненні позивачем її прав на користування належної їй на праві власності квартири. Також не спростовує доводів суду і посилання в рішенні на те, що в договорі дарування не обговорено питання про виселення чи зняття з реєстрації відповідача. В підпункті 8 пункту 6 договору зазначено: „Дарувальник свідчить, що особи, котрі проживають і ( або) зареєстровані в квартирі не заперечують проти виселення ( зняття з реєстрації) з квартири”. Проте з тексту цього пункту не випливає, що саме за цією умовою укладено договір і що виселення та зняття з реєстрації може відбуватись без додержання вимог діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а апеляційна скарга не містить доказів, які давали б підстави для її задоволення та скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 – 315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 вересня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: