Справа № 22-1349/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Юр»єва Т.І.
Категорія 2 Доповідач Жданова B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2009 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Голубинського A.M.
суддів Жданової B.C., Прокопчук Л.М.
при секретарі Володіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа - орган опіки і піклування Кіровської районної ради в Донецьку про виділ частки з майна, що знаходиться в сумісній власності, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2008 р. позивачу ОСОБА_1, який діяв від імені і в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1., відмовлено задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки з майна, що знаходиться в сумісній власності.
Позивач ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення . На його думку при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував те, що його донька в спірній квартирі не проживає і проживати не буде, він має намір забезпечити доньку іншим житлом. Просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що доньці позивача ОСОБА_5. відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 9 жовтня 2007 р. на праві власності належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 4/5 частки зазначеної квартир належать відповідачам, які в ній постійно проживають. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3712/23 від 17.07.2008 р. вартість 1/5 частини спірної квартири складає 50727 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає з позивачем в квартирі, яка на праві власності належить його матері , а виділення позивачу грошової компенсації 1/5 частки спірної квартири позбавляє неповнолітню ОСОБА_5 права власності на житлове приміщення. Відповідачі не заперечують проти спільного користування квартирою і з цього приводу суперечок не виникає. Враховуючи те, що позивачем
не надано доказів про намір придбати для дочки на праві власності інше житло, суд не визнав за можливе задовольнити позов.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права та направлений на захист майнових інтересів неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст. 177 ч.4 СК України дозвіл опіки і піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Представник органу опіки і піклування, діяльність якого направлена на захист прав і інтересів неповнолітніх, заперечував проти стягнення позивачу грошової компенсації за 1/5 частку квартири, оскільки в такому разі неповнолітня ОСОБА_5 позбавляється права власності на житлову площу. Крім того, відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі за своїм матеріальним станом не мають можливості сплатити позивачу 50727 грн і не бажають отримувати на свою користь від ОСОБА_5 належну їй частку квартири.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі не перешкоджають ОСОБА_5 користуватися спірною квартирою, пропонують здійснення права спільної часткової власності за взаємною згодою, що відповідає вимогам ст. 358 ЦК України.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про відмову в позові є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути
оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
набрання законної сили.