Справа № 22ц-20113/2009 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія 24 (IV) Ан О.В.
Доповідач - Михайлів Л.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
03 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Рачук Я.Л.
за участю: представника позивача - Іщенко Лариси Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2008 року за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку та договірної санкції за односторонню відмову від зобов'язань та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» про визнання договору частково недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок» (надалі - ЗАТ «УМЗ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку та договірної санкції за односторонню відмову від зобов'язань.
В позові зазначило, що 04.08.2004 року між спільним підприємством «Український мобільній зв'язок» (правонаступником якого є ЗАТ «УМЗ»), та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку.
31.03.2006 року між ЗАТ «УМЗ» та відповідачкою було підписано додаткову угоду до договору, яка є невід'ємною його частиною, п. 1.1 якої передбачено, що ОСОБА_1. не має права відмовитися від зобов'язань за основним договором та/або додатковою угодою протягом 548 календарних днів.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань по оплаті послуг мобільного зв'язку виникла заборгованість в розмірі 78 грн. 83 коп., яку позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1., а також стягнути договірну санкцію за дострокову відмову від зобов'язань в сумі 602 грн. 25 коп., судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
У липні 2008 року із зустрічною позовною заявою звернулась ОСОБА_1. про визнання договору частково недійсним, посилаючись на те, що п. 1.3 додаткової угоди від 31.03.2006 року до договору від 04.08.2004 року, укладеної між нею та ЗАТ «УМЗ», суперечить чинному цивільному законодавству, а саме: ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, та порушує її право власності, незаконно покладаючи на неї обов'язок по сплаті штрафних санкцій. Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 549 ЦК України, невірно розраховано розмір штрафу.
На підставі чого, просила суд зазначений пункт додаткової угоди визнати
недійсним.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2008 року позовні вимоги ЗАТ «УМЗ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ЗАТ «УМЗ» заборгованість за послуги зв'язку в розмірі 78,83 грн., договірну санкцію за дострокову відмову від зобов'язань у розмірі 602,25 грн. та 81,50 грн. в рахунок відшкодування судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача - ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та відмову в задоволенні позову ЗАТ «УМЗ».
Вважає, що при ухваленні рішення судом порушено вимоги матеріального права, а саме: ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 549, 614, 653 Цивільного кодексу України, ст. 36 Закону України «Про телекомунікації».
Суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1. не відмовлялася від виконання зобов'язань за основним договором, договір припинено саме за ініціативою ЗАТ «УМЗ», а не з її вини, п.1.3 додаткової угоди суперечить вимогам діючого законодавства щодо нарахування суми штрафної санкції.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ЗАТ «УМЗ» просив постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.08.2004 року між спільним підприємством «Український мобільній зв'язок» (правонаступником якого є ЗАТ «УМЗ») та ОСОБА_1 було укладено договір № 1774141/5.27668.00.00.100477 про надання послуг мобільного зв'язку.
31.03.2006 року між ЗАТ «УМЗ» та ОСОБА_1 була підписана додаткова угода № 2524446 до договору від 04.08.2004 року строком на 548 календарних днів, протягом яких абонент не має права відмовлятися від основного договору та/або від цієї додаткової угоди.
Відповідно п.1.3 додаткової угоди забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед ЗАТ «УМЗ» є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. Так, у разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку встановленого п.1.1 угоди, або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2 договору у зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь ЗАТ «УМЗ» договірної санкції в розмірі 2,19 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну л» додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії (а.с. 6).
26 травня 2007 року дія договору припинена (а.с. 11).
Задовольняючи позов ЗАТ «УМЗ» про стягнення заборгованості по оплаті послуг зв'язку та штрафу і, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. про визнання недійсним п.1.3 додаткової угоди, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання ОСОБА_1 умов та терміну договору та додаткової угоди і відсутності підстав для визнання п.1.3 додаткової угоди недійсним, оскільки між сторонами було досягнуто домовленість про придбання телефону за пільгами контрактного підключення - надання послуг на певних умовах. ОСОБА_1. визнала умови договору та підписала його.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.
За змістом ст. 546 ЦК України належне виконання зобов'язання
забезпечується неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком та іншими видами.
Як вбачається з матеріалів справи, правова природа санкції визначена позивачем як штраф.
Відповідно до ч.2 ст. ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В додатковій угоді штраф визначено в твердій грошовій сумі - 2,19 грн. за кожен день, що залишився до закінчення дії додаткової угоди, отже на майбутнє, що суперечить нормам цивільного закону - ст. 549 ЦК України.
Наведений позивачем розрахунок штрафної санкції, а саме: (548 дн. -273 дн.)
х 2,19 грн. = 602,25 грн., підтверджує її нарахування на майбутнє після припинення
договору.
Як пояснила в суді апеляційної інстанції представник позивача, штраф, який передбачено п. 1.3 додаткової угоди у розмірі 2,19 грн., розрахований в твердій грошовій сумі, виходячи із дійсної вартості терміналу Nokia 3410 (телефону), який придбала ОСОБА_1. на пільгових умовах, розділеної на кількість календарних днів - 548 - термін дії додаткової угоди, протягом яких абонент не має права відмовитися від основного договору.
Ухвалюючи рішення, районний суд не врахував, що штрафом, пенею може забезпечуватися лише дійсна вимога і її розмір може бути нарахований лише у відсотках з суми невиконаного зобов'язання за фактично надані послуги та в разі розірвання договору не можна нараховувати штраф на майбутнє, оскільки надання послуг припиняється.
Матеріалами справи встановлено, що основний договір розірвано позивачем у
зв'язку з порушенням ОСОБА_1 строку оплати за надані послуги мобільного
зв'язку. Відповідальність за вказане порушення передбачена ч.2 ст. 36 Закону
України «Про телекомунікації».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Оскільки умови п.1.3 додаткової угоди від 31.03.2006 року суперечать ст. 549
ЦК України і не можуть бути передбачені ст. 546 ЦК України видом забезпечення
зобов'язання, колегія суддів вважає, що вказаний пункт додаткової угоди слід
визнати недійсним.
Виходячи із вищенаведеного, підстави для стягнення з ОСОБА_1. штрафу в сумі 602,25 грн. відсутні.
Рішення суду в частині стягнення з відповідачки заборгованості за послуги у сумі 78,83 грн. відповідає матеріалам справи і ухвалене з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, п.3, п.4 ч.1 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання частково недійної додаткової угоди до договору про надання послуг мобільного зв'язку та в частині стягнення штрафних санкцій - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства
«Український мобільний зв'язок» про визнання частково недійсною додаткової угоди - задовольнити.
Визнати недійсним п.1.3 додаткової угоди № 2524446 від 31.03.2006 року до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 1774141/5.27668.00.00.100477 від 04.08.2004 року.
У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_1 про стягнення договірної санкції за дострокову відмову від зобов'язань у сумі 602,25 грн. - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.