Номер провадження № 22-ц/785/2695/14
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Суворов В. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.03.2014 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого –Суворова В.О.
суддів –Черевко П.М.
–ОСОБА_2
при секретарі –Добряк Н.І.
за участю: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення процентів за користування позикою у розмірі 60719 грн. 73 коп., інфляційних витрат за прострочення грошового зобов’язання-852 грн. 67 коп. , та трьох процентів річних-11 335 грн.40 коп., -
В С Т А Н О В И Л А :
18 жовтня 2012 року позивач звернувся з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою, але неодноразово змінивши позивні вимоги просить стягнути з відповідача зазначені суми. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 316 335,00 гривень (по розписці) та 426 977 грн. (за рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2012 р.). Але вказані кошти відповідач не повертає.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням суду першої інстанції від 12 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення процентів за користування позикою, інфляційних витрат за прострочення грошового зобов’язання та трьох процентів річних – задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму інфляційних витрат за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 841,00 гривень, суму трьох процентів річних у розмірі 11 164,10 гривень, а всього 12 005,00 гривень та судові витрати у розмірі 107,30 гривень.
Також стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 107,30 гривень.
В решті частини позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами 01 червня 1999 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу 44 515,00 доларів, про що ОСОБА_4 була складена розписка. Позикодавець телеграмою, яку позичальник отримав 06 травня 2009 року, вимагав повернути йому борг. Але відповідач кошти не повернув, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в загальній сумі 420 527,00 гривень, судові витрати в розмірі 2 920,00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 3 530,60 гривень.
Позивач ставить питання про стягнення процентів від суми позики (316 335 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості) на рівні облікової ставки Національного Банку України з 15 травня 2009 року по 06 березня 2012 року у розмірі 60719 грн.73 коп. та з 07 березня 2012 року по 11 січня 2013 р.- 20 194 грн.17 коп. в відповідності до ст. ст. 536,1048 ЦК України.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що позивач в відповідності до ст. 1048 ЦК України має право отримати проценти від суми позики лише протягом строку дії договору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. ч.2 ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено законом. У зв’язку з тим, що така вимога позивачем була пред’явлена 06 травня 2009 р. та рішенням суду була стягнута заборгованість за договором позики , суд першої інстанції вірно визначився в тому, що строк договору закінчився.
Після закінчення дії договору позики, за умови невиконання позичальником свого зобов'язання із повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування грошима, позичальник несе тягар наслідків, передбачених ст. 1050 ЦК України, у якій зазначено, що у випадку своєчасного не повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Тобто, стягнення процентів за користування чужими грошима, як гарантія прав позикодавця, у розмірі 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, має застосовуватися із дня, наступного за днем, який визначено сторонами, як строк виконання зобов'язання.
Довід апеляційної скарги про стягнення процентів, передбачених ст.ст. 536 1048 ЦК України , за весь період прострочення зобов'язання, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки такі наслідки порушення умов договору щодо строку виконання зобов'язань сторонами не були передбачені, що унеможливлює дію договору після закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, встановивши, що позичальник не виконав умов договору позики, в відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України вірно нарахував інфляційні витрати за прострочення грошового зобов’язання та суму трьох процентів річних лише із суми заборгованості за договором позики, що визначена у рішенні апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2012 року у розмірі 420 527,00 гривень, оскільки судові витрати не є грошовим зобов’язанням у розумінні положень ст. 625 ЦК України.
Суд вірно розрахував суму інфляційних витрат за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 841,00 (420 527,00 х 1.002 = 421 368,00 – 420 527,00) гривень та суму трьох процентів річних у розмірі 11 164,10 (420 527,00 :100% х 3% : 365 дн./рік х 323 прострочених днів ) гривень, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3
Апелянт вказує, що суд першої інстанції стягуючи судові витрати на його користь в сумі 107 грн. 30 коп. не врахував, що він 17 квітня 2013 року сплатив судовий збір у повному обсязі. На користь позивача було стягнуто 12 005 грн. У зв’язку з викладеним в відповідності до ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на користь позивача підлягає стягненню 1 відсоток від частки його задоволених вимог, що складає 120 грн.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення в частині стягнення судового збору неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права , що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позивних вимог шляхом стягнення на користь позивача судового збору в сумі 120 грн.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в решті рішення постановив без порушень матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 308, 309 ч.1 п.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2013 року в частині стягнення судових витрат в сумі 107,30 грн. скасувати. В скасованій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 120 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суд Одеської області ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_2