ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. | № 31-5-4/165-04-4658 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Кочерової Н.О. |
суддів : | Рибака В.В., Черкащенка М.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Юрікс” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.06 |
у справі | № 31-5-4/165-04-4658 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Дочірнього підприємства “Юрікс” |
до | Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна” |
про | стягнення 440944,10 грн. |
за участю представників від: |
позивача | не з’явився, |
відповідача | Петренко Ю.М., |
В С Т А Н О В И В :
Позивач - Дочірнє підприємство "Юрікс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна” авансу у сумі 100 000 грн. та 3 % річних у розмірі 6 750 грн. за прострочення сплати суми авансу. Рішенням господарського суду Одеської області від 05.07.04, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.04, позов задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.05 прийняті по справі рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
При новому розгляді справи, позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна" заборгованість по сплаті авансу за договором доручення у розмірі 100000 грн.; збитки у розмірі 249300,9грн.; 71050,75грн. збитків від інфляції, 20592,45 грн. - 3 % річних; зобов'язати відповідача видати довіреності на осіб, які повинні представляти інтереси замовника перед третіми особами на виконання п.2.1.2 договору доручення та зобов'язати на виконання п.2.1.2 договору доручення надати належним чином завірені копії документів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.06 (суддя Лєсогоров В.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.06 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Андреєвої Е.І., суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.), у позові відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що позивачем не були виконані роботи, передбачені договором, а відтак, вимога про стягнення оплати є безпідставною. Крім цього апеляційний суд вказав на довірчу природу договору доручення, і зробив висновок про неможливість зобов'язання відповідача до виконання цього договору.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вищезазначені судові акти скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами ст.ст. 627, 628, 638 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судових актах та підтверджується матеріалами справи, 18.03.02 між відповідачем (довірителем) та позивачем (повіреним) укладено договір поручення. Цим договором сторони передбачили, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язки про надання послуг у сфері земельних правовідносин з представленням інтересів довірителя у судових та інших державних органах по зниженню річної плати земельного податку, що сплачується ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна".
Пунктами 2.1.2 та 2.1.3 договору передбачено, що довіритель має видати довіреність на осіб, які будуть представляти його інтереси перед третіми особами та перерахувати аванс у розмірі 100000 грн. у три етапи. Відповідно п.2.2.3 повірений прийняв на себе обов'язок виконання п. 1.1 договору на протязі одного року з моменту підписання даного договору. У разі невиконання прийнятих на себе п.1.1 зобов'язань на протязі року, як передбачено п.2.2.4 договору, повірений зобов'язаний повернути довірителю одержаний аванс, передбачений п.2.1.3, з відрахуванням понесених затрат, підтверджених документально.
Звертаючись з позовом, позивач послався на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по договору, не видав довіреностей та не перерахував аванс 100 000грн.
Відмовляючи в позові, суди зазначили, що між сторонами при укладенні договору не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, а саме, не зазначені конкретні юридичні дії, які має вчинити повірений за замовленням довірителя. А також, що п.2.2.3 договору передбачено строк його дії один рік, оскільки довіритель не видав довіреностей, як того вимагали умови договору, не перерахував частини авансу у п'ятиденний термін, у повіреного були всі підстави вважати, що договір доручення припинено, а зобов'язати довірителя до його виконання закон забороняє.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками, з огляду на наступні правові норми.
Відповідно до ст.1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному; дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Укладений між сторонами договір не містить певних, конкретних та здійснених юридичних дій, які б повинен виконати повірений, а відтак, довіреності не видавалися. Крім того судами вірно зазначено, що з договору доручення не вбачається необхідності проведення повіреним аналізу документації, що стосується землекористування та оподаткування (на проведення якого даються посилання в позовній заяві).
Відповідно до статті 1008 Цивільного кодексу України, договір доручення припиняється, крім загальних підстав припинення договорів, також внаслідок: відмови від нього довірителя чи повіреного і з інших, передбачених законом підстав.
Частина друга ст. 1008 Цивільного кодексу України передбачає, що довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у всякий час. При цьому, угода про відмову від цього права є нікчемною. Якщо доручення припинилось внаслідок причин, зазначених вище, то в разі необхідності захисту інтересів повіреного припускається, що доручення зберегло чинність, поки повірений не дізнався або не повинен був дізнатися про припинення доручення.
Судами встановлено, що строк дії спірного договору –1 рік, втім, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про взаємостосунки сторін в установлений договором доручення термін, що дає підстави вважати, що сторони відмовилися від цього договору. А відтак, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови в позові.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115 - 1117 , 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі № 31-5-4/165-04-4658 залишити без змін.
Головуючий - суддя Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М. Черкащенко