Справа № 2-а-432\2009 рік

П О С Т А Н О В А

Іменем України

« 27 « листопада 2009 року      Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області          в складі :                               головуючого судді                                Мозгової  О.А.

                                            при секретарі                                         Носенко  С.С.

у відкритому судовому засіданні  в залі суду м.Золотоноша  розглянувши   справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного  фонду  України  в  Черкаській області , управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі та  Головного  управління  Державного казначейства України  в  Черкаській  області  про визнання  неправомірними дій  суб»єкта  владних  повноважень, стягнення  невиплаченої  суми  пенсії

В С Т А Н О В И В :

    До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом  до управління Пенсійного  фонду  України  в  Черкаській області , управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі та  Головного  управління  Державного казначейства України  в  Черкаській  області  про визнання  неправомірними дій  суб»єкта  владних  повноважень, стягнення  невиплаченої  суми  пенсії,  посилаючись  на  те,  що вона  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1  року  ,  а  тому   відповідно  до   ст. 1 Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей  війни «,  є  дитиною  війни . Відповідно  до  ст. 6 вищезазначеного  закону -  має  право  на  щомісячне  підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30% мінімальної  пенсії  за  віком ,  але відповідачами  по  справі  вимоги  даного  закону  ігноруються   і  підвищення  до  пенсії  їй ,  як  дитині  війни,  не  нараховуються  та  не  виплачуються,  чим  порушуються її права, як  людини  і  громадянина  на  соціальний  захист.  Позивачка  вважає,  що Верховна  Рада  України  Законом України  «  Про  державний  бюджет  на  2007  рік  » ,  а саме  п. 12  ст.71  обмежила її  в  такій  виплаті. Але,  Конституційний  суд  України   своїм  рішенням  від 09.07.2007  року  № 6-рп/2007 роз»яснив,  що   зупинення дії  положень  законів,  якими визначено права  і  свободи  громадян ,  їх  міст  та  обсяг ,  є  обмеженням  прав  і  свобод   і  може  мати  місце   лише  у  випадках,  передбачених  Конституцією України , ст. 64 якої  дає  вичерпний   перелік  таких  випадків,  а  саме даною  статтею  передбачено  ,  що  в  умовах   воєнного або  надзвичайного  стану  можуть  встановлюватися   окремі  обмеження  прав  і  свобод   людини,  із  зазначенням    строку  дії  цих   обмежень   та  визначено  ряд   прав  і свобод  ,  які  не  можуть  бути  обмежені  за  жодних  обставин. Вищезазначеним  рішенням  Конституційний  суд  України   визнав  таким,  що  не  відповідає  Конституції  України п.12  ст. 71 Закону  України  «Про  державний  бюджет  на  2007  рік». Всупереч рішенню  Конституційного  суду України,  відповідачі   не  поновили  права позивача  та  не  нарахували йому підвищення  до  пенсії,  як  дитині війни, внаслідок  чого  заборгованість по  даній  виплаті  за  період  з  09.07.2007  року  по  31.12.2007  року складала 735-30 гривень . Верховна  Рада  України , ігноруючи рішення  Конституційного  суду  України від 09.07.2007  року  № 6-рп/2007,  прийняла  Закон  України  «Про  державний  бюджет  України  на  2008  рік та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів   України», а  саме  п.41  розділу ІІ   «Внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів»  , яким знову позивачку обмежила  в    даних виплатах.  Конституційний  суд  України    своїм  рішенням   № 10-рп/2008 від 22.05.2008  року роз»яснив, що  Закон  України  «Про  державний  бюджет»  не  має вищої  юридичної  сили   стосовно  інших  законів,  він  є  основним  фінансовим  документом  держави . Через  своє  спеціальне  призначення   цей  Закон  не  повинен  регулювати  відносини  в  інших  сферах   суспільного  життя.  Конституція  України  не  надає  Закону  про  Державний  бюджет   вищої  юридичної  сили   стосовно  інших законів  .  Таким  чином  Конституційний  суд  дійшов  висновку  ,  що  Законом  про  Державний  бюджет   не  можна  вносити  зміни  до  інших  законів, зупиняти їх  дію  чи  скасовувати їх ,  оскільки  з  об»єктивних  причин  це  створює  протиріччя  у  законодавстві ,  і  як наслідок – скасування   та  обмеження  прав  і  свобод   людини і  громадянина.  Цим  рішенням  Конституційний  суд  України   п.41  розділу ІІ   «Внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів» Закону  України «Про  державний  бюджет  України  на  2008  рік та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів   України» визнав  неконституційними ,  тобто  такими,  що  суперечать Конституції  України .  Також,  ч.2 п.3 Закону   України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»   від  18.11.2004  року   визначено,  що   державні  соціальні  гарантії дітям  війни  ,  встановлені   цим Законом  не  можуть  бути  обмежені   або  скасовані   іншими  нормативно-правовими  актами . Виходячи  з  вимог  Конституції  України, рішення Конституційного  суду    № 10-рп/2008 від 22.05.2008  року,  ст. 6  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  відповідачі  по  справі  зобов»язані  нараховувати  та  виплачувати  позивачці  по  справі  підвищення  до  пенсії   в  розмірі 30%  мінімальної  пенсії  за  віком  ,  але  вони  не  здійснюють  цих  виплат   ,  внаслідок  чого  виникла  заборгованість    в сумі  1170-60  гривень  за  період  з 22.05.2008  року  по 31.12.2008 року    та  за  період  з 01.01.2009  року   по  30.09.2009  року  в  сумі  1344-60  гривень,  всього відповідачі  недоплатили  позивачці  3250-50  гривень ,  як  дитині  війни.

    Позивачка  в  судовому  засіданні  свої  позовні  вимоги  підтримала  повністю  та  просила  суд   задоволити  її  позов  в  повному  обсязі,  обґрунтовуючи свої  позовні  вимоги  тим,  що  її  права  було  обмежено  шляхом  прийняття  Верховною  Радою  України  неконституційних  Законів  України  « Про  державний  бюджет на 2007  рік»  та « Про  державний  бюджет на 2008  рік»,  щодо  яких  вже  дав  своє  роз»яснення  Конституційний  суд  України .  Суб»єктами  владних  повноважень   ,  що  порушили її права на  соціальний  захист  та  достатній  рівень  життя, є відповідачі  по  справі : управління Пенсійного  фонду  України  в  Черкаській області , управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі та  Головне  управління  Державного казначейства України  в  Черкаській  області ,  тому вона просила  суд стягнути     з  відповідачів    суму заборгованості  по  виплаті  підвищення  до  пенсії ,  як  дитині  війни,   та  зобов»язати  відповідачів  нараховувати  та  виплачувати  дане  підвищення в  подальшому.  Позивачка   в  судовому  засіданні  також  наполягала  на  поновленні  строку   позовної  давності  для  звернення  до  суду,  оскільки їй  лише  влітку  2009  року  стало  відомо,  що порушуються її  права ,  а  саме не сплачується  підвищення  до  пенсії,  як  дитині  війни,  оскільки  вона  ніколи  не  отримувала  від  управління  Пенсійного  фонду  роздруківок  про  нарахування  їй  пенсії, а  тому     вважав ,  що  в  ту  суму,  що  отримує,   включена і сума  підвищення,  як дитині війни.

    Представник  відповідачів - управління Пенсійного  фонду  України  в  Черкаській області , управління Пенсійного  фонду  України  в  Золотоніському  районі в  судове  засідання не з’явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без представника управління Пенсійного фонду України, та  надав свої заперечення проти позову,  посилаючись  на  ч.2  ст.  99  КАС  України,  де  зазначено,  що   для  звернення  до  суду   за  захистом  прав,   свобод  та  інтересів   особи  встановлюється  річний    строк,  який  ,  якщо  не  встановлено  інше,  обчислюється  з  дня  ,  коли  особа  дізналася  або   повинна  була   дізнатися   про  прав,  свобод  чи  інтересів. Порушення  строку  звернення  до  суду   є  підставою  для  відмови   у  задоволенні   адміністративного  позову за  умови,  якщо   на  цьому  наполягає  одна   із  сторін ( ч.1  ст. 100  КАС  України).  Крім  того, відповідно  до  ст.4  Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  Кабінет  Міністрів  України   розробляє  і  включає   до  загальнодержавних  програм  відповідні положення  щодо   соціального  захисту  дітей   війни   і  здійснює  контроль за  їх  виконанням.  Положення  про соціальний  захист  дітей  війни   повинні  бути  відображені   в  програмах  діяльності   Кабінету  Міністрів  України  ,  які  схвалюються  Верховною  Радою  України . Відповідно  до   ст.6  цього  ж  Закону , дітям  війни (крім тих,  на  які  поширюється   дія  Закону  України  «Про  статус  ветеранів  війни  ,  гарантії  їх  соціального  захисту «) до  пенсії  або  щомісячного  грошового  утримання  чи  державної  соціальної  допомоги ,  що  виплачується   замість  пенсії,  виплачується  підвищення в  розмірі  надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.  Ст.7 Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни» ,  передбачає  фінансове  забезпечення  державних  соціальних  гарантій   за  рахунок  коштів   Державного  бюджету  України .  Відповідно  до  ч.2  ст. 95  Конституції  України  ,  виключно Законом  України  про  державний  бюджет визначаються   будь-які  видатки   держави  на  загальносуспільні  потреби ,  розмір  і  цільове  спрямування  цих  видатків. Згідно  п.п. 3,4  ст.  22 Бюджетного  кодексу   України  управління  отримує  бюджетні  призначення   шляхом  їх  затвердження  у  Законі   про  Державний  бюджет  України   чи  рішення  про  місцевий  бюджет.  Ст. 23  Бюджетного  кодексу  передбачено,  що  управління  Пенсійного  фонду   може  здійснювати  з  бюджету   будь-які  бюджетні  зобов»язання   та  платежі   лише  за  наявності   відповідного  бюджетного  призначення ,  які  встановлюються  Законом  про  Державний  бюджет України.  Отже,  так  як  за  існуючого  Закону  України «Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік»   відповідне  фінансове  забезпечення  було  відсутнє ,  управління  не  мало  законних  підстав   і  можливості  виплачувати дану  надбавку.  Законом  України  «Про  державний  бюджет на  2008  рік та  про внесення  змін до  деяких  законодавчих  актів   України»  було  внесено  зміни  до  Закону  України   «Про  соціальний  захист  дітей війни» .  Так,  відповідно  до   внесених  змін  ,  згідно  ст. 6 даного закону ,  дітям  війни  (крім тих,  на  які  поширюється   дія  Закону  України  «Про  статус  ветеранів  війни  ,  гарантії  їх  соціального  захисту «)  до   пенсії  або  щомісячного  грошового  утримання  чи  державної  соціальної  допомоги ,  що  виплачується   замість  пенсії,  виплачується  підвищення в  розмірі  надбавки,  встановленої  для  учасників  війни.  Тобто,  починаючи  з 01.01.2008  року  всім  пенсіонерам,  які  мають    статус  «дитина війни» виплачується  надбавка  в  розмірі  10% прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність.  Представник  відповідачів  вважає , що  вимоги  позивачки  не  можуть  бути  задоволені оскільки вона  невірно  застосовує чине  законодавство ,  зазначаючи,  що  мінімальна пенсія  встановлюється   у  розмірі  прожиткового  мінімуму   для  осіб     ,  які  втратили  працездатність .  В  законодавстві  існує  прогалина  ,  яка  полягає  у  відсутності  механізму   вирахування  мінімальної  пенсії  за  віком  ,  на  30%  якої  мають  підвищуватися   пенсії  дітям  війни.

    Представник  відповідача -  Головного  управління  Державного  казначейства України  в  Черкаській області  в  судове  засідання  не  з»явився ,  але  направив  до  суду  заперечення  проти  позову    та  просив  суд  слухати  справу  у  відсутності  представника  Головного  управління  Державного  казначейства України  в  Черкаській області.  Своє  заперечення    представник  мотивує  тим,  що  Державне  казначейство  здійснює   казначейське  обслуговування  Державного  бюджету,  безспірне  списання  коштів   з  рахунків  ,  на  яких   обліковуються  кошти  Державного  бюджету  України,  місцевих  бюджетів  України ,  за  рішенням,  яке   було  прийняте  державним  органом  ,  що  відповідно  до  закону   має  право  на  його  застосування. Кошти  Пенсійного  фонду  не  включаються  до   складу  Державного  бюджету  України   і  не  підлягають  оподаткуванню.  Рахунки  Пенсійного  фонду України  знаходяться   в  установах  Ощадного  банку  України.  Таким  чином , повноваження  у  органів  Державного  казначейства   України  щодо   безспірного  списання   коштів  Пенсійного  фонду    відсутні  .  І  у  разі   задоволення  позовних  вимог   ГУ ДКУ  в  Черкаській  області   не  буде  являтися  стороною  їх  виконання.

    Суд,  вивчивши  матеріали  справи,  ознайомившись  з  поясненнями  позивачки,  запереченнями  відповідачів  прийшов  до  висновку,  що  позов  підлягає  до  часткового  задоволення з  наступних  підстав.

    Позивачка  по  справі , ОСОБА_1,  є  особою  похилого  віку ,  не має  спеціальної  освіти,  єдиним  джерелом  її доходів  є  невелика пенсія,    тому вона  не  може  підписуватися  на   офіційні  державні  друковані  видання  ,   через  що    пізніше довідалася  про   виплати  дітям  війни,  крім  того,  і  управління  Пенсійного  фонду  ніколи  не  надавало  їй  роздруківок пенсії,  яку  вона  отримувала,  а  отже  у  суду  є    підстави  для  поновлення   позивачці строку  позовної  давності  для  звернення  до  суду з  даним  позовом  до  09.07.2007  року ,  до  того  часу,  коли  Конституційний  суд України  визнав  такими ,  що  не  відповідають  Конституції  України положення  п.12 ст. 71  Закону  України  «Про державний  бюджет на  2007  рік»,  оскільки  позивачка вважає, що  саме  з  цього  часу  порушуються її права, як  людини  і  громадянина  на  соціальний  захист та  належний  рівень  життя.

    Позивачка  по  справі  ОСОБА_1  відповідно  до   норм  ст. 1  Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей  війни»  має  статус  «дитини  війни» ,  що  вона  ствердила  посвідченням   № 120323,  а  тому  має  право  на  соціальний захист  відповідно  до  норм  ст.6  даного  Закону , тобто має  право   на отримання підвищення  до  пенсії  в  розмірі 30%  мінімальної  пенсії  за  віком .  Частиною 2  пункту 3 Закону  України   «Про  соціальний  захист дітей  війни» від   18.11.2004  року  визначено, що  державні  соціальні  гарантії  дітям  війни  ,  встановлені цим  законом  не  можуть  бути обмежені  або  скасовані  іншими  нормативно-правовими  актами .  І,  як  наслідок, внесені  в  цей Закон  зміни  протягом 2007-2008  років   були в  подальшому  скасовані  рішенням   Конституційного  суду  України .  Зокрема  в  рішенні   Конституційного  суду   України  від  09.07.52007  року  № 6-рп/2007 Конституційний  суд   України   вирішив,  що  п.12 ст. 71  Закону  України  «Про  державний  бюджет на 2007  рік» ,  яким  зупинено   на 2007  рік  дію  ст.6 Закону  України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни» , визнати  таким,  що  не  відповідає  Конституції  України ,  тобто  є  неконституційним.

Рішенням  Конституційного  суду   України  № 10-рп/2008  від 22.05.2008  року  роз»яснено,  що  Закон  України  «Про  державний  бюджет  України»  не  має  вищої  юридичної  сили  стосовно  інших  законів  .  Пункт 5.4.  цього  рішення  зазначає ,  що  Закон  про  бюджет   є  основним  фінансовим  документом  держави.  Через  своє   спеціальне  призначення  цей  закон  не  повинен  регулювати  відносини  в  інших  сферах   суспільного  життя.  Конституція України  не  дає   Закону  про  Державний  бюджет   вищої  юридичної  сили   стосовно  інших  законів.  Таким  чином,  Конституційний  суд   України  дійшов  висновку  ,  що  Законом    про  Державний  бюджет   не  можна  вносити  зміни   до інших  законів  ,  зупиняти  їх дію  чи  скасовувати  їх ,  оскільки  з  об»єктивних  причин  це створює  протиріччя в  законодавстві , і ,  як  наслідок,  - скасування  та  обмеження   прав  і  свобод  людини  і  громадянина.  Цим  же  рішенням  Конституційний  суд України  п.41 розділу ІІ  «Внесення  змін  до  деяких  законодавчих   актів  України»  Закон  України  « Про  Державний  бюджет  України  на  2008  року та  про  внесення  змін   до деяких  законодавчих  актів  України» визнав  неконституційними,  тобто  такими,  що суперечать  Конституції  України.

Відповідно  до  положень  Конституції  України  ,  найвищою  соціальною  цінністю в  Україні  є  людина ,  її  права   і  свободи   та  їх  гарантії   визначають зміст   і  спрямованість  діяльності держави ,  а  їх  утвердження   і  забезпечення  є   головним  обов»язком  держави  ,  права  і  свободи  людини є  невідчужуваними та  непорушними,  їх  зміст  і  обсяг   при  прийнятті  нових  законів  не  може  бути  звужений  . Зупинення  дії  положень   законів  ,  якими  визначено   права  і  свободи  громадян  ,  їх  зміст  і  обсяг  ,  є  обмеженням  прав  і свобод   і  може  мати  місце   лише  у  випадках   ,  передбачених  Основним  Законом  України :  лише  в  умовах   воєнного  або  надзвичайного  стану  на  певний  строк.

Крім  того, Постановою  Пленуму  Верховного  суду  України  від  13  червня  2007  року  №8  «Про  незалежність    судової  влади  «  зазначено  ,  що  відповідно  до  статей  8  та  22  Конституції  України   не  підлягають  застосуванню  судами   закони  та  інші нормативно-правові  акти  ,  якими  скасовуються   конституційні  права   і  свободи  людини  та  громадянина  ,  а  також нові  закони,  які  звужують  зміст  та  обсяг  встановлених  Конституцією  України  і чинними  законами  прав  і  свобод. А  тому,   твердження   представника відповідача про  безпідставність  вимог  позивача   про  виплату  зазначеного  підвищення  до  пенсії  по  причині  призупинення  дії  норми   ст. 6  Закону  України  «Про   соціальний  захист  дітей  війни»   через  внесення  до  неї  змін   -  є  безпідставними і  нічим  не  вмотивовані. Враховуючи  вищевикладене,  та  керуючись ч.1,2 ст. 8 Конституції  України,  в  Україні   визначається   і  діє  принцип  верховенства  права ,  і  рішення  Конституційного  суду  України   має преюдиціальне  значення  для  судів   загальної  юрисдикції  при  розгляді ними  позовів   у  зв»язку  з  правовідносинами ,  які  виникли внаслідок  дії  положень   статей  зазначених  законів  ,  що  визнані  неконституційними та  є  обов»язковими  до  виконання  на  території  України , - дії,  зокрема  Управління  Пенсійного  фонду   України в  Золотоніському  районі ,  яке  відповідно  до  п.п. 6 п.2.2 Положення  про  управління  Пенсійного  фонду   України  в районах,  містах і  районах  у  містах   управління  відповідно  до  покладених  на  нього  завдань   призначає    ( здійснює  перерахунок )  і  виплачує  пенсії,  допомогу на  поховання  та  інші   соціальні  виплати   відповідно  до  чинного  законодавства , безпосередньо  має  нараховувати   і  виплачувати пенсії  та  соціальні  виплати , по  не нарахуванню   та  невиплаті   позивачці  щомісяця підвищення  до  пенсії,  як  дитині  війни в  розмірі  30% мінімальної  пенсії  за  віком  -  є  незаконними в  період   з  дня  проголошення   зазначених  вище  рішень  Конституційного  суду  України  .

    Що  стосується  дій Управління  Пенсійного  фонду   України в  Золотоніському  районі  в  період з  01.01.2008  року  по  22.05.2008  року  ,  то управління  ,    нараховуючи  гр. ОСОБА_2  та    виплачуючи  зазначене  підвищення  до  пенсії   в  розмірі   лише 10% від  мінімальної  пенсії  за  віком,  норм чинного  законодавства  не  порушувало  ,  оскільки  законодавець ,  приймаючи  Закон  України  «Про  державний  бюджет на 2008 рік та  про  внесення  змін  до  деяких    законодавчих актів України»  вніс зміни   в  ст.6  Закону  України  «Про  соціальний захист  дітей  війни» ,  частково призупиняючи  його  дію  ,  а  тому  управління   Пенсійного фонду  в  Золотоніському  районі правильно  нараховувало  та  виплачувало  позивачці  в  цей  період  підвищення  до  пенсії,  як  дитині  війни .    

      Доводи  представника  відповідача  про  неврегульованість   механізму   реалізації  положень   ст.6 Закону  України  «Про соціальний  захист  дітей  війни» ,  зокрема    вирахування  мінімальної  пенсії  за  віком  ,  на  30%  якої  мають  підвищуватися   пенсії  дітям  війни  суд  вважає  безпідставними. Станом  на  9  липня  2007  року   розмір  мінімальної  пенсії  за  віком   визначений  ст.  28  Закону  України  «Про загальнообов»язкове   державне пенсійне  страхування «  і  згідно   цієї  норми  мінімальна  пенсія  за  віком   дорівнює  прожитковому  мінімуму,  встановленого  для  осіб ,  що  втратили працездатність .  Відповідно до  ч.1 ст.2  Закону  України  «Про   прожитковий  мінімум  «  від  15  липня  1999  року  № 966-14 прожитковий  мінімум застосовується  для  встановлення  розмірів  мінімальної  заробітної  плати  та  мінімальної  пенсії  за  віком.  Тому, при  визначенні   розміру  підвищення   відповідно  до  ст.6  Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  застосовується  розмір   мінімальної  пенсії  за  віком  ,  який  визначений  ст.  28   Закону    України  «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне  страхування».

    Отже, враховуючи  вищевикладене,  суд  вважає,  що  відповідачу  по  справі -   управлінню  Пенсійного  фонду  в  Золотоніському  районі,   належить  зробити  перерахунок  пенсії   гр.ОСОБА_1  за  період  з  09.07.2007  року по  31.12.2007 року  та  з 22.05.2008 року  по  30.09.2009 року  включно,  та  провести  виплату  недоотриманого  нею підвищення  до  пенсії ,  як  дитині  війни, виплатити здійснювати , з  розрахунку  30%  від  мінімальної  пенсії  за  віком  щомісяця,  з  урахуванням  вже   проведених  за  цей  період  виплат.

    Суд  також  вважає,  що  позивачці в частині  позовних  вимог щодо  зобов»язання  відповідачів  в  подальшому нараховувати  та виплачувати  їй підвищення  до  пенсії в розмірі  30 % - необхідно  відмовити,  оскільки  завданнями  судочинства ,  відповідно  до  Конституції  України, є  захист  порушених  прав  та  свобод,  тобто  судовим  рішенням  не  можуть  регулюватися  майбутні  правовідносини.

    Згідно  з  п.п.6 п.2.2 Положення  про  управління  Пенсійного  фонду   України  в районах,  містах і  районах  у  містах   управління  відповідно  до  покладених  на  нього  завдань   призначає    ( здійснює  перерахунок )  і  виплачує  пенсії,  допомогу на  поховання  та  інші   соціальні  виплати   відповідно  до  чинного  законодавства, а  тому  суд  не  вбачає порушення  прав  та  свобод  позивача  з  боку  відповідачів  в  особі управління Пенсійного  фонду  України  в  Черкаській області  та  Головного  управління  Державного казначейства України  в  Черкаській  області  і  вважає за  необхідне  відмовити  позивачці  в  задоволенні  позовних  вимог, пред»явлених нею до  цих  відповідачів.

На  підставі  вищевикладеного,   керуючись  ст.ст. 1, 3, 21, 22 ч.2,3 ст.46, ст.56 Конституції  України ,  ст.  6  Закону  України    «Про  соціальний  захист  дітей  війни» ,  ст.  28   Закону    України  «Про загальнообов»язкове державне пенсійне  страхування», ч.1 ст.2  Закону  України  «Про   прожитковий  мінімум  « , п.п.6 п.2.2 Положення  про  управління  Пенсійного  фонду   України  в районах,  містах і  районах  у  містах , ст.ст. 94,161-163 КАС  України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

    Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного  фонду  в  Золотоніському  районі  про визнання  неправомірними дій  суб»єкта  владних  повноважень, стягнення  невиплаченої  суми  пенсії -  задоволити  частково.

    Поновити  ОСОБА_1  пропущений  строк  для  звернення  до  суду  за  захистом  її  порушених  прав,  свобод  та  інтересів.

     Визнати  дії   управління  Пенсійного фонду  України  в Золотоніському  районі  щодо  неповного нарахування  та  виплати  ОСОБА_1  щомісячного  підвищення  до  пенсії  ,  як  дитині  війни ,  за  період  з  09.07.2007  року  по  31.12.2007  року та  за  період  з  22.05.2008  року  по  30.09.2009  року   включно  -  неправомірними.

     Зобов»язати  управління  Пенсійного  фонду  в  Золотоніському  районі   здійснити  перерахування  та  виплату   ОСОБА_1   підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30%  мінімальної  пенсії за  віком  за  період    з  09.07.2007  року  по  31.12.2007  року та  за  період  з  22.05.2008  року  по  30.09.2009  року   включно,  з  урахуванням  проведених  за  цей  період  виплат.

    У  задоволенні  решти  позовних  вимог  ОСОБА_1   -  відмовити.

Постанова  може  бути  оскаржена   до  Київського   апеляційного  адміністративного  суду   через  Золотоніський  міськрайонний  суд   шляхом  подачі  заяви   про  апеляційне  оскарження   постанови  суду   протягом  десяти  днів   з  дня  проголошення  постанови   та  подачі   апеляційної  скарги   протягом  двадцяти  днів  після  попереднього подання  заяви.

СУДДЯ:                                                                       Мозгова  О.А.