ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "22" травня 2007 р.                                        Справа № 18/149

                                                                                     Суддя   А.С.Сидоренко

Секретар судового засідання К.В.Гурська

Представники сторін:

Від позивача: Лещенко Я.О. –юриск-т, дов. від 15.05.2007р. № 121

Від відповідача: Лущай Р.О. –гол. спец. – юриск-т, дов. від 03.01.2007р. № 05/01

В судовому засіданні 22.05.2007р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємством споживчої кооперації „Центр інформаційних технологій” Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (надалі –Позивач) заявлено адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова (надалі –Відповідач) про визнання недійсною вимоги від 06.02.2007р. № Ю-48.02/151 про сплату 170190,74 грн. заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (недоїмки).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на те, що він являється суб’єктом малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зареєстрований як платник єдиного податку за ставкою 10 відсотків і на підставі п. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” він не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач не визнав позовні вимоги, мотивуючи свої заперечення тим, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, обов’язок сплати страхових внесків не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, з набранням чинності Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” положення Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” щодо звільнення суб’єктів малого підприємництва від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування застосуванню не підлягають. Крім того, Відповідач вказує, що спірна вимога була сформована на підставі розрахунків сум страхових внесків, поданих Позивачем до органу Пенсійного фонду України. Оскільки Позивач самостійно визначив свої зобов’язання зі сплати страхових внесків, визначена у вимозі сума являється узгодженою і не підлягає оскарженню.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації „Центр інформаційних технологій” Чернігівської обласної спілки споживчих товариств зареєстровано рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 04.04.2006р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 064 123 0000 003795.

Позивач протягом 2002 –2007 років здійснює свою підприєницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності –являється платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що підтверджується копіями свідоцтв про право сплати єдиного податку.

ПСК „Центр інформаційних технологій” зареєстроване, як платник страхових внесків, в УПФУ Деснянського району м. Чернігова 31.01.1991р. за № 2503-0008.

Відповідачем було надіслано Позивачу вимогу від 06.02.2007р. № Ю-48.02/151 про сплату 170190,74 грн. заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (недоїмки).

Як вбачається із розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, поданих Позивачем до органу Пенсійного фонду України за період з січня 2005 року по лютий 2007 року, Позивач самостійно визначав розмір належних до сплати страхових внесків, які нараховувалися на фонд оплати праці найманих працівників, однак не сплачував їх в повному обсязі. Відповідачем зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків в порядку календарної черговості частина суми єдиного податку, сплаченого Позивачем і перерахованого відділенням Державного казначейства.

Відповідні обставини повністю визнаються сторонами, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання

Згідно ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивач звертався до Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Пенсійного фонду України із скаргами на вимогу від 06.02.2007р. № Ю-48.02/151.

Рішеннями Відповідача від 23.02.2007р. № 328/02 про результат розгляду, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.03.2007р. № 1002/06 про результати розгляду скарги, Пенсійного фонду України від 05.04.2007р. № 5770/08-10 про результати розгляду скарги, скарги Позивача залишені без задоволення.

Приймаючи постанову, суд виходить із наступного:

У відповідності зі ст. 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі –Закон № 1058), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.

Для цих осіб страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058) є роботодавці:

підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону № 1058, встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону № 1058, для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Статтею 20 Закону № 1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для Позивача являється календарний місяць

Відповідно до п.п. 1 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.  

Приписом частин 1 –3 ст. 106 Закону № 1058 встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 16 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058).

Зважаючи на вищевикладені правові норми Закону № 1058, судом повністю відхиляються посилання Позивача на пріорітетність положень Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” над положеннями Закону № 1058.

Позивач підпадає під визначення „платника страхових внесків” у розумінні Закону № 1058, оскільки він, як работодавець, являється страхувальником для своїх найманих працівників, а тому зобов’язаний сплачувати страхові внески на умовах і в порядку, визначених цим Законом. При цьому в п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058 міститься відсилочна норма на Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" лише в частині визначення розміру страхових внесків, коло ж платників цих внесків визначається виключно Законом № 1058.

Даний висновок відповідає правовій позиції судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеній в його постанові від 21.11.2006р.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1 – 3, 5, 11, 14, 15, 17 –19, 106, п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 2, 71, 94, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 25 травня 2007 року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко