Справа №22-ц-6401/08 Головуючий у першій
інстанції, суддя - Смолій A.M. Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді Любобратцевої Н.І.
Суддів Філатової Є.В.
Чйстякової Т.І.
При секретарі Войциховській Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої пенсії за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим на рішення Сакського міськрайсуду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного , фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої пенсії. Вимоги мотивовані тим, що під час перевірки, проведеної Сакською міжрайонною прокуратурою, було виявлено, що відповідачу за період з 01.06.98 року по 09.01.2007 року і в листопаді 2007 року незаконно виплачувалась надбавка до пенсії у зв'язку із знаходженням на його утриманні неповнолітньої дитини. Відповідач своєчасно не надав інформацію про зміну свого сімейного становища, внаслідок чого йому зайво виплачено надбавку на суму 1961 грн. 52 коп. Добровільно відповідач повернути суму відмовляється. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача суму 1808 грн. 23 коп.
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що оформленням пенсії займалась його дружина, про існування надбавки йому нічого не відомо.
Рішенням Сакського міськрайсуду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2008 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто переплачену пенсію у розмірі 600 грн.
Додатковим рішенням того ж суду від 07.07.2008 року в решті позову, а саме у стягненні переплаченої пенсії у суми 1208 грн. 23 коп. відмовлено. У дохід держави з відповідача стягнуто 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Доводи скарги зводяться до того, що суд в порушення ст.1166 Цивільного кодексу України безпідставно стягнув суму шкоди не в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки, проведеної Сакською міжрайонною прокуратурою, було виявлено, що ОСОБА_1 за період з 01.06.98 року по 09.01.2007 року і в листопаді 2007 року незаконно виплачувалась надбавка до пенсії у зв'язку із знаходженням на його утриманні неповнолітньої дитини. Відповідач своєчасно не надав інформацію про зміну свого сімейного становища, внаслідок чого йому зайво виплачено надбавку на суму 1808 грн. 23 коп. Добровільно відповідач повернути суму відмовляється.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем отримано зайву суму пенсії у розмірі 1808 грн. 23 коп. Суд прийшов до висновку, що відповідачем не наведено доказів, що у спричиненні шкоди його вина відсутня.
Колегія суддів вважає такі висновки суду правильними, оскільки статтею 102 Закону України „Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Між тим, колегія судів вважає, що суд, визначаючи можливість зниження розміру відшкодування шкоди на підставі тяжкого матеріального становища відповідача, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Так, судом не враховано, що абзацом 2 пункту 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001, передбачено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Стягнення шкоди з відповідача не в повному розмірі призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України.
Крім того, обґрунтовуючи можливість зниження розміру відшкодування шкоди, суд порахував встановленим те, що відповідач є інвалідом другої групи і отримує пенсію незначного розміру, з якої сплачує аліменти на утримання дитини. В матеріалах справи є копія довідки про інвалідність (а.с.42), проте, відомості про розмір пенсії, яку отримує відповідач, в матеріалах справи відсутні. Той факт сам по собі, що відповідач є інвалідом не є достатнім доказом тяжкого матеріального становища. Крім того, докази, які б підтверджували сплату відповідачем аліментів на утримання дитини, в матеріалах справи також відсутні.
Частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В роз'ясненнях, які дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 29.12.1976 року №11 „Про судове рішення", зазначено, що при постановленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведені обставини, які мають значення для вирішення справи, а суд необгрунтовано вважав їх встановленими. Апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Згідно з ч.ч.1,2 п.1 ст.309 Цивільного процесуального Кодексу України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
У зв'язку із скасуванням рішення Сакського міськрайсуду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2008 року колегія суддів вважає обов'язковим скасування додаткового рішення того суду від 07.07.2008 року, оскільки додаткове рішення є складовою частиною основного рішення.
Згідно з ч.5 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідач, який є інвалідом 2 групи, від сплати судового збору звільнений відповідно до абзацу 5 пункту 18 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито". З відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Сакському міськрайонному суді Автономної Республіки Крим у розмірі 30 грн.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.ч.1,2 п.1 ст.309, ст.316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення Сакського міськрайсуду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2008 року і додаткове рішення того ж суду від 07.07.2008 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов Управління Пенсійного фонду України в' Сакському районі Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої пенсії задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим суму переплаченої пенсії у розмірі 1808 (одна тисяча вісімсот вісім ) грн. 23 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Сакському міськрайонному суді Автономної Республіки Крим у розмірі 30 грн. Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.