ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Виший господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

-          Позивача: не з'явилися;

-          Відповідача: Андреєва Т.О. (дов. від 09.06.2006р. №03/2704)

ВСТАНОВИВ:

Донецька залізниця (надалі –“Позивач”) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (надалі –“Відповідач”) 61518,43грн. компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у січні-грудні 2004 року на приміському залізничному транспорті (станції Торез, Дронове та Пелагіївський Донецької залізниці).

Заперечуючи проти позову Відповідач посилався на те, що він є неналежним перевезення яких здійснив Позивач, не має права на пільговий проїзд на приміському транспорті.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.2005р. у справі №21/96 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2005р. у справі №21/96 скасувати, в позові відмовити.

В обґрунтування поданої скарги Відповідач посилався на те, що рішенням Донецької обласної ради від 16.12.2003р. №4/13-440 "Про обласний бюджет на 2004 рік" не виділені кошти на пільговий проїзд окремим категоріям громадян у приміському залізничному транспорті, а також на те, що господарський суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що частина громадян не має права на пільговий проїзд у приміському залізничному транспорті.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. у справі №21/96 апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2005р. у справі №21/96 скасовано частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 50131,04грн. компенсаційних виплат за пільговий проїзд,
444,38грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита та 96,16грн. відшкодування витрат на ІТЗ судового процесу.

Постанова мотивована тим, що Позивачем доведено в порядку, передбаченому  ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –“ГПК України”), існування у Відповідача заборгованості перед Позивачем на суму 50131,04грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Донецького апеляційного господарського суду, Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. у справі №21/96 скасувати, в задоволені позову відмовити.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, колегія суддів знаходить, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

В ході судового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до вимог Законів України від 19.12.1991р. №2001-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, від 22.10.1993р. №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, від 16.12.1993р.№ 3721-XII “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, від 20.12.1991р. №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей”, від 21.03.1991р. №875-XII “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, Постанов КМУ від 17.05.1993р № 354 “Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування” та інших нормативних актів, Позивач надав у 2004 році окремим категоріям громадян, які мають право на безплатне перевезення у приміському залізничному транспорті по ст. Торез, послуги з перевезення на суму 50131,04грн.  Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України (надалі - “БК України”) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюється за рахунок районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Донецька залізниця в особі Дебальцевської дирекції залізничних перевезень, згідно з вимогами Закону України від 27.11.2003р. №1344-IV “Про державний бюджет України на 2004 рік” (надалі –“Закон про Державний Бюджет”) та Постанови №256, направляла Відповідачу акти звірки, розрахунки сум, не отриманих від перевезення пільгових категорій пасажирів в приміському сполученні по станціям Розсипна, Торез, Пелагіївський та рахунки на їх оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов також виходили з того, що відповідно до п. п. 3, 5 –8 Постанови КМУ  від 04.03.2002р. №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (надалі –“Постанова №256”), головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, які щомісяця готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних послуг і направляють їх до фінансових органів райдержадміністрацій, виконкомів міських рад до 15 числа місяця, що настає за звітним.

Згідно з положеннями  Постанови №256, розподіл видатків по видах транспорту належить виключно до компетенції місцевих органів влади, а Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради м. Торез, яке є розпорядником бюджетних коштів, господарським судом обґрунтовано визнано належним відповідачем по справі.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що Законом про Державний Бюджет з держбюджету місцевим бюджетам на надання пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян передбачена субвенція, зокрема, Донецькій області у сумі 60 229,2 тис. грн.

Постановою КМУ від 17.11.2004р. №1529 “Про перерозподіл обсягів субвенцій з Державного бюджету України на 2004 рік між місцевими бюджетами” субвенція держбюджету Донецькій області на надання пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремим категоріям громадян збільшена на 13800,00 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів вважає, що не виділення коштів Відповідачу з обласного бюджету рішенням Донецької обласної ради від 16.12.2003р. № 4/13-440 “Про обласний бюджет на 2004 рік”,  не може вважатися підставою для відмови у позові.

Щодо доводів касаційної скарги, то  в ній, вона, взагалі, не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при постановлені Донецьким апеляційним господарськими судом оскаржуваного рішення.

За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. у справі №21/96 прийнята у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, а підстав для її скасування не вбачається.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області залишити без задоволення.

2.          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2005р. у справі №21/96 залишити без змін.