Справа № 11-989/2009р.

Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С.П.

Доповідач Слободян К.Б.

                                                                  У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах  апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Паська Д.П.

Суддів: Слободяна К.Б., Нешик Р.І.

З участю прокурора: Собчука Б.В.

Адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула «2» грудня 2009 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача по справі ОСОБА_5  на вирок Чернівецького районного суду  від 14 серпня 2009 року, яким

                                                           ОСОБА_3,

                                                           ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

                                                           та житель с. Шендерівка Чернівецького району

                                                           Вінницької області, громадянин України,

                                                           не працюючий, не одружений, раніше не судимий,-

засуджений за ст. 187 ч . 3  із застосуванням ст. 69 КК України, ст.ст. 304, 70 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.                                                  

                                                            ОСОБА_4,

                                                            ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець

                                                           та житель с. Шендерівка Чернівецького району

                                                           Вінницької області, громадянин України,

                                                           не працюючий, не одружений, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 187 ч. 3  із застосуванням ст. 69 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов»язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.  

    Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3, 2 лютого 2009 року близько 20-00 години, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_4, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном, з власної ініціативи, вчинив розбійний напад на громадянина ОСОБА_6, поєднаний з проникненням в господарську споруду домоволодіння останнього.

Так, ОСОБА_3, завідомо знаючи про те, що ОСОБА_4, 08.05.1993 року народження, є неповнолітнім, запропонував останньому скоїти розбійний напад на гр. ОСОБА_6 Після чого, з метою приховування свого обличчя, одягнувши на голову заздалегідь приготовлені ним жіночі колготи, спільно із ОСОБА_4, зайшли в домоволодіння ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_1. Після цього, ОСОБА_3 спільно із неповнолітнім ОСОБА_4 шляхом вільного доступу проникли в приміщення при господарській будівлі домоволодіння ОСОБА_6, де з метою подолання можливого опору з боку останнього, вчинили несподіваний напад на ОСОБА_6, поєднаний з насильством, небезпечним для його життя та здоров»я, шляхом закручування останньому рук за спиною. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, застосовуючи фізичну силу, спричиняючи ОСОБА_6 фізичний біль шляхом загинання лівої руки за спиною, завели останнього в приміщення літньої кухні, де вчиняючи психічне насильство над ОСОБА_6, висловлюючи останньому погрози фізичною розправою, вимагали в нього грошові кошти.

Побоюючись виконання погроз, фізичного насильства з боку невідомих ОСОБА_6 осіб, та відчуваючи сильний фізичний біль, останній вказав місце зберігання власних грошових коштів. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4, продовжуючи завдавати фізичного болю ОСОБА_6 шляхом закручування його рук за спиною, спричинивши таким чином тілесні ушкодження, що згідно висновку судово-медичної експертизи №88/41 від 09.02.2009 року належать до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, пішли до будинку ОСОБА_6, де в присутності останнього та всупереч його волі, відкрито заволоділи належними ОСОБА_6 грошовими коштами в сумі 400 грн. та зникли з місця події.

В апеляції державного обвинувача ставиться питання про скасування вироку суду в частині призначеного засудженим покарання, яке він вважає занадто м'яким і просить постановити новий вирок, призначивши покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів у вигляді  9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;  ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Засуджений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію прокурора, в яких просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора Собчука В.В., який підтримав апеляцію і просив постановити новий вирок з більш суворим покаранням, адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечували проти апеляції і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у інкримінованих їм злочинах ґрунтується на доказах, що повно і всебічно перевірені в судовому засіданні.

Доведеність вини ніким не оспорюється.

Розглядаючи справу в межах апеляції колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про обрання покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши як тяжкість вчиненого злочину, так і особи винних та обставини, що помякшують покарання.

При цьому судом враховано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є братами, - це молоді особи відповідно девятнадцятилітнього та шістнадцятилітнього віку, які позитивно характеризуються за місцем проживання (а.с. 41, 56), ОСОБА_4 вчинив злочин, будучи неповнолітнім.

Як обставини, що помякшують покарання підсудних, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції врахував визнання ними своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку. За відсутності обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд прийшов до підставного висновку, що сукупність зазначених обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особи винних дають підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом.

Враховуючи також позицію потерпілого ОСОБА_6, який в судовому засіданні не наполягав на суворому покаранні і пояснив, що не має до підсудних матеріальних претензій (а.с. 244), колегія суддів вважає таке рішення суду обєктивним, виваженим і належно вмотивованим.

Обґрунтованим є і звільнення неповнолітнього ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього ряду обовязків.

Доводи апеляції прокурора про неврахування судом як обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину в стані алкогольного спяніння суперечить матеріалам кримінальної справи, оскільки така обставина не була встановлена досудовим слідством і не зазначалась в обвинувальному висновку (а.с. 195).

Суперечить закону і вимога апеляції прокурора про призначення неповнолітньому ОСОБА_4 покарання у вигляді реального позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 98 КК України такий вид додаткового покарання до неповнолітніх не застосовується.

На думку колегії суддів обране щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляції.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію державного обвинувача залишити без задоволення, а вирок Чернівецького районного суду від 14 серпня 2009 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без змін.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно: