Справа №22-1112/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Сидоров Є.І.
Категорія 2 Доповідач Жданова B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 р.
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Голубинського A.M.,
суддів Жданової B.C., Прокопчук Л.М.
при секретарі Володіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння, розподіл домоволодіння в натурі, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 3.12.2008 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 За позивачкою визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, у виділенні частини будинку в натурі відмовлено.
ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будинку, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з»ясування судом обставин, які мають суттєве значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що спірний будинок був придбаний на гроші його батька, який мав намір в ньому проживати, спільний грошей вони з позивачкою не мали, на час придбання будинку позивачка не працювала. Просить відмовити позивачці у визнанні за нею права власності на 1/2 частину будинку.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.08.2001 року. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15.10.2007 року шлюб між ними розірвано. Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.09.2003 р. сторонами був придбаний спірний будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований за відповідачем. Суд першої інстанції визнав будинок спільним майном подружжя, оскільки він був придбаний під час шлюбу за спільні кошти.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно, всебічно та об»єктивно розглянув заявлений позов та на підставі наданих доказів дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачкою права власності на 34 частину будинку.
Судом першої інстанції встановлено, що спірний будинок АДРЕСА_1 був придбаний 29.09.2003 р. в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ст. 368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачка визнала, що частина грошових коштів на придбання будинку була надана батьком чоловіка для їхньої сім»ї, в якій на той час були нормальні подружні стосунки. Будь-яких застережень при цьому не висловлювалось, договорів не укладалось.
Доводи відповідача про те, що майно, придбане за гроші його батька, повинно належати на праві власності лише йому, не ґрунтуються на вимогах матеріального закону.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя узгоджується з матеріалами справи, поясненнями сторін та відповідає ст. 368 ЦК України.
Також не заслуговують на увагу заперечення відповідача про те, що на час придбання будинку позивачка навчалася та не мала самостійного заробітку, тому не має права власності на частину будинку.
Відповідно до ст. 22 КпБС України, яка діяла на час придбання будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування, розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2008 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.