Справа № 22ц -3088/2009 Головуючий в 1 інстанції Ґонтар А.Л.
Категорія 27 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючої: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Папоян В.В.,
при секретарі Лєдовській О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного комерційного промислово -інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (далі АК ШБ) на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в місті Дружківка Донецької області про стягнення вкладу, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 16.03.2007 року між нею та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Інвестиційний договір» і в іноземній валюті Банк прийняв від неї кошти у сумі 1000 євро на депозитний рахунок та зобов'язався виплачувати депозит на умовах та в порядку, встановленому договором.
24.12.2008 року позивачка вирішила отримати депозит, про що подала письмову заяву банку. Однак відповідач їй відмовив, тому вона вимушена звертатися до суду.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Стягнуто з АКБ «ШБ» в особі «відділення Промінвестбанку в м. Дружківка Донецької області на користь позивачки вклад, який знаходиться на його депозитному рахунку в сумі 1 000 євро, що еквівалентно 9800 грн. та понесені судові витрати 30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач АК «ШБ» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилається на те, що судом неправильно застосуванні норми матеріального закону.
Суд з відповідача на користь позивачки стягнув вклад у сумі 1000 євро. Але повернення позивачу вкладу в сумі 1000 євро протирічить вимогам договору укладеного між сторонами, а саме п.2.5 згідно якого при поверненні з рахунку всієї суми депозиту до закінчення терміну дії депозиту, раніше виплачені відсотки банк утримує із суми депозиту, а у разі якщо депозит пролежав один рік або більше -відсотки виплачуються за кожен повний рік із відсоткової ставки 8% річних, а за неповний рік - по діючий ставці вкладів на вимогу.
Станом на 16.02.2009 року позивачем отримані відсотки за користування депозитом у сумі 138 евро. А оскільки договір розірвано достроково сума відсотків відповідно до вимог п.2.2 договору повинна складати за період з 17.03.2007 року по 15.02.2009 року 80.07 евро, яка і повинна бути відрахована з суми вкладу - 1000 евро. А тому вважають, що позивачки повинен бути сплачений вклад в сумі 942,07 евро.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.03. 2007 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу «інтенсивний депозит» в Євро строком на 3 роки, відповідно до якого банк прийняв від вкладника грошові кошти (депозит) на депозитний рахунок, зобов'язався виплачувати вкладнику депозит та проценти на нього на умовах і в порядку, встановлених договором. 24.12.2008 року вкладник ОСОБА_1 звернулася з письмовою вимогою достроково отримати депозит, однак вклад їй видано не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог закону та договору грошовий вклад повинен бути виданий на першу вимогу вкладника. Постанова Національного Банку України про введення мораторію на виплату депозитів не зареєстрована в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, суперечить нормам Цивільного Кодексу України, Законам України «Про Національний банк України» та «Про банки та банківську діяльність».
Висновок суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини сторін, які врегульовані Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.1058-1061 ЦК України, договором банківського вкладу, укладений між сторонами тощо.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами та їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Як правильно встановлено судом і це підтверджено змістом договору від 16.03.2007 року відповідач прийняв від вкладника - позивача грошові кошти (депозит) на депозитний рахунок в сумі 1 000 Євро строком на три роки та зобов'язався виплачувати вкладнику депозит та проценти на нього на умовах і в порядку, встановлених договором (а.с.8).
Відповідно до п.3.2.2 Договору між сторонами вкладник має право достроково отримати суму депозиту або його частину відповідно до п. п. 2.5,2.7, 4.2.4 Договору. У разі наміру дострокового повернення депозиту або його частини вкладник зобов'язаний повідомити про це установу банку шляхом подання заяви не пізніше, ніж за два робочих дні до дати повернення.
Таким чином, вимога вкладника видати вклад на його вимогу є його правом, яким і скористалася ОСОБА_1, звернувшись про це з письмовою заявою до банку 24.12.2008 року.
З письмової заяви позивача вбачається, що 24.12.2008 року вона звернулася до відповідача з заявою про видачу з депозитного рахунку 1000 євро з банківського рахунку «інвестиційний депозит» в іноземній валюті (а.с.9), що відповідало вимогам договору, але їй було безпідставно відмовлено.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що права позивачки порушені, підлягають захисту, позивачка має право вимагати від відповідача виконання взятого на себе зобов'язання виплатити грошовий вклад за договором.
Доводи скарги, що вклад повинен бути повернутий позивачки за мінусом отриманих нею відсотків за користування депозитом є безпідставними.
Як вбачається із матеріалів справи, в процесі розгляду справи, представник відповідача в суді першої інстанції не надавав доказів відносно сплачених ним позивачці відсотків за користування депозитом і не ставив питання про звернення уваги на вимоги п. 2.2 договору, яким передбачено стягнення з позивачки отриманих відсотків за дострокове розірвання договору.
Суд розглянув справу в межах позовних вимог, в якому ставилося питання лише про стягнення вкладу.
А що відносно відсотків, то це питання не було предметом спору і воно сторонами не ставилося і не обговорювалося.
До того ж відповідач не позбавлений можливості вирішити це питання в іншому позовному провадженні.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного комерційного промислово інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) відхилити.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.