АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2018 року м. Київ

Справа № 760/5707/17

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В

суддів: Немировської О.В., Оніщука М.І.

секретар Луговий Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Солом'янського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Шереметьєвої Л.А. 15 листопада 2017 року у м. Києві о 13:33 год.,дата складання повного тексту невідома у справі за позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до відповідача ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 6796,05 грн. надмірно сплачених коштів. Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що відповідач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Відповідач, перебуваючи на пенсії, не повідомив про своє працевлаштування, у зв'язку з чим за період часу з 03.02.2003 до 31.07.2014 утворилася переплата в розмірі 6796, 05 грн. 02.04.2015 відповідач був повідомлений про наявність переплати, проте до цього часу кошти не повернув, що і зумовило звернення до суду.

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/1184/2018

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.11.2017 у задоволенні позовних вимог Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів - відмовлено.

Не погодився з вказаним судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій вказується на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи. Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам позовної заяви, яким на думу представника, судом не була надана належна оцінка. На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, причини неявки суду не повідомили. Керуючись положеннями ст.ст.371,372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді Соколової В.В., пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 257, 267 ЦК України, визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими, проте вважав за необхідне відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування.

08.12.2003 відповідач звернувся з заявою до Управління за перерахунком пенсії,в якій зазначив, що він не працює та зобов'язується повідомити Управління про працевлаштування протягом 10 днів.

З Довідки форми ОД-5 вбачається, що позивач після виходу на пенсію дійсно працював до 2008 року, однак Управління пенсійного фонду про це в порушення вимог закону не повідомив.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському pайоні м. Києва було прийнято рішення № 1127 від 25.12.2015 про утримання переплати пенсії з відповідача в розмірі 6796,05 грн. у зв'язку з тим, що останній у період перебування на пенсії працевлаштувався та отримував заробітну плату, однак не повідомив про це Управління Пенсійного фонду в порядку, визначеному Порядком надання та оформлення документів для призначення/перерахунку/ пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протягом 10 днів.

Дані обставини були визнані відповідачем в ході розгляду справи, а саме він не заперечував, що з 2003 до 2008 року він був працевлаштований. Проте відповідач вказував на те, що пройшло вже багато років, а тому не має підстав для стягнення з нього вказаних коштів.

Суд першої інстанції вказав на те, що з пенсійної справи відповідача вбачається, що довідка форми ОД-5 була сформована та отримана позивачем 03.08.2011. Згідно матеріалів справи судом першої інстанції в судовому засіданні 15.11.2017 була оглянута пенсійна справа відповідача в оригіналі. Саме з цієї дати суд першої інстанції почав відлік строку позовної давності, оскільки позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 заявив про застосування строку позовної давності в усній формі 15.11.2017, що підтверджується звукозаписом судового засідання, тобто вимоги ч. 3 ст. 267 ЦК України додержані судом першої інстанції. Враховуючи відсутність клопотання позивача про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску та наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку, відмова у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 347,375,381,382 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.

Суддя-доповідач:

Судді:

Повний текст постанови складений 12.01.2018.