Справа 22 - 101/2009 року Головуючий у І інстанції Богуславська І.А.

Категорія - 34 Доповідач Козлов О.М.

УХВАЛА

іменем України

24 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Кочегарової Л.М., Козлова О.М.,

при секретарі Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2008 року

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2008 року позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. у відшкодування майнової шкоди 4232 грн. 12 коп., моральної шкоди 200 гр., судових витрат 639 грн. 50 коп., а всього 5071 грн. 62 коп..

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення постановлено з порушенням процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2. та його представника ОСОБА_3., які підтримали апеляційну скаргу, заперечення представника позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_4., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване по суті правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З позовної заяви, матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що 10.05.2006 року, о 17 годині 00 хвилин, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21074, реєстраційний №НОМЕР_1, рухався по крайній лівій смузі проспекту Леніна в м. Маріуполі, і напроти драматичного театру, перед зміною напрямку руху і маневру перестроювання на середню смугу, не впевнився у безпеці свого маневру, внаслідок чого автомобіль під його

керуванням зіткнувся з автомобілем «Хонда - Акорд», реєстраційний №НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1., який рухався по середній смузі проспекту Леніна у попутному напрямку.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що винними діями відповідача ОСОБА_2., який допустив порушення п.п.2.36, 9.4.1О.І., 10.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, майну позивача ОСОБА_1. завдана майнова шкода, яка, відповідно висновків звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста №722/Зд від 24.06.2006 року, складає 4232 грн. 12 коп. (а.с. 4-19) і має бути відшкодована відповідачем у повному обсязі.

Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія Суддів виходить з наступного:

Постановою судді Орджонікідзевського районного суду від 16 серпня 2006 року встановлено, що правопорушення, вказане в матеріалах про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, ним вчинене 10 травня 2006 року. (а.с. 83)

Вказані обставини підтверджуються іншими доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення від 29 травня 2006 року №АЗ 0513879, з якого вбачається, що ОСОБА_2 порушив п.п.2.3б, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна пригода.

Ці ж обставини підтверджує протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 10 травня 2006 року №964; схеми до цього протоколу з фототаблицями; поясненнями ОСОБА_1. та ОСОБА_7., які він давав 10 травня 2006 року безпосередньо після ДТП, і в яких підтвердив обставини ДТП, зазначені в рішенні суду (свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6 вперше опитані тільки 15 та 16 травня 2006 року); висновок спеціаліста-атотехніка від 17 травня 2006 року, який вказує на порушення ОСОБА_2. п.п.2.3б, 9.4, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України: висновок автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №3015/18-3195/19 від 05 серпня 2006 року (а.с.1-28 справи про адміністративне правопорушення №3-3683/06).

Висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №1486/18 -№2252/19 від 12 червня 2008 року (а.с.78-82) встановлено, що у варіанті ДТП за поясненнями ОСОБА_1., його дії не визначали настання ДТП, він не мав технічної можливості запобігти зіткнення і в його діях не було невідповідності Правилам дорожнього руху України. У варіанті ДТП за поясненнями ОСОБА_2. настання дорожньо-транспортної пригоди визначалось діями відповідача ОСОБА_2., який порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, чому також сприяло недотримання ним необхідної дистанції між автомобілями та неуважність тому, що з його ж пояснень видно, що при дистанції між автомобілями 0, 6м він на автомобіль позивача не дивився.(а.с.6 справи про адміністративне правопорушення)

Доводи скарги ОСОБА_2. про те, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього закрита без посилання на наявність його вини в цій дорожньо-транспортній пригоді, колегія суддів до уваги не приймає тому, що постановою судді Орджонікідзевського районного суду від 16 серпня 2006 року встановлено, що правопорушення, вказане в матеріалах про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, вчинене 10 травня 2006 року. (а.с. 83)

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252 КпАП України суд повинен повно, всебічно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити правильне судове рішення. Тобто, перш ніж приймати рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, суд мав з'ясувати думку з цього приводу особи, щодо якої порушено провадження в справі. У тому ж разі, коли б ОСОБА_2 заперечував проти закриття справи з цих нереабілітуючих підстав без її розгляду по суті, суд повинен був продовжити розгляд справи і в залежності від встановленого прийняти рішення про його винність чи невинність, і тільки після розгляду справи по суті приймати відповідне рішення про відмову в накладенні на винного адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КпАП України.

Оскільки згідно з матеріалами справи та обставинами, встановленими зазначеною постановою судді, вказане правопорушення ОСОБА_2 скоїв 10 травня 2006 року, то на дату вирішення справи в суді (16 серпня 2006 року) строк притягнення його до адміністративної відповідальності, в зв'язку з проведенням експертизи, закінчився. Тому, на підставі ст.38, п.7 ст.247 та п.3 ст.284 КпАП України, суддя ухвалив постанову про закриття справи про притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності, тобто саме за однією з підстав, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, якою в даному випадку є закінчення на момент розгляду цієї справи строків, передбачених ст. 38 КпАП, а не з реабілітуючих підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6 ст.247 КпАП України.

Таким чином, у мотивувальній частині постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення встановлена винність ОСОБА_2. у вчиненні діяння, визначеного статтею 124 КпАП та строк, що пройшов із часу вчинення адміністративного правопорушення.

Тобто, постановою судді Орджонікідзевського районного суду від 16 серпня 2006 року встановлено, що 10 травня 2006 року правопорушення мало місце внаслідок дій, які вчинені ОСОБА_2..

Вказану постанову судді ОСОБА_2 не оскаржував.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наявні у справі докази вказують на те, що шкода заподіяна ОСОБА_1 лише внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2. п.п.2.3б, 9.4.1О.І., 10.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Тобто ДТП трапилось з вини відповідача, який у відповідності до положень ст.ст.1166 ч.1, 1188 ч.1 п.1 ЦК України, повинен відшкодувати позивачу шкоду в повному обсязі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи, і, приймаючи рішення, обгрунтовано поклав на відповідача ОСОБА_2. відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду, з урахуванням конкретних обставин спричинення шкоди, досліджених доказів про пошкодження автомобіля позивача та суми відновлювального ремонту його автомобіля.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду. Ніяких нових доказів чи обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на рішення суду позивачем не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена
протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції.