Номер провадження № 22-ц/785/1514/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2014 року                                                    м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Сватаненко В.І.

- ОСОБА_2

при секретарі –Орловій С.І.

за участю: представника апелянтів ОСОБА_3, представника ОСОБА_4-ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 та ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_9 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування на квартиру АДРЕСА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про усунення від права на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

01 лютого 2013 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, про усунення від права на спадкування (в остаточній редакції).

Ухвалою суду першої інстанції від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_9, в частині вимог до ОСОБА_4, залишений без розгляду (а.с. 46).

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_4 посилається на те, що віни є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_10 Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 є спадкоємцями першої черги за законом, які повинні бути усунені від права на спадкування, оскільки вони із померлим ніколи не проживали, не спілкувалися, не відвідували його, не надавали будь-якої допомоги.

30 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування (а.с. 49-50). На обґрунтування позову вказує, що відповідачі повинні бути усунені від права на спадкування, оскільки вони із померлим ніколи не проживали, не спілкувалися, не відвідували його, не надавали будь-якої допомоги.

Зазначені позови ухвалою суду від 30.07.2013 року об’єднані в одне провадження (а.с. 48).

Рішенням суду першої інстанції від 13 листопада 2013 року в позові ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування – відмовлено.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права в частині відмови в задоволенні їх позивних вимог та ухвалення судового рішення, яким просить задовольнити позов у повному обсязі. В решті рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що сторони не довели, що спадкодавець потребував допомоги, а сторони свідомо ухилялися від її надання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що 08 лютого 2012 року помер ОСОБА_10, після смерті якого відкрилася спадщина на спірну квартиру. Спадкоємцями першої черги за законом (по праву представлення) є ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які є внуками померлого та дітьми ОСОБА_11 В (рідного сина ОСОБА_10 Л.), який помер 24 березня 1998 року.

Також встановлено, що ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги за законом, як рідна сестра померлого ОСОБА_10 ОСОБА_9 є спадкоємцем п’ятої черги за законом, як племінник ОСОБА_10

Судом першої інстанції на підставі доказів, які були досліджені з дотриманням ст. 57-61 ЦПК України та надана оцінка в відповідності до ст. 212 ЦПК України встановлено, що ОСОБА_10 до смерті ніколи не перебував у безпорадному стані, повністю обходив себе самостійно, не звертався за допомогою і не потребував її, а при пропонуванні йому допомоги відмовлявся від неї.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони звертаючись до суду і при розгляді справи взагалі не довели того , що є правові підстави для усунення відповідачів від права на спадкування, оскільки це не підтверджуються належними доказами (ст. 58 ЦПК України).

Апелянти вказують, що рішення суду підлягає скасуванню з тих підстав, що на початку розгляду справи участі не приймав представник ОСОБА_9 та не були досліджені матеріали спадкової справи. Судова колегія вважає, що вказаний довід не спростовує законність рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суд Одеської області ОСОБА_12

ОСОБА_2

ОСОБА_13