Номер провадження № 22-ц/785/1488/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2014 року                                                    м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого –Суворова В.О.

суддів –Черевко П.М.

–ОСОБА_2

при секретарі –Добряк Н.І.

за участю: представника ОСОБА_3-ОСОБА_4, представника ОСОБА_5-ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 03 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 Віллі, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з квартири №53, що знаходиться у будинку 3-7, розташованого по пров. Віце-Адмірала Жукова у місті Одесі, -

В С Т А Н О В И Л А :

18 липня 2013 року позивачка звернулася з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що відповідно до договору дарування є власником вказаної квартири, якою не може користуватися, оскільки відповідачі будучі незареєстрованими займають квартиру без правових на то підстав та використовують квартиру як офіс.

Представник ОСОБА_7 Віллі позов визнав, вказуючи, що його довірителем була подарована позивачці квартира, але вона не може вселитися, оскільки він разом з ОСОБА_3 використовує її як офіс.

ОСОБА_3 позов не визнав, вказуючи, що він є співвласником спірної квартири, оскільки надав частку коштів на її придбання, згоди на укладення договору дарування, відповідно до якого позивачка набула право власності на квартиру, не надавав. 16 листопада 2012 року звернувся з зустрічним позовом про визнання квартири спільною частковою власністю, визнання права власності на 2/3 частин квартири та визнання договору дарування від 24 грудня 2003 року частково недійсним.

19 листопада 2012 року ухвалою суду першої інстанції зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_5

03 вересня 2013 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси зустрічний позов ОСОБА_3 було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням суду першої інстанції від 03 вересня 2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 Віллі, ОСОБА_3 про виселення - задоволений.

Зобов’язано ОСОБА_7 Віллі, ОСОБА_3 та інших осіб не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні належним їй на праві приватної власності приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_7 Віллі та ОСОБА_3 з приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з того, що позивачка в відповідності до закону набула право власності на квартиру, яку без законних на то підстав займають відповідачі, які перешкоджають їй в користуванні нею.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Власник житлового будинку, квартири, згідно ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 1999 року ДП «Альфатер Одеса» придбало у власність спірну квартиру.

05 червня 2000 року підприємство «Альфатер Одеса» продало ОСОБА_7 квартиру 53 по провулку Віце-Адмірала Жукова в будинку 3-7, що складається з трьох кімнат загальною площею 59,95 кв.м. На виконання укладеного договору, відповідно до п. 2 ОСОБА_9 ОСОБА_7 сплатив вартість квартири, та зареєстрував право власності на квартиру. Доводи апелянта про те, що вказана квартира була придбана на спільні кошти, у зв’язку з чим він має право власності на частку в спірній квартирі спростовується зазначеним договором купівлі-продажу. Будь-яких доказів того, що апелянт був стороною в договорі купівлі-продажу, він у відповідності до ст.ст. 10,60 ЦПК України не надав. У зв’язку з викладеним судова колегія не приймає до уваги доводів апелянта, відповідно до яких він заперечує проти його виселення як особи, яка є співвласником спірної квартири.

24 грудня 2003 року між позивачкою та ОСОБА_7 Віллі було укладено договір дарування, який посвідчено нотаріусом. Відповідно до п.1 ОСОБА_9 позивачка прийняла в дар квартиру під номером 53, що знаходиться у будинку 3-7, розташованому по провулку Віце-Адмірала Жукова у місті Одесі. 15 січня 2004 року позивачка зареєструвала право власності в Одеському МБТІ. На час укладення договору та на теперішній час в квартирі відповідачі не зареєстровані, договорів , які б надавали право відповідачам на користування квартирою, не укладалося. Але не зважаючи на викладене відповідачі використовують квартиру як офісне приміщення.

З метою використання квартири для особистих потреб позивачка 07 березня 2012 року зверталась до відповідачів з письмовою вимогою звільнити квартиру. Але квартира до теперішнього часу використовується відповідачами як офіс. Доводи апелянта про те, що рішення підлягає скасуванню з тих підстав, що спірне приміщення не є житловим, оскільки як убачається з договору купівлі продажу, позивачка набула право власності саме на житлову квартиру та зареєструвала право власності на неї ,не заслуговують на увагу з наступних підстав . Квартира з розряду житлових не була переведена в нежитлове приміщення. Переведення житлової площі в нежитлову можливе при дотриманні встановленого порядку, який регулюється Положенням про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове. У зв’язку з викладеним судова колегія не приймає вказаний довід до уваги. Не проведення експертизи, на обговорення якої було б поставлено питання про можливість поділу спірної квартири, не спростовує правильність висновків суду про задоволення позову, оскільки на час вирішення справи були відсутні підстави вважати, що спірна квартира є спільною частковою власністю.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 03 вересня 2013 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області                               В.О. Суворов

                                                                       ОСОБА_10

ОСОБА_2