Справа №22ц-20358/2009 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія 26 (І) Грищенко Н.М.
Доповідач - Михайлів Л.В. УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Рачук Я.І.
за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Драного Андрія Валерійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова з . вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейроваскулярним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв. плече-лопаткового періартрозу ПФС - другого ст., деф. артозу ліктьових і колінних суглобів ПФ -першого ст.
ВисновкомМСЕК від 22.08.2005 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 45% у зв'язку із професійним захворюванням і визнано інваліДом третьої групи. В подальшому він проходив огляд у 2006 році -відсоток втрати профпрацездатності і група інвалідності залишились без змін.
У зв'язку із профзахворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 120 000 грн. та просив суд стягнути цю суму з Відділення Фонду на підставі ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 24 000 грн., в решті позову відмовлено. Стягнуто з Відділення Фонду 01,50 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Інші судові витраті віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, судом не прийнято до уваги, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку зупинено на 2006, 2007 роки, а з 01.01.2008 року взагалі припинено, а тому Фонд є неналежним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі немає висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у нього, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є лише підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не підтверджує факту її заподіяння.
Також судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці. Судом у рішенні не наведено ніяких мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди саме у розмірі 24000 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія судців вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1., працюючи з 08.02.1980р. по 02.04.1986р., з 11.12.1989р. по 02.10.1992р. - підземним машиністом електровозу, прохідником, люковим ДП РУ ім. Кірова, з 07.07.1993р. по 31.10.1996р. -електромонтером Криворізького СПУ «Укрелектрочермет», з 04.03.1998р. по 29.08.2005р. - підземним прохідником в шахтобудівному управлінні ВАТ «Суха Балка», виконував роботи, які характеризувались важкою фізичною працею, що , .призвело до виникнення в нього професійного захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейроваскулярним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв. плече-лопаткового періартрозу ПФС - другого ст., деф. артозу ліктьових і колінних суглобів ПФ - першого ст.
Висновком МСЕК від 22.08.2005 року ОСОБА_1. встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 45% у зв'язку із професійним захворюванням і визнано інвалідом третьої групи. В подальшому він проходив огляд у 2006 та 2008 роках - відсоток втрати профпрацездатності і група інвалідності залишились без змін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та * професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну громадянам шкоду, отриману внаслідок втрати профпрацездатності, включаючи і моральну, покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та рішенню Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року.
Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні.
Крім того, згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 p., визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
При визначенні розміру моральної шкоди судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі
встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи,
перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив
рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і
підтверджуються письмовими доказами.
Доводи Відділення Фонду про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22". 11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з серпня 2005р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного Суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.