Справа 22 ц- 287 Суддя 1 інстанції Добнєв С.С..

Категорія 52 Доповідач Бугрим Л.М.

УХВАЛА

Іменем України

9 лютого 2009 у Апеляційний суд Донецької області у складі

Головуючого Бугрим Л.М..

Суддів Рецебуринського Ю., Резнікової Л.В.

При секретарі Голубцові А.В...

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 31 жовтня 2008 року постановленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Інтерпак» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Максименко О.Г. ,перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ « Інтерпак» про стягнення заробітної плати. В обґрунтування позову вона посилалась на те.що працювала у відповідача оператором газової котельні з 21.07 2003 до 13 травня 2008 року. Після проведеної перевірки прокуратурою та інспекцією праці дотримання підприємством строків виплати заробітної плати її стало відомо про те. що відповідач не доплатив її суму заробітної плати у розмірі 1634 грн. 94 коп. ,однак директором підприємства відмовлено у виплаті вказаної суми у добровільному порядку. Вважала.що у зв»язку з несвоєчасною сплатою заробітної плати у неї виникло право на стягнення компенсації та індексації. Окрім того, позивачка посилалась на те , що відповідач не перераховував до державного пенсійного фонду страхові внески, через що вона була позбавлена можливості ставити питання у пенсійному фонді про збільшення розміру пенсії і вона втратила внаслідок незаконних дій відповідача частку пенсії. Просила стягнути з підприємства заборгованість по заробітній платі, компенсацію за несвоєчасно сплачену заробітну плату , індексацію, просила зобов»язати підприємство сплатити до пенсійного фонду страхові внески виходячи не з мінімальної заробітної плати, а з розміру її фактичної заробітної плати, стягнути на її користь у відшкодування шкоди недоотриману пенсію у розмірі 1800 грн. а також моральну шкоду за порушення її трудових прав..

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 31 жовтня 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просила рішення суду скасувати, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вона посилалась на те.що відповідач визнав факт несвоєчасної виплати заробітку. Судом не було враховано ,що у зв»язку з несплатою ТОВ«Інтерпак» страхових внесків до пенсійного фонду за 7 місяців вона втратила 1800 грн недоплаченої пенсії. Окрім того, судом не було враховано, що при звільненні з роботи її також не було виплачено компенсацію за відпустку ,не сплачено компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги та просила рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник ТОВ « Інтерпак» Максименко О.Г. просила рішення суду залишити без зміни посилалась на те, що підприємством сплачено позивачці усі належні суми.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою було заявлено вимоги до ТОВ « Інтерпак» про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за несвоєчасно отриману заробітну плату , індексації, моральної шкоди за порушення трудових прав, недоплачену суму пенсії у зв»язку з несплатою страхових сум до пенсійного фонду, про збільшення сплачених сум страхових внесків підприємством до пенсійного фонду, виходячи не з мінімальної заробітної плати , а з сум фактичної заробітної плати для перерахування пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні з роботи позивачці підприємством були сплачені усі належні суми і будь-якої заборгованості немає.

Однак з, таким висновком суду погодитись не можна, оскільки висновок суду зроблено на недостатньо перевірених обставинах справи. Зокрема, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 на підтвердження обґрунтованості своїх вимог надала суду копію акту перевірки територіальної державної інспекції з якого вбачається, що до сплати у травні 2008 році позивачці належало 1406 грн.94 коп, які вона фактично за її твердженням не отримувала. Окрім того, вона посилалась на те.що нарахована у лютому 2008 році сума заробітної плати у розмірі 3692 грн 07 коп. не відповідає дійсності, оскільки її оклад становив лише 950 грн. та не змінювався на протязі роботи .

Допитана у судовому засіданні представник ТОВ « Інтерпак» Максименко О.Г. пояснювала про те.що вказана у лютому 2008 року сума 3692 грн. 07 коп. фактично є сумою заробітної плати позивачки за попередні місяці 2007 року, однак за які саме місяці вона не знає і відповідної довідки суду про це не надала у зв»язку з чим доводи позички залишились поза увагою суду.

У даному випадку, суд відмовляючи у позові постановив своє рішення на неперевірених обставинах справи, не запропонував представнику відповідача надати розрахунок заробітної плати з розшифровкою сум за кожний місяць. Доводи про сплату фактично більшого заробітку позивачка пов»язувала з неправильною сплатою підприємством до пенсійного фонду страхових внесків, які за її твердженням сплачувались лише з розміру мінімальної заробітної плати, тоді як фактична нарахована заробітна плата є значно більшою і відповідно до цього підприємство повинно доплатити до пенсійного фонду страхові внески саме з сум фактично нарахованої заробітної плати і окрім того, виходячи з цього вона просила суд зобов»язати відповідача сплатити до пенсійного фонду суми страхових в внесків виходячи з фактично нарахованої заробітної плати, для збільшення у подальшому суми пенсії і також просила стягнути на її користь у відшкодування шкоди недоотриману через це суму пенсії у розмірі 1800 грн.

Між тим, судом першої інстанції вказані вимоги про зобов»язання ТОВ « Інтерпак» доплатити до пенсійного фонду суми страхових внесків виходячи з фактично отриманої заробітної плати для збільшення її розміру пенсії, про стягнення з ТОВ « Інтерпак» у відшкодування шкоди недоплаченої суми пенсії у розмірі 1800 грн. взагалі не розглянуті.

Разом з тим, оскільки судом першої інстанції не перевірені належним чином основні вимоги позивачки щодо нарахування та сплати її заробітної плати та взагалі не розглянуті пов»язані з цим вимоги про доплату сум страхових внесків до пенсійного фонду підприємством виходячи із суми фактично нарахованої заробітної плати, яка її причиталась до сплати , та про стягнення у відшкодування шкоди 1800 грн суми неотриманої пенсії , то цей недолік не може бути усунений постановлениям додаткового рішення суду першої інстанції. Окрім того, заявлені позивачкою вимоги про доплату страхових внесків та про збільшення у зв»язку з цим суми пенсії зачипає права та обов»язки пенсійного фонду , який до участі у справі як третя особа притягнутий не був.

У відповідності з вимогами ст.. 311 ч 1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не усі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, розглянути заявлені позовні вимоги, перевірити доводи та заперечення сторін, спір вирішити у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст. ст.. 303-304 307 ч.1 п.5, ст. 311 ч.1 п. 5, 315 ЦПК України апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 31 жовтня 2008 року скасувати. Справу повернути на новий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Ухвала суду набирає чинності після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею чинності.