Справа № 22-1152/2009 Головуючий у 1 інстанції Мірошкін О.І.

Категорія 79 Доповідач Звягінцева О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.

при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції і

встановив:

в апеляційній скарзі Відділ Державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції оспорює обґрунтованість рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року, яким задоволено скаргу, і ставить питання про його оскасування та закриття провадження у справі за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що державним виконавцем Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства.

Вимогами ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено лише обов'язки та права державних виконавців і не передбачено, що при відмові у відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний вчинити будь-які дії.

Вважає, що судом не враховано, що державний виконавець набуває прав, передбачених вказаною нормою матеріального закону, у тому числі, права звернення до суду з приводу роз'яснення рішення лише при здійсненні виконавчого провадження, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом зобов'язано відкрити виконавче провадження без врахування вимог ст.ст. 19, 24 Закону України „Про виконавче провадження"

В засіданні апеляційного суду представник Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ за довіреністю ОСОБА_2 підтримала доводи скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

10.11.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною скаргою, зазначала, що постановою державного виконавця Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ від 17.10.2008р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-5047, виданих 19.01.2006р. Єнакіївським міським судом, на виконання рішення цього ж суду про виділ їй майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 3970 грн. та витребування майна на суму 3970 грн. з незаконного володіння, у зв'язку з тим, що наданий виконавчий лист не відповідає вимогам ст.19 Закону України „ Про виконавче провадження".

Вважає цю постанову незаконною з наступних підстав.

Рішенням Єнакіївського міського суду від 20.10.2005р. розділено спільне майно між нею та ОСОБА_3 і їй виділено майна на суму 4410 грн., а також витребувано з володіння боржника на її користь майно на суму 3970 грн.

На виконання цього рішення їй 19.01.2006р. були видані виконавчі листи № 2-5047 із зазначенням в них боржника - ОСОБА_3

У зв'язку з його смертю за її заявою ухвалою того ж суду від 7.09.2006р. замінено сторону виконавчого провадження - боржника ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_4

В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено, що в ухвалі суду від 7.09.2006р. та у виконавчому документі відсутні повні реквізити боржника - ім'я, по-батькові, місце проживання боржниці, що фактично виключає можливість виконання рішення суду.

Вона з цим висновком не згодна, оскільки вважає, що виконавчі листи відповідають вимогам ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до вимог ст.24 цього Закону держвиконавець повинен був відкрити виконавче провадження.

Тому просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ з відмови у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-5047 про виділ їй майна на суму 4410 грн. та витребування на її користь майна на суму 3970 грн., скасувати постанову державного виконавця Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ від 17.10.2008р. про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-5047, зобов'язати Відділ ДВС Єнакіївського МУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання цих виконавчих документів.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року визнано незаконними дії державного виконавця Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ, скасовано постанову державного виконавця Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ від 17.10.2008р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язано Відділ ДВС Єнакіївського МУЮ відкрити виконавче провадження з виконання рішення Єнакіївського міського суду від 20.10.2005р. про виділ на користь ОСОБА_1 майна на суму 4410 грн. та про витребування на її користь майна на суму 3970 грн.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої

посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що заявницею не надано переконливих доказів на підтвердження її вимог щодо неправомірності дій державного виконавця.

Задовольняючи скаргу і визнаючи оскаржувані дії державного виконавця неправомірними, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, не виконав усіх можливих дій, передбачених вимогами ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не звернувся до суду за роз'ясненням ухвали Єнакіївського міського суду від 7.09.2006р., чим порушив права заявниці.

Однак з таким висновком суду апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ст. З Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, ухвали, постанови судів у цивільних справах та т.і.

Відповідно до вимог ст. 18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших, передбачених законом випадках.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону у виконавчому документі повинні бути зазначені: ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, місце проживання, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 цього Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до вимог ст. 24 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 жовтня 2005 року, що набрало законної сили, було розділено спільне майно між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_3, і на її користь виділено майно на суму 4410 грн. та витребувано з його незаконного володіння майно на суму 3970 грн. (а.с.12-13).

На підставі цього рішення судом 19.01.2006р. були видані виконавчі листи № 2-5047/2005р. (а.с. 23-24).

Оскільки боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, стягувач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України ухвалою Єнакіївського міського суду від 7 вересня 2006 року замінено боржника ОСОБА_3 його правонаступником ОСОБА_4 (а.с. 14).

ОСОБА_1 14.10.2008р. звернулась до начальника Відділу Державної виконавчої служби Єнакіївського МУЮ з завою про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 16-17).

Згідно з постановами державного виконавця Відділу ДВС Єнакіївського МУЮ від 17 жовтня 2008 року їй було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки надані на примусове виконання виконавчі документи не відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в ухвалі суду від 7.09.2006р. та виконавчих документах відсутні повні реквізити боржника - ім'я, по-батькові, місце проживання (а.с. 9-10).

Із змісту зави ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 16-17) видно, що у вересні 2008р. вона також зверталась до Відділу ДВС із заявою щодо примусового виконання рішення суду, однак їй було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'зку з тим, що у виконавчих документах не був зазначений строк пред'явлення їх до виконання, і цей недолік нею був усунений.

Дійсно у наступному судом відповідно до вимог п. 6 ст. 19 Закону України у виконавчих листах № 2-5047/2005 був зазначений строк пред'явлення їх до виконання - до 31.10.2008р. ( а.с.7-8).

Оскільки є безспірно встановленим факт невідповідності виконавчих документів (ухвали суду від 7.09.2006р. та виконавчих листів № 2-5047) вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», тому апеляційний суд вважає, що державним виконавцем 17.10.2008р. обґрунтовано відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зобов'язуючи Відділ ДВС Єнакіївського МУЮ відкрити виконавче провадження, судом не було враховано вимоги ст. ст. 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, висновок суду про те, що, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не виконав усіх можливих дій, передбачених ст. 5 цього Закону, і не звернувся до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення (ухвали суду від 7.09.2006р.), не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 5 цього Закону передбачено обов'язки та права державних виконавців, у тому числі, і право звернення до суду за роз'ясненням рішення, які він набуває лише при здійсненні виконавчого провадження, тобто тільки після відкриття виконавчого провадження, а у даному випадку у відкритті такого провадження було відмовлено.

Таким чином, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні законні підстави для задоволення скарги, оскільки оскаржувані дії вчинені державним виконавцем відповідно до закону, в межах його повноважень, і права та свободи заявниці не порушено.

Невідповідність висновків суду обставинам справи відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И РІШИВ:

апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції задовольнити, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року скасувати.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.