Справа № 22ц-2389/2009 Головуючий у 1 інстанції Лаптев М.В.

Категорія - 34 Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Краснощокової Н.С., суддів: Ігнатової Л.Є., Папоян В.В., при секретарі Лєдовській О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до ОСОБА_2 , посилалася на те, що у неї у власності була корова породи «Українська чорно-ряба молочна», віком 3 роки, яка була придбана нею у 2005 році у віці одного місяця.

По усній домовленості між жителями с Малинівка Слов»янського району, в якому проживає позивачка, встановлена черга випасу корів.

4.09.2008 року черга випасти корів була відповідачки ОСОБА_2, яка прийняла для випасу корову позивачки. її корова була здорова. Приблизно у 11год. 30 хв. по телефону відповідачка повідомила, що її корова захворіла, і вона розпорядилася її зарізати та здати на м»ясо.

Вважає, що відповідачка без її згоди в порушення ст. 317 ЦК України розпорядилася її майном. В порушення вимог ст. 37 Закону України «Про ветеринарну медицину», відповідачка не проінформувала ветеринарного інспектора або лікаря про раптову загибель її корови. У зв»язку з чим неможливо встановити причину її смерті.

В наслідок неправомірних дій відповідачки, були порушені її права як власника корови.

Ураховуючи викладене, Сажина просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідачки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6 200 грн., оскільки згідно довідки, наданої ДП «Агрофірма «Шахтар ОП

«Шахта ім.. О.Ф. Засядько», вартість корови відповідної породи складає 6 200 грн.

У зв»язку зі знищенням корови вона понесла збитки за вересень -листопад 2008 року у розмірі 3 957, 50 грн., оскільки за цей період могла реально одержати доходи від реалізації молока. Зазначену суму також просила стягнути з відповідачки.

Крім того, внаслідок втрати власності - корови з вини відповідачки, їй спричинена й моральна шкода, яку вона оцінює у 3 000 грн. і у відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідачки зазначену суму, а також і судові витрати в розмірі 92 грн.

Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, відповідачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з правилами статті 11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Судом першої інстанції установлено, що між жителями села Малінівка Слов»янського району Донецької області існує усна домовленість про встановлення черги випасу корів.

Оскільки усні домовленості на почерговий випас худоби не передбачені актами цивільного законодавства, але ці домовленості за аналогією породжують цивільні права і обов»язки, то правовідносини, які виникли між сторонами, повинні регулюватися нормами ЦК України, які передбачають положення зобов»язального права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610, п.4. ч.1 ст. 611 та ч.ч.1, 2. 3 ст. 614 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) і у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов»язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов»язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов»язання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 04.09.2008 року черга випасти корів була відповідачки ОСОБА_2, яка прийняла для випасу корову позивачки. Приблизно о 8 год. 20 хв., відповідачка побачила, що одна із корів була сильно здута. Вона її почала штовхати в боки та ганяти по полю, щоб у неї відійшли гази, але корова трохи пройшла та впала, а через декілька хвилин й померла. Оглянувши корову, вирішила, що вона належить ОСОБА_3, якому і повідомила, що його корова пала. Останній приїхав на поле, підтвердив, що це його корова та розпорядився, щоб ОСОБА_4, який також вже був на полі, її зарізав та розділав.

Потім вона побачила в стаді корову, схожу на корову ОСОБА_3 і запропонувала йому ще раз переконатися, що корова яка померла його. Подивившись уважніше, він повідомив, що це не його корова, а ОСОБА_1. Вона стала позивачку розшукувати. Не знайшовши її вдома, поїхала до її свекрухи ОСОБА_5, з телефону якої повідомила позивачку, що сталося з її коровою і про ситуацію, яка склалася та попросила викликати м»ясника, що б здати м»ясо. Позивачка з цим погодилася, знайшла такого чоловіка та направила його до неї. Коли вона поцікавилася у позивачки чи здавати м»ясо та за якою ціною, остання повідомила, що це її не обходить, бо її корова була здорова. Вона вирішила все ж таки продати м»ясо, та виручені гроші в сумі 1650 грн. віддати позивачки, але вона від них відмовилася.

Ці обставини підтвердили і опитані в судовому засіданні свідки.

Суд з огляду на зазначене, прийшов до правильного висновку, що в діях відповідачки не було вини - умислу на знищення майна позивачки - корови. А навпаки, відповідачка надає докази, що вона вживала всіх залежних від неї заходів для збереження майна ОСОБА_1 - корови: ганяла її по полю, штовхала її по бокам, щоб у неї пройшло здуття, намагалася знайти ветеринара. А коли корова померла, приймала усі зусилля для того, щоб спасти м»ясо корови: дала розпорядження дорізати її. З цим погодилася і позивачка, оскільки направила до відповідачки людину, яка закупає м»ясо. Продала м»ясо. Виручені гроші за продане м»ясо в сумі 1650 грн., неодноразово намагалася передати позивачці.

Доводи скарги, що відповідачка фактично розпорядилася майном позивачки без її згоди є безпідставними і спростовуються, як поясненнями сторін, так і матеріалами справи, а саме постановою Слов»янського РВ МУМВС України в Донецькій області від 18.09.2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідачки від 18.09.2008 рок , з якої вбачається, що позивачка дізнавшись від відповідачки про те, що її корова померла, сама знайшла знайому особу, яка скупає м»ясо на продаж і

направила його до відповідачки, якому остання і продала м»ясо корови. (а.с.7)

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»активно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги є безпідставними та не відповідають вимогам закону.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, а рішення як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпросередньо до Верховного Суду України.