Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа №2-2255/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2010 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі:

головуючого судді Цвіркун О.С.

за участю секретаря Власюк О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», від імені якого діє Рівненська філія ТОВ «Укпромбанк» про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом в суд до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Український промисловий банк», від імені якого діє Рівненська філія ТОВ «Укпромбанк» про

визнання недійсними кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року, додатку № 1 від 27.08.2007

року до кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року, додатку № 2 від 27.08.2007 року до

кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року, додаткового договору № 1 від 06.05,2008 року до

кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року, додаткового договору № 2 від 02.06.2008 року до

кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року, додаткового договору № 3 від 05.08:2008 року до

кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року та додаткового договору № 4 від 19.06.2009 року

до кредитного договору № 13СМБ від 27.08.2007 року. Поряд з тим, ОСОБА_3 у своїй заяві

просить визнати недійсним іпотечний договір за № 13/2смбвіп-07 від 27.08.2007 року, що .був

нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та на виконання вимог ст. 216 ЦК

України стягнути з неї на користь відповідача кошти в сумі 96716 долар СІЛА, які еквівалентні на

день звернення до суду відповідно до офіційного курсу НБУ 772760,84 грн.. .; .

Представник позивача ОСОБА_1 в засіданні позов підтримав повністю та надав суду пояснення, які повністю співпадають з обставинами викладеними у позові. Спірні правочини укладені із відповідачем, що стосуються кредиту є такими, що суперечать вимогам цивільного законодавства. Оскільки, зміст правочину відповідно до вимог ЦК України не може суперечити положенням цього Кодексу та іншими законодавчим та нормативно-правовим актам. Як вбачається із оспорюваних правочинів грошовою одиницею, яка закладена в ньому є частково долар США, кредит частково надавався саме у такій валюті. Крім того, як вбачається із самого кредитного договору, в супереч вимогам ЦК України, розмір процентів за договором, комісійної винагороди та відповідальності за порушення зобов'язання, що стосується взято кредиту мною у валюті, визначено в іноземній валюті. При цьому реальне виконання такого договору також відбувалося в- іноземній валюті. Крім того, представник позивача вказував на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживача», які були порушенні при укладанні правочинів. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення. Крім того, суду

пояснив, що ніяких порушень відповідачем та позивачем при укладанні оскаржуваних правочинів

допущено не було. Спірні правочини є такими, що відповідають волі обох сторін, при цьом

позивачка сам просила надати їй кошти в кредит у іноземній валюті. Наполягав на винесенні рішення

про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3В,.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача,, дослідивши' матеріали справи, суд прийшов до висновку, шо позовна заява підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 27 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та відповідачем укладемо кредитний договір № 13СМБ, відповідно до якого банк надає позивачці відкличну відновлювальнч мультивалютну лінію та в її межах надає кредитні кошти, на наступних умовах: валюта ліміту

кредитування долари США, ліміт кредитування 130 000 доларів США, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до цього договору. Як вбачається із наведеного договору валюта кредитування - гривня, долар США та євро. Крім того, 27.08.2009 року між позивачкою та відповідачем було підписано Додаток № 2 до вказаного договору, яким закріплено графік платежів. В подальшому між вказаними сторонами по справі було укладено додаткові договори № 1, 2, 3 та 4 до Кредитного договору № 13 СМБ від 27.08.2009 року, якими додатково врегулювали відносини щодо кредитної лінії (кредиту), який ОСОБА_3 отримала 27.08.2007 року за основним договором кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, для забезпечення належного виконання умов наведеного договору між сторонами по справі було укладено іпотечний договір за № 13/2ембвш-07 від 27.08.2007 року, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4.

Із довідки від 29.10.2009 року виданої відповідачем, вбачається, що позивачці надано кредит в сумі 218500 долар США та 274200 гривень. Станом на 29.10.2009 року взятий позивачкою кредит у гривні відповідачу повернутий повністю, а у доларах США лише частково. Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_3 сплатила банку лише 104176 долар США тіло кредиту, 17608 долар США 57 центів відсотків за кредитом та 2237 грн. 11 коп. комісію за обслуговування кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до вимог ст. 1, 3, 6 та 627 ЦК України сторони за договором, є вільними в

укладенні договору та визначені умов договору із урахуванням звичаїв ділового обороту, де

загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.,

законом встановлюється юридична рівність сторін перед законом і будь-яких привілеїв жодній із

сторін не можуть надаватися навіть при укладенні договорів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач, як суб'єкт, що

надає банківські послуги, не повинен включати у договір із споживачем умови, які є несправедливими. В той же час, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну

договору, таке положення у відповідності до ч. 5 ст. 18 вказаного Закону може бути визнано

недійсним, а у разі, коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору,

то відповідно до цієї ж статті 18 згаданого Закону, на вимогу споживача договір може бути визнаний

недійсним у цілому. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності

його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що кредитний правочин укладений між позивачкою та відповідачкою є несправедливим для ОСОБА_3, як споживачки та сторони за договором.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини

банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимога цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Нацбанку України від 10.05.2007 року № 168.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ст. 203 ЦК України. За приписами ч.і ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається із умов спірного правочину, в супереч вимогам цивільного законодавства, грошовою одиницею, яка закладена в ньому є частково долар США. Крім того, як вбачається із самого кредитного договору - розмір процентів за договором, комісійної винагороди та відповідальності за порушення зобов'язання, що стосується взято кредиту мною у валюті, визначено в іноземній валюті. З довідки наданої відповідачем від 29.10.2009 року вбачається, що сплата тіла

кредиту та процентів за спірним правочином в частині взятого кредиту у валюті відбувалася та відбувається реально в іноземній валюті. Дані обставини не заперечив в судовому засіданні й представник відповідача.

Проте, відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Пунктом 4 Указу Президента України «Про грошову реформу» від 25.08.1996 року за № 762/96 передбачено, що єдиним законним платіжним засобом на території України є валюта України.

Аналогічно частиною першою статті 3, пунктом першим статті І Декрету КМУ від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що починаючи з 16.09.1996 року єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

Статтею 524 ЦК України закріплено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Суд погоджується із позицією позивача, що даною нормою цивільного законодавства передбачено, що допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а не сплата нею. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті, а відповідно до ч. З ст. З Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» єдиним законним засобом платежу на території України є грошова одиниця України гривня

Аналогічні норми містить й банківське законодавство - статтею 32 Закону України «Про

Національний банк України» передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Випуск та обіг

на території України інших грошових одиниць ... як засобу платежу забороняється. Таким чином,

гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України,

приймається усіма фізичним чи юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території

України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для

переказів. Грошові зобов'язання учасників цивільних відносин повинні бути виражені і підлягають

оплаті у гривні.

Відповідно до ст. 35 «Про Національний банк України» гривня /банкноти і монети/ як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається

усіма фізичними і юридичними особами, без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, суд погоджується із позивачем, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, а спірні правочини укладені із недотриманням норм цивільного законодавства. А відтак, враховуючи наведене, кредитний договір № 13СМБ від 27.08.2009 року, додатки № 1 та 2 до нього, додаткові договори № 1, 2, 3 та 4 до Кредитного договору № 13 СМБ від 27.08.2009 року, якими додатково врегулювали відносини щодо кредитної лінії (кредиту) підлягають визнанню судом недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Таким чином, підлягає визнанню судом недійсним й іпотечний договір за № 13/2смбвіп-07 від 27.08.2007 року, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та укладений між відповідачем та позивачем.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Поряд: з тим у відповідності до вимог ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з

моменту його вчинення.

Як вбачається із спірного кредитного договору та довідки відповідача від 29.10.2009 року, позивачка отримала у відповідача в кредит кошти в сумі 218500 долар США та 274200 гривень. У відповідності до вимог ст.ст. 216 та 236 ЦК України саме таку суму коштів позивачка повинна повернути відповідачу в разі визнання правочинів недійсними. Поряд з тим, у відповідності до наведеної довідки позивачкою на сьогодні банку вже повністю повернуто гривневий кредит, сплачено частину кредиту взятого у доларі США, а саме в сумі 104176 доларів США та відсотків - 11 17608 долар США. Таким чином, на виконання вказаного правочину позивачкою відповідачу передано в цілому (1041764-17608) 121784 долар США. Відтак стягненню з позивачки на користь відповідача підлягає лише сума у розмірі (213500-121784) 96716 долар США. Керуючись ст.ст. 60, 212, 214 та 215 ЦТЖ України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати недійсними кредитний договір № ІЗСМБ від 27.08.2007 року, додаток №1 від 27.08.2007 року до кредитного договору № ІЗСМБ від 27.08.2007 року, додаток № 2 від.27.08.2007

року до кредитного договору № ІЗСМБ від 27.08.2007 року, додатковий договір № 1 від 06.05.2008 року до кредитного договору № ІЗСМБ від 27.08.2007 року, додатковий договір № 2 від 02.06.2008 року до кредитного договору № ІЗСМБ від 27.08.2007 року, додатковий договір № 3 від 05.08.2008 року до кредитного договору № ІЗСМБ від 27.08.2007 року та додатковий договір № 4 від .19.06.2009 року до кредитного договору № ІЗСМБ від 27.08.2007 року укладені між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», від імені якого діє Рівненська філія ТОВ «Укпромбанк».

Визнати недійсним іпотечний договір за № 13/2смбвіп-07 від 27.08.2007 року укладений ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», від імені якого діє Рівненська філія ТОВ «Укпромбанк» та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Український промисловий банк», від імені якого діє Рівненська філія ТОВ

«Укпромбанк» кошти в сумі 96716 долар США, які еквівалентні на день звернення до суду

відповідно до офіційного курсу НБУ 772760,84 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦГЖ України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги без подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_5