Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа№2-2045/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2010 року. м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого Судді Цвіркуна О.С.,

при секретарі: Власюк О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівному цивільну справу за-позовом ФОП ПП ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про необхідність відшкодування матеріальної;: шкоди, завданої протиправними діями (злочином), суд -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4М,: про необхідність відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями (злочином).

В судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, в;, обгрунтування яких вказують, що ОСОБА_1 02.12.2008 року передано кошти ОСОБА_2П в сумі 4732,00 грн., для проведення перерахунків в відділенні Правекс-банку за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, 62 на розрахунковий рахунок ПП ОСОБА_1, 03.12.2008 року передано ОСОБА_3 - в сумі 7825,00 грн., 03.12.2008 року - ОСОБА_4- 3531,00 грн. Стверджує, що 30.11.2008 року вище перелічені особи працювали в підприємця, з яким у позивача була укладена угода на виконання отриманих ним від замовників послуг за що він і його наймані працівники отримували від ОСОБА_1 обумовлену угодою оплату. З 01 грудня угода між ним та підприємцем втратила силу. Через декілька днів він виявив, що кошти на його рахунку відсутні і звернувся за поясненнями до працівників Правекс-банку. В банку йому пояснили, що ані 02.12.2008 року, ані 03.12.2008 року ніхто з вищевказаних осіб не вносили коштів до банку. ОСОБА_1, зазначив, що домовився з Відповідачами, про те що вони будуть працювати до повного відшкодування вкрадених грошей. Вони домовились, що-відповідачі будуть працювати до повного відшкодування вкрадених коштів. Домовленість була, що кожного місяця їм нараховується по 750 грн., з них утримується 500 грн. на погашення боргу від крадіжки, а сума в розмірі 250 грн. видається на проживання. На таких умовах вони працювали до; березня 2009 року. При проведенні перевірки було встановлено, що в ОСОБА_2 були невідповідність показника лічильника копіювального апарату відповідно до зданого нею звіту та коштів на суму: 1270,20 грн. у ОСОБА_3 була невідповідність показника лічильника на суму 884,60 грн.,; у Лешкевич:К.М. - все співпадало. Позивач звернувся до Рівненського МІВ УМВС України в Рівненській області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та Пекарської-К.П. зазначив, що ОСОБА_4 залишилась працювати та відпрацьовувати вкрадені кошти, проте 23 червня 2009 року було виявлено невідповідність лічильника копіювального: апарату відповідно до зданого нею звіту та коштів на суму 1147,00 грн., про що був складений та підписаний акт: Прбсить: стягнути з ОСОБА_2 борг у сумі 4002,20 грн., ОСОБА_3, 6699,60 грн., ОСОБА_4М: - 1178,00 грн. та покласти на них судові витрати.

Відповідачі в судових засіданнях позов визнали частково, а саме: ОСОБА_2 на суму 2732,00 грн;,ОСОБА_3 на суму 5825,00 грн., ОСОБА_4 на суму 31 грн., в задоволення решти позовних вимог просили суд відмовити, за їх безпідставністю. Кожна з відповідачів, додатково суду пояснила, що ані з ОСОБА_1, ані з будь яким іншим приватним підприємцем ніколи не перебували у трудових відносинах, атому їм не могли ввірятися матеріальні цінності;

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши їх та перевіривши з матеріалами справи, дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено,-що 02.12.2008 року ОСОБА_2 отримала від ПП ОСОБА_1 кошти в сумі 4732,00 грн.,, для проведення перерахунків від імені фізичних осіб на користь ПП ОСОБА_1, згідно Розписки від 02.12.2008 року, проте розрахунків не провела. 03.12.2008 року

ОСОБА_3В- отримала від ПП ОСОБА_1 кошти в сумі 7825,00 гри., для проведення перерахунків від імені фізичних осіб на користь ПП ОСОБА_1, згідно Розписки від 03.12.2008 року, проте розрахунків не; провела. 03.12.2008 року ОСОБА_5 отримала від ПП ОСОБА_1. Ю.Ю. кошти в сумі'3531,00 грн., для проведення перерахунків від імені фізичних осіб на користь ПП ОСОБА_1, згідно Розписки від 03.12.2008 року, проте розрахунків не провела.

Відповідно до ч. 1: ет. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо; його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадянка випадках, коли позикодавцем є юридична особа- незалежно від суми.

У даному випадку договір було укладено в усній формі, тобто з порушенням вимог чинного

законодавства, проте згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми

правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених-

законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позивач стверджує, а відповідачі не заперечують, що дані кошти частково були повернуті

відповідачами, а саме: ОСОБА_2 на суму - 2000,00 грн., ОСОБА_6 на суму - 2000,00

грн., а ОСОБА_4 на суму 3500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть; участь у справі, не підлягають доказуванню, тобто факт часткового погашення боргу відповідачами, рахунок відпрацювання даних коштів - не потребує доказуванню.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядкує що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від, дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст..1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний платити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України установлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного суд, приходить до висновку, що борг кожної з відповідачів перед позивачем становить: у ОСОБА_2 - 2732,00 грн., у ОСОБА_3 - 5825,00 грн.. а у ОСОБА_4 у розмірі 31 грн., а тому позовна вимога про стягнення боргу в даному розмірі є обгрунтованою і законною, а отже підлягає до задоволення.

Позивач зазначає, що під час виконання роботи по ксерокопіюванню відповідачами було

вчинено крадіжку, ввірених їм матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач стверджує, що відповідачі вчинили крадіжку ввірених ним матеріальних цінностей, проте не надає жодних доказів, а тому суд не бере до уваги його пояснення, оскільки вони грунтуються миле на припущеннях і суперечать письмовим доказам по справі.

Так,відповідачами доведено протилежне, саме факт відсутності трудових відносин з ПП ОСОБА_1, або з будь-яким іншим підприємцем за 2008-2010 роки.

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні трудової книжки ОСОБА_4, в ній відсутні записи про прийняття на роботу з 2004 року, а у відповідачів ОСОБА_2 та у ОСОБА_3 взагалі відсутні трудові книжки, оскільки вони офіційно не перебували у трудових відносинах.

Твердження - позивача про те, що відповідачі вчинили злочин є безпідставними, оскільки, оглянувши Справу №4609 Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області - матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, встановив, що по заяві ОСОБА_1 від 26.11.2009

року прийнято рішення про. відмову в порушенні кримінальної справи, яке на даний час є чинним. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення збитків, завданих злочином.

Згідно статті, 88 ЦПК України - підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача 118,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст.ст;; 81,82 ЦПК України - підлягає стягненню з відповідачів 120 гривень

понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суді.

Підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного та ст. ст. 23, 218, 625, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст.10, 60, 79,88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ФОП ПП ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про необхідність відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями (злочином) - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ПП ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 2732,00 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дві гривні).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ФОП ПП ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 5825,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ФОП ПП ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 31,00 грн. (тридцять одну гривню).

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2; ОСОБА_7 на користь ФОП ПП ОСОБА_1 понесені останнім судові' витрати у розмірі 118,80 грн. (сто вісімнадцять гривень та вісімдесят копійок) - витрат на судовий збір-та 120 грн. (сто двадцять гривень ) - витрат на ІТЗ розгляду справи у суді.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити, за їх безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про! апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк установлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання: апеляційної скарги, рішенйя, якщо його не скасовано, набирає після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути: оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський: суд шляхом поданням протягом десяти днів : з дня. і проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржено й без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк із дня проголошення рішення.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_8