Справа № 2-а-157/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі: головуючого судді - Середи Л.В.,
при секретарі - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі та Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області, в якому просить суд про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов`язання в подальшому нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Свої позовні вимоги пояснює тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із ст. 6 зазначеного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком. У 2006 та 2007 роках їй така допомога не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалася у неповному розмірі. Відповідно до ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 - визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Як вбачається з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тобто при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
Таким чином загальна сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2006 по 2008 роки складає 3593,10 грн.
Відповідно до ст. 99-110 КАС України для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України. Крім того, про належні їй, як "дитині війни" виплати, позивача повідомлено не було. Отже про грубе порушення його прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України, яке тривало понад півтора року, позивачеві стало відомо лише навесні 2008 року. Суб'єктами владних повноважень, що порушили права позивача та державні гарантії на достатній рівень життя є Управління Пенсійного фонду України у Золотоніському районі, та Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області, тому позивач просить суд стягнути з відповідачів зазначену вище суму недоплаченої йому щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов'язати відповідача нараховувати йому дану допомогу в подальшому.
У судове засідання позивач не з'явилась, направивши до суду заяву про розгляд справи без її участі, де на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в судове засідання не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, де заперечувала з приводу задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак дію цієї статті було зупинено на 2007 рік згідно із п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України». Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання, чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Після визнання неконституційними норми ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, як не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальна пенсія за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч.3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими спеціальними законами у тому числі і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір мінімальної пенсії за віком, зазначений у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не застосовується. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» надбавка даній категорії пенсіонерів встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність. В ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Кабінетом Міністрів України для реалізації положень Закону не приймалось рішення щодо внесення змін до нормативно-правових актів, прийняття нових актів, а органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому у них немає передбачених законом підстав для проведення перерахунку пенсії позивачеві. Крім того, позивачем пропущено річний термін для звернення до суду, а тому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області в судове засідання не з'явився, але направив до суду заперечення проти позову, де просив у позові до головного управління Державного казначейства України в Черкаській області відмовити у повному обсязі, справу слухати у відсутність представника головного управління Державного казначейства України в Черкаській області, мотивуючи свою позицію тим, що Державне казначейство України не має права встановлювати чи змінювати видатки Державного бюджету України, до того ж, в жодному разі не розпоряджається коштами, які призначені для виплати пенсій. Саме Пенсійний фонд України забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Згілно із ст. 47 Бюджетного кодексу України, функції забезпечення виконання державного бюджету України покладено на Кабінет Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням , яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного Фонду України не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Рахунки Пенсійного фонду України знаходяться в установах Ощадного банку України. Таким чином повноваження у органів Державного казначейства Українищодо безспірного списаня коштів Пенсійного фонду відсутні, і у разі задоволення позовних вимог ГУ ДКУ в Черкаській області не буде являтись стороною їх виконання.
Суд, вивчивши матеріалами справи та дослідивши всі докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
При цьому суд виходить з наступних підстав. Оскільки позивач є особою похилого віку, не має спеціальної освіти, має низький рівень доходів та не може виписувати офіційні друковані видання й не отримував від органів Управління Пенсійного фонду України даних про розшифровку пенсійних виплат, які він отримує, то у суду є всі підстави для поновлення річного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом включно до 01.01.2006 року, коли почав діяти Закон України «Про соціальний захист дітей війни». І до того ж дія окремих статей цього закону неодноразово призупинялася, в закон вносилися зміни, які в послідуючому або скасовувалися самим законодавцем, або ж Конституційним Судом України, що, відповідно, ускладнило орієнтацію позивача у питанні того виплачується чи ні дана щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію (якими є відповідачі), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, що також дає підстави суду для відхилення клопотання представника відповідачів про відмову в позові внаслідок застосування строків позовної давності як це передбачено ч. І ст. 100 КАС України.
Водночас зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дітей війни», то вона має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і, зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону, має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. І, як наслідок, внесені у цей Закон зміни протягом 2007-2008 років були в подальшому скасовані рішеннями Конституційного Суду України. Зокрема у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вирішив, що пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , визнати таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року роз'яснено, що Закон України "Про Державний бюджет України" не має вищої юридичної сили стосовно інших законів. У пункті 5.4. цього рішення зазначається, що Закон про Державний бюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Цим же рішенням Конституційний Суд України, - пункт 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнав неконституційним, тобто таким, що суперечить Конституції України. А тому твердження представника відповідачів про безпідставність вимог позивача про виплату зазначеної надбавки по причині призупинення дії норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи через внесення до неї змін - є безпідставні і нічим не вмотивовані. Тому, враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ч. 1,2 ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права, і рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, - дії, зокрема Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, яке безпосередньо має нараховувати і виплачувати пенсійні кошти, по не нарахуванню та не виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - є незаконними. Але лише в період з дня проголошення зазначених вище Рішень Конституційного Суду України і недоплачену суму надбавки належить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі. А оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України і органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому необхідні кошти слід запозичити з Державного бюджету України, поклавши обов'язок по їх виділенню на Державне казначейство України з подальшим перерахуванням їх Управлінню Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області.
Що ж стосується цих дій за 2006 рік та за період з 01.01.2007 по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008 року, то Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, не нараховуючи ОСОБА_1 та не виплачуючи зазначеної надбавки, норм чинного законодавства не порушувало, бо це є державний орган, який відповідно до норм ст. 19 Конституції України має діяти лише в порядку і в межах, що передбачені Конституцією та Законами України. А законодавець, приймаючи закони «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносив зміни в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призупиняючи його дію (повністю чи частково), а тому Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі не мало права здійснювати будь-які нарахування та виплати на користь позивача в період, поки ці обмежувальні норми діяли. Тобто, протягом всього 2006 року, бо норми про призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовувалися і кошти на виплату зазначеної надбавки бюджетом взагалі не були передбачені, а зміни внесені в дану статтю протягом 2007-2008 року були скасовані Конституційним Судом лише, відповідно - 09.07.2007 року і 22.05.2008 року.
Визначаючи розрахункову величину з якої має проводитися нарахування позивачу надбавки до пенсії, суд враховує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що розмір підвищення пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. А до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки ж будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни, а заперечення представника відповідачів в цій частині (щодо відсутності законодавчого врегулювання визначення величини виплат) вважає безпідставними.
Отже, на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі недоплачені кошти підвищення пенсії позивача як дитині війни, виходячи з наступного розрахунку:
за період з 09.07.2007р. по 31.07.2007р. - 90,32грн. (406 грн. мін. пенсії : 31 день = 13,09 х 23дні= 301,07 х ЗО% = 90,32 грн.;
за період з 01.08.по 30.08.2007р.- 121 грн. 80коп. (406 грн. мін пенсії: х 30% = 121,8 грн.);
за період з 01.09. по 31.09.2007р.- 121 грн. 80 коп. (406 грн. мін пенсії : х 30% = 121,8 грн.);
за період з 01.10.по 31.10.2007р.- 123 грн. 30 коп. (411 грн. мін пенсії : х 30% = 123,3 грн.);
за період з 01.11.по 30.11.2007р. - 123 грн. 30коп. (411грн. мін пенсії : х 30% = 123,3 грн.);
за період з 01.12-по 31.12.2007р. - 123 грн. 30коп. (411грн. мін пенсії : х 30% = 123,3 грн.).
за період з 22.05.2008р. по 31.05.2008р. - 31грн. 02коп. (481 грн. мін пенсії : 31день=15,51 х 10дні=155,1грн. х ЗО% = 46,53 - (15,51 допомоги за 10 днів) = 31грн. 02 коп.;
за період з 01.06.по 30.06.2008р.- 96 грн. 20коп. (481грн. мін пенсії х 30% = 144,3грн. - 48,1грн. отриманої допомоги = 96,20грн.);
за період з 01.07по 31.07.2008р.- 96 грн. 40коп. (482грн. мін пенсії х 30% = 144,6грн. - 48,2грн. отриманої допомоги = 96,40грн.);
за період з 01.08.по 30.08.2008р.- 96 грн. 40коп. (482грн. мін пенсії х 30%= 144,6грн. -48,2грн. отриманої допомоги = 96,40грн.);
за період з 01.09.по 31.09.2008р.- 96 грн. 40коп. (482грн. мін пенсії х 30%-144,6грн. - 48,2грн. отриманої допомоги = 96,40грн.);
за період - 01.10.по 31.10.2008р.- 99 грн. 60коп. (498грн. мін пенсії х 30%= 149,4грн. - 49,8грн. отриманої допомоги = 99,60грн.);
за період з 01.11.по 30.11.2008р.- 99 грн. 60 коп. (498грн. мін пенсії х 30% = 149,4грн. - 49,8грн. отриманої допомоги = 99,60 грн.);
за період з 01.12.по 31.12.2008р.- 99 грн. 60коп. (498грн. мін пенсії х 30% = 149,4грн. - 49,8грн. отриманої допомоги = 99,60грн.).
А всього за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007року та з 22.05.2008 рокупо 31.12.2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Золотоніському районі було не донараховане та не доплачено ОСОБА_1 кошти підвищення пенсії позивача як "дитині війни" в сумі 1419 грн. 04 коп., які належить стягнути з управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі на користь позивача.
Так як відповідно до п., п. 3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України управління пенсійного фонду отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про державний бюджет чи рішенні про місцевий бюджет, а ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь які бюджетні зобов`язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються заеоном про державний бюджет України, а також враховуючи, що розпорядником державних коштів є Державне казначейство України, а Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, то суд вважає, що необхідно зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області перерахувати вищезазначені кошти Управлінню Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області.
Суд також вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в подальшому нараховувати надбавку до пенсії як "дитині війни" - безпідставною, так як такий спосіб захисту порушеного права, як зобов`язання вчиняти певні юридичні дії у майбутньому не передбачений чинним законодавством, а тому в даному випадку суд визнає неправомірними дії відповідача щодо не нарахування чи неповного нарахування надбавку до пенсії "дітям війни".
На підставі зазначеного та керуючись ст., ст.1, 3, ч. 2-3, ст. 46, ст. 56 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 94, ст. 161, ст., ст. 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 09.07.2007року по 31.12.2007року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно - неправомірними.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 703,82 грн. та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно у сумі 715,22 грн., а всього: 1419 грн. 04 коп.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області перерахувати кошти в сумі 1419 грн. 04 коп. Управлінню Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області для виплати ОСОБА_1 нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період: з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.
Суддя: Середа Л.В.