Роздільнянський районний суд Одеської області  

_______________________________________________________________________________  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01 грудня 2009 року                                                                                       м. Роздільна  

Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:  

головуючого судді – Іванової О.В.  

при секретарі – Волкової А.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Роздільній цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку 13.08.2007 року недійсним, про визнання договору купівлі-продажу будинку від 06.06.2007 року та 12.06.2007 року дійсним та визнання права власності.  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку 13.08.2007 року недійсним, про визнання договору купівлі-продажу будинку від 06.06.2007 року та 12.06.2007 року дійсним, визнання права власності та стягнення моральної шкоди на підставі ст. 11, 220ч.2, 509 та 620 ЦК України.  

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що мала намір купити у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок у с. Бецилово Роздільнянського району Одеської області за 1000 доларів США. Домовившись про вартість будинку, ОСОБА_1 в якості авансу передала ОСОБА_3 200 доларів США, про що остання склала розписку. Згодом ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 ще 500 доларів США в рахунок вартості будинку, про що ОСОБА_4 також склав розписку. В зв’язку з тим, що у неї виникли проблеми з виготовленням ідентифікаційного коду, який був необхідний для укладення договору купівлі продажу будинку, а строк дії документації спливав, то за домовленістю позивача з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі – продажу будинку був укладений на його ім’я, який пообіцяв після виготовлення всіх необхідних документів переоформити будинок на ім’я ОСОБА_1 Але відповідач ОСОБА_2 дану домовленість не виконав, будинок на ім’я ОСОБА_1 переоформлювати відмовився.  

В зв’язку з вищевикладеним позивач звернулася до суду та просить задовольнити її позовні вимоги, визнавши договір купівлі – продажу будинку в с. Бецилово по вул.. Вишнева, Роздільнянського району, Одеської області, укладений між нею та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним, а договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 недійсним, визнати за нею право власності на вказану будівлю та стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 5000 грн.  

Ухвалою суду від 03.02.2009р. вимоги про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду відповідно до заяви позивача.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити, суду пояснила, що дружина відповідача ОСОБА_2 повідомила її, що в с. Бецилово Роздільнянського району, Одеської області продається будинок. Вона домовилась з власниками даного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про купівлю будинку за 1000 доларів США. В якості авансу вона спочатку дала ОСОБА_3 200 доларів США, про що остання склала розписку про отримання грошей, згодом дала ще 500 доларів ОСОБА_4, про що той також надав розписку про отримання суми грошей. Решту 300 доларів ОСОБА_1 віддала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже після подачі позову до суду, але розписку з них про отримання грошей не брала. При оформленні договору купівлі – продажу у неї виникли проблеми з виготовленням ідентифікаційного коду, який був необхідний для укладення договору. Спочатку вона вирішила оформити договір купівлі-продажу на свою сестру, але в останньої захворів чоловік та вона не змогла приїхати та укласти договір. Так як строк дії документації для укладення договору спливав, а для виготовлення  ідентифікаційного коду  був  

__________________________________________________________________________________________  

Головуючий у першій інстанції – суддя Іванова О.В.                                                                       справа № 2-166/2009  

потрібен час, то ОСОБА_2 та його дружина запропонували оформити договір на ОСОБА_2, а після виготовлення ідентифікаційного коду переоформить будинок на ОСОБА_1 Але в подальшому ОСОБА_5 відмовився від переоформлення будинку, тому вона звернулася до суду та просить задовольнити її позовні вимоги.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що вважає договір купівлі-продажу будинку від 13.08.2007 року дійсним, так як сторони виконали всі істотні умови договору, передбачені діючим законодавством України, він сплатив гроші та отримав документи та ключі від будинку. Оскільки ОСОБА_1 не була стороною даного договору, тому не має право розпочинати у суді спір про визнання його недійсним. Крім того відповідач суду пояснив, що будинок був придбаний ним за його гроші та він не заперечує проти того щоб будинок був переоформлений на ім’я ОСОБА_1, але тільки після сплати йому всієї вартості будинку.  

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона зі своїм чоловіком ОСОБА_4 вирішили продати будинок по вул. Вишневій с. Бецилово Роздільнянського району, Одеської області. Вона дала оголошення в газеті про продаж даного будинку. Про те, що вона з чоловіком збирається продавати будинок взнала дружина ОСОБА_2 – Валентина, яка почала вмовляти ОСОБА_1 купити його. ОСОБА_1 погодилася та зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила , що буде купувати будинок. Домовившись з позивачем про ціну будинку в 1000 доларів США, що на той час було еквівалентно 5050 грн., ОСОБА_3 зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали оформляти документи, необхідні для укладення угоди. У рахунок їх домовленості вона з чоловіком отримала від ОСОБА_1 спочатку 200 а потім 500 доларів США, про що написали вони розписки, а після звернення до суду ОСОБА_1 ще 300 доларів США. Потім, коли необхідно було укладати договір у нотаріуса, з’ясувалося, що у ОСОБА_1 немає ідентифікаційного коду, який необхідний був для укладення договору. Також ОСОБА_3 пояснила, що вони з чоловіком запропонували їй із сім’єю поселитися в будинок до оформлення договору, а коли вона виготовить ідентифікаційний номер, то ОСОБА_3 з ОСОБА_4 відразу ж укладуть договір купівлі-продажу. Однак ОСОБА_1 на пропозицію ОСОБА_3 відповіла відмовою, натомість погодилася з пропозицією дружини ОСОБА_2 – Валентини, яка запропонувала оформити договір купівлі-продажу на ОСОБА_2 ОСОБА_3 з ОСОБА_4, звісно були не проти оформляти договір на ОСОБА_2, бо, за словами ОСОБА_3 її з чоловіком було байдуже кому продавати будинок, коли між ними була така домовленість.  

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав пояснення ОСОБА_3, дав по справі аналогічні пояснення, також пояснив суду, що при укладанні договору купівлі-продажу у нотаріуса, присутніми були він, ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_6, ОСОБА_2 та його дружина Валентина та ні з боку сторін договору, ні з боку ОСОБА_1 заперечень стосовно укладення даного договору не надходило. Крім того ОСОБА_4 пояснив, що оспорювати даний договір він не має наміру.  

Розглянувши матеріали справи в межах заявлених вимог, відповідно до ст. 10 та 11 ЦПК України, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.  

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2002 року № 3138, посвідченого державним нотаріусом Роздільнянської державної нотаріальної контори, належав житловий будинок з господарчими спорудами, розташований в с. Бецилово Роздільнянського району, Одеської області (а.с.5).  

Позивач ОСОБА_1 мала намір купити вищезгадану будівлю з господарськими прибудовами, розташовану по вул. Вишнева, с. Бецилово, Роздільнянського району Одеської області та належну на праві власності відповідачу ОСОБА_4  

06.06.2007 року ОСОБА_1 в рахунок вартості будинку надала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 200 доларів США, про що остання склала розписку (а.с.6).  

12.06.2007 року позивач ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_4 ще 500 доларів США, які за домовленістю також повинні бути враховані у вартість будинку № 26 по вул.. Вишневій в с.Бецилове, про що отримала від ОСОБА_4 розписку підтверджуючу передачу грошей (а.с.7).  

Але як встановлено в судовому засіданні договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не був нотаріально посвідчений, у зв’язку з тим, що у позивача ОСОБА_1 був відсутній ідентифікаційний код, так як ОСОБА_1 є громадянкою ОСОБА_7, а згідно діючого законодавства ОСОБА_7 ідентифікаційні номера громадянам не видаються, що підтверджується довідкою Міністерства фінансів, державної податкової служби, податкової інспекції по м. Бендери від 27.08.2007 року (а.с.13).  

Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок з господарським спорудами по вул. Вишнева б/н с. Бецилово Роздільнянського району, Одеської області,  

__________________________________________________________________________________________  

Головуючий у першій інстанції – суддя Іванова О.В.                                                                       справа № 2-166/2009  

який хотіла придбати ОСОБА_1 у ОСОБА_4 придбав ОСОБА_2, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу від 13.08.2007р., посвідченим держаним нотаріусом (а.с.53).  

На підставі договору купівлі-продажу будівля б/н по вул. Вишневій с. Бецилово, Роздільнянського району, Одеської області була зареєстрована на праві приватної власності за  ОСОБА_2 у реєстровій книзі за № 31-3 від 06.12.2007 року, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.54.)  

Вимагаючи визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, позивач посилалася на те, що виконала суттєві умови договору, а саме авансом передала під розписку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 700 доларів США в рахунок вартості будинку.  

Згідно положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Як вбачається зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

Аналіз норм ст. 220 ЦК України дає суду право визнати за зверненням заінтересованої сторони нікчемний договір дійсним за умови доведеності настання одночасно трьох юридичних фактів:  

•     сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору  

•     відбулося повне або часткове виконання договору  

•     одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.  

Ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за завою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  

Матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 не відбулося виконання даного договору зокрема щодо передачі майна (товару), яким є спірний будинок та одночасно з яким продавець повинен був передати документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним відповідно до договору, а в даному випадку документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, зокрема на будинок, ОСОБА_1 передані не були.  

Крім того позивач ОСОБА_1 на пропозицію відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до оформлення договору вселитися у спірний будинок, відповіла відмовою та не заперечувала проти того, щоб договір купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та про що не заперечувала і позивач ОСОБА_1  

Суд вважає недоведеним також і той факт, що відповідачі ухилилися від нотаріального посвідчення договору.  

Судом встановлено, що відбулася тільки передача грошових коштів в сумі 700 доларів США, що підтверджується наданими відповідачами розписками про отримання коштів, які позивач вважає належними й допустимими доказами виконання договору та на їх підставі просить визнати договір дійсним.  

Але дані розписки відповідачів, наявні в матеріалах справи підтверджують тільки факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не можуть вважатися належними й допустимими доказами виконання договору купівлі-продажу.  

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що фактично укладання договору не відбулося, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу між нею та відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_4 дійсним задоволенню не підлягають в зв’язку з тим, що є необґрунтованими та безпідставними, тому позивач в даному випадку має право за бажанням тільки на пред’явлення вимоги про повернення грошових коштів, наданих відповідачам згідно розписки.  

Що стосується договору купівлі-продажу будинку б/н з господарськими прибудовами по вул.Вишневій с. Бецилово, Роздільнянського району, Одеської області, укладеного 13 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, то суд вивчивши, проаналізувавши та оцінивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень в їх сукупності дійшов наступних  

__________________________________________________________________________________________  

Головуючий у першій інстанції – суддя Іванова О.В.                                                                       справа № 2-166/2009  

висновків.  

Відповідно до норми ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою, та шостою ст. 203 ЦК України.  

Як вбачається з матеріалів справи при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 виконали всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме даний договір не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.  

Особи, які вчиняли договір в момент його вчинення мали необхідний обсяг дієздатності, що перевірено нотаріусом при укладанні даного договору.  

Договір купівлі-продажу будинку з господарськими прибудовами вчинений у формі, яка встановлена законодавством для правочинів даного виду, а саме: у письмовій формі, нотаріально посвідчений з подальшою державною реєстрацією, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (а.с.53) та витягом з реєстру право власності на нерухоме майно, який підтверджує факт державної реєстрації даного правочину (а.с.54)  

Також в ході розгляду справи судом було встановлено, що даний правочин, а саме договір купівлі-продажу будівлі з господарськими прибудовами, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був спрямований на реальне настання правових наслідків, що зазвичай настають при укладанні договорів купівлі-продажу, про що свідчить виконання договору обома його сторонами, а саме: ОСОБА_9 вселився у будинок, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_2 документи, підтверджуючі право власності на вказаний будинок.  

З позовної заяви, з матеріалів справи та з пояснень позивача не вбачаються підстави, на яких остання просить визнати договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 недійсним, також вона не навела вагомих аргументів в обґрунтування своїх вимог, та не підкріпила їх  належними доказами, посилаючись на які суд мав би підстави для задоволення її вимоги в цій частині.  

Посилання ОСОБА_1, в обґрунтування вимог визнання правочину недійсним, лише на усну домовленість з ОСОБА_2 про те, що останній в подальшому переоформить будинок на неї, суд не приймає до уваги так як не має правових підстав такого обґрунтування.  

Крім того, приймаючи рішення, суд бере до уваги ті обставини, що сторонами договору купівлі-продажу від 13.08.2007 року є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які не оспорюють чинність даного правочину, а ОСОБА_1 не є стороною цієї угоди, а тому не може ініціювати питання про визнання даного правочину недійсним.  

Таким чином, виходячи з вищенаведених фактів, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу будівлі з господарськими прибудовами по вул. Вишневій б/н, с. Бецилово, Роздільнянського району, Одеської області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 відповідає всім вимогам, встановленим законом щодо його дійсності та в даній цивільній справі немає жодних підстав для визнання такого правочину недійсним, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.  

Безпідставними також є посилання позивача на ст.ст. 509 та 620 ЦК України, які регулює зобов’язальне право.  

Не підлягають задоволенню також і вимоги позивача про визнання за нею право власності на спірний будинок, так як ця вимога безпосередньо пов’язана з відмовою у задоволенні попередніх вимог.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 203, 215, 220, 638, 657 ЦК України, 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:  

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку від 13.08.2007 року недійсним, про визнання договору купівлі-продажу будинку від 06.06.2007 року та 12.06.2007 року дійсним та визнання права власності – відмовити в повному обсязі.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України  

Суддя:                                                                                                                              Іванова О.В.  

__________________________________________________________________________________________  

Головуючий у першій інстанції – суддя Іванова О.В.                                                                      справа № 2-166/2009