Справа № 22-8030/2008р. Головуючий в 1 інстанції Якубенко О.Б.

Категорія 21 Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Шилковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа - приватний нотаріус Ушакова Ніна Денисівна про визнання недійсним договору дарування жилого будинку і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що викладенні в ньому висновки не відповідають обставинам справи.

Третя особа Ушакова Н.Д. також в апеляційній скарзі оспорює обґрунтованість судового рішення, просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом розглянуто позовні вимоги не за усіма заявленими підставами.

Крім того, вона вважає, що викладений в рішенні висновок суду про порушення нею Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3.03.2004 р. не відповідає обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, її представники ОСОБА_3., ОСОБА_4., 3-я особа Ушакова Н.Д. та її представник Несен Т.О. підтримали доводи апеляційних скарг і просили про їх задоволення та скасування судового рішення, а ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5.3аперечували проти доводів скарг, просили їх відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

12 жовтня 2006 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_6. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку.

Вона зазначала, що їй на праві власності належить жилий будинок АДРЕСА_1.

14 вересня 2006 р. їй стало відомо з відповіді БТІ, що право власності на цей будинок за договором дарування від 8.07.2004 року переоформлено на відповідачку, яка є її онукою.

Оскільки вона є не письменною і вказаний договір ніколи не підписувала, то просила визнати його недійсним з підстави ч.3 ст. 203 ЦК України.

В заяві від 19 квітня 2007 року (а.с.62-64) ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, зазначивши, що вона вміє сама розписуватися, оскільки самостійно розписувалась за отримання заробітної плати і пенсії.

Разом з тим, оспорюваний нею договір підписала не вона, а її син ОСОБА_7., який є батьком відповідачки.

Тому позивачка зазначала, що оскільки зміст договору не відповідав її волевиявленню, а вона бажала укласти з онукою договір довічного утримання і помилялася щодо того, який же договір фактично оформили вказані особи, то просила визнати його недійсним не тільки з підстав ст. 203 ЦК України, а також за ст. 229 ЦК України і зобов'язати відповідачку повернути їй будинок.

В засіданні суду першої інстанції позивачка ОСОБА_1. уточнила позовні вимоги, пояснила, що вона взагалі не брала участі в оформленні оспорюваного договору, а просиділа в коридорі нотаріальної контори.

До нотаріуса заходив лише її син ОСОБА_7., і вона вважала, що він оформив договір довічного утримання. Але всі ці обставини мали місце в 2006 році, а в 2004 році вона взагалі у нотаріуса не була.

Таким чином, позивачка підтримала позов лише з підстави ч.3 ст, 203 ЦК України, оскільки вважала, що за вказаних обставин, договір не відповідає вимогам закону.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 вересня 2008 року позов задоволено, визнано недійсним договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1 від 8 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ушаковою Н.Д. в реєстрі за №2673 з визнанням права власності на вказаний будинок за ОСОБА_1

Апеляційний суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції з приєднаних копій відомостей на отримання пенсії, які збереглися з липня 2004 року, достовірно встановлено, що позивачка вміє розписуватися, самостійно отримує пенсію, за яку розписується особисто (а.с.83-84).

Разом з тим, з договору дарування жилого будинку від 8 липня 2004 року (а. с. 30), законність якого оспорює позивачка, вбачається, що його з посиланням на її неписьменність підписано сином ОСОБА_7., який є батьком обдарованої ОСОБА_2

За таких обставин, всупереч доводам скарг, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо невідповідності вказаного договору вимогам закону і неможливості спростування доводів позивачки щодо відсутності її вільного волевиявлення на укладення договору дарування жилого будинку.

Наявність довіреності за 2006 рік, в якій за позивачку з посиланням на її неписьменність розписалася її донька, всупереч доводам апеляційних скарг, не впливає на правильність вказаного правового висновку суду.

Разом з тим, вказана обставина може свідчити про неодноразове не доведення родичами ОСОБА_1 до відома різних нотаріусів можливості позивачки за наявності загальної неписьменності власноручно підписувати документи.

За таких обставин, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення висновок суду про порушення нотаріусом встановленого порядку вчинення нотаріальних дій при реєстрації та посвідченні договору дарування жилого будинку від 8 липня 2004 року, оскільки цей факт при розгляді справи безспірно не доведено.

Апеляційний суд не може визнати спроможними доводи скарги Ушакової Н.Д. про не розгляд судом позову за всіма заявленими підставами, оскільки позивачка в засіданні суду першої інстанції уточнила вимоги і просила визнати договір недійсним лише як такий, що не відповідає вимогам закону за ч.3 ст.203 ЦПК України, що судом вирішено в повному обсязі.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального і процесуального права чи невідповідність висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_2 та 3-ї особи Ушакової Н.Д. відхилити, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 вересня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.