Справа № 22-8067/2009                Головуючий у 1 інстанції  Березкін О.В.

Категорія 5                                     Доповідач Звягінцева О.М.

                                              У Х В А Л А

                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 листопада 2009 року      Апеляційний суд Донецької області складі:

                                                 головуючого Стельмах Н.С.

                                                 суддів Звягінцевої О.М., Жданової В.С.

                                                 при секретарі Крівцові В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Єнакіїського міського суду Донецької області від 13 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Єнакіївської міської ради, Приватного підприємства «Агропродукт» в особі ліквідатора ОСОБА_2, 3 особа - Комунальне підприємство «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на самочинне будівництво, за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, – ПП «Агропродукт» в особі ліквідатора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном  і

в с т а н о в и в :

    в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 оспорює обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні її позову та задоволено зустрічний позов, і ставить питання про його оскасування, ухвалення нового рішення про задоволення її позову за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

    Посилається на те, що колишній власник спірного гаражу ОСОБА_4 продала їй гараж і дозволила будувати новий гараж на тому ж місці, і вони з чоловіком побудували його на відведеній ОСОБА_4 земельній ділянці.

    Після будівництва вони більше 15 років користуються гаражем, ніхто будь-яких претензій з приводу користування ним не пред’являв, і тільки після її звернення з позовом до суду ПП «Агропродукт» пред’явив свої позовні вимоги.

    Судом не у повній мірі з’ясовано обставини укладення договору купівлі-продажу спірного гаражу, зокрема, те, що цей договір не був зареєстрований в БТІ, а тому ввважає, що права власності у вказаного підприємства на нього не виникло.

    В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник за усною заявою ОСОБА_5 підтримали доводи скарги, просили про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову, а представник ПП «Агропродукт» його ліквідатор ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

    Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

    3.03.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача - виконкому Єакіївської міської ради, який уточнила в своїй письмовій заяві від 13.08.2008р. ( а.с. 103), зазначала, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 4.09.1970р., який є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), і проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1.

    Після його повернення з Чорнобилю у 1995р. вони вирішили побудувати гараж для особистого автомобіля у загальній мережі гаражів по їх вулиці -4 «а».

    Нею самовільно було зайнято 31,10 кв.м земельної ділянки, на якій його побудовано (літ. «Б-1» № 9), інвентаризаційна оцінка спірного гаражу складає 10736 грн.

    Рішенням Єнакіївської міської ради від 29.01.2009р. узгоджено оформлення документів на цей гараж, оскільки він відповідає державним будівельним нормам.

    Згідно з договором купівлі-продажу від 2.10.1998р. ПП «Агропродукт» купив у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 гараж, що був зареєстрований тільки 24.09.2008р. в БТІ, і з цього часу підприємство набуло право власності.

    ОСОБА_4 за її життя дозволялось будівництво металевого гаражу, і вона його мала, потім цей гараж прийшов до непридатності; вона власними силами разом з чоловіком побудувала новий гараж, накрила плитами з бетону.

    Просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на спірний гараж.

    Ухвалою Єнакіївського міського суду від 7.05.2009р. залучено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,– ПП «Агропродукт» ( а.с. 45).

    3.07.2009р. третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ПП «Агропродукт» в особі його ліквідатора ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до відповідачки ОСОБА_1, який уточнила у своїй письмовій заяві від 22.07.2009р.(а.с. 96-98), зазначала, що на теперішній час це підприємство є єдиним власником спірного гаражу на підставі договору купівлі-продажу від 2.10.1998р., що був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори за № П-4150.

    Згідно з цим договором ПП «Агропродукт» придбав у гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 гараж № 8 за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 31 кв. м.

    Постановою Господарського суду Донецької області  від 1.11.2007р. вказане підприємство визнане банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

    Ухвалою того ж суду від 4.06.2008р. припинені повноваження Єнакіївської ДПІ у якості ліквідатора ПП «Агропродукт» і його ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

    У зв’язку з втратою колишнім керівництвом підприємства оригіналу вказаного договору купівлі-продажу ліквідатором був отриманий в Єнакіївській державній нотаріальній конторі його дублікат.

    На підставі дублікату 24.09.2008р. ліквідатором була здійснена державна реєстрація права власності ПП «Агропродукт» на гараж в КП «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації», отримані витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20348246 та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20348305 –спірний гараж.

    В процесі державної реєстрації листом від 22.09.2008р. № 01-28/572 Управління архітектури та містобудування Єнакіївської міської ради повідомило БТІ про зміну поштової адреси гаража на м. Єнакієве, вул. Первомайська, гараж № 9.            

    Таким чином, здійснивши державну реєстрацію спірного гаражу 24.09.2008р., ПП «Агропродукт» набуло права власності на нього.

    Відповідачка ОСОБА_1 замінила замок на гаражі та залишає там свої особисті речі, чинить своїми неправомірними діями перешкоди підприємству в користуванні належним йому майном.

    У зв’язку з тим, що підприємство знаходиться в стадії ліквідації та належне йому майно необхідно розпродавати, ліквідатор не може потрапити до гаражу для того, щоб експерт і технік зробили його оціночну вартість.

    ПП «Агропродукт» просило суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на спірний гараж і зобов’язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні ним.

    Ухвалою Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 липня 2009р. зустрічний позов ПП «Агропродукт» в особі ліквідатора ОСОБА_2 об’єднано з позовом ОСОБА_1 в одне провадження ( а.с. 90).

    Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 серпня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

    Задоволено позов ПП «Агропродукт» до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном, визнано за ПП «Агропродукт» право власності на гараж АДРЕСА_2, зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні гаражем щляхом його звільнення та передачі ключів від нього ПП «Агропродукт» в особі ліквідатора ОСОБА_2

    Додатковим рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 1 жовтня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Агропродукт» в особі ліквідатора ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у загальній сумі 319, 66 грн., з них: 67,66 грн. – судового збору та 252 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

    Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

    Всупереч доводів скарги, суд першої інстанції повно, всебічно, об’єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, при вирішенні спору правильно застосував матеріальний закон, висновки суду відповідають обставинам справи.

    Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Апеляційний суд вважає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження її позовних вимог.

    Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 44 ЦК України (в редакції 1963р.) повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу ( усні угоди), та інших угод, передбачених законодавством. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

    Відповідно до вимог ст. 45 ЦК України ( в редакції 1963р.) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

    Відповідно до вимог ст. 46 ЦК України ( в редакції 1963р.) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

    Відповідно до вимог ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

    По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

    Встановлено, що згідно з рішенням виконкому Єнакіївської міської ради від 20.10.1976р.  Іващенко Зої Харитонівні була надана земельна ділянка для будівництва гаражу у жилому кварталі мікрорайону № 4 ( а.с. 67-68).

    Згідно із свідоцтвом про право приватної власності на гараж 20.08.1998р. БТІ м. Єнакієве було зареєстровано право власності Іващенко З.Х. на гараж за вказаною адресою ( а.с. 69).

    Згідно з договором купівлі-продажу від 2.10.1998р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продали  Приватному підприємству «Агропродукт» гараж № 8 шлакоблочний загальною площею 31,0 кв. м., розташований в мікрорайоні № 4, що належить їм на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, заповітом, виданих державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори 16.09.1998р., реєстр №-11-3829, 11-3830 ( а.с. 70).

    Вказаний договір купівлі-продажу гаражу 2.10.1998р. був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Єнакіївської державної нотаріальної контори і зареєстрований в реєстрі за № 11-4150 ( а.с. 70 зворот).

    Таким чином, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд дійшов правильного висновку про те, що  право власності на спірний гараж належить саме ПП «Агропродукт» і зареєстровано ним у встановленому законом порядку.

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нею не надано доказів на підтвердження відведення саме їй земельної ділянки під будівництво гаражу, оскільки встановлено, що земельна ділянка надавалась під будівництво гаражу ОСОБА_4, після смерті якої спадкоємці ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оформивши свої спадкові права, уклали з ПП «Агропродукт» вказаний договір купівлі-продажу спірного гаражу.

    Пояснення допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 судом першої інстанції оцінено відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

    Оцінюючи пояснення цих свідків, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що всі вони підтверджують лише факт користування позивачкою спірним гаражем, а не наявність у неї права власності на нього.

    Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 не оспорює нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного гаражу від 2.10.1998р., право власності на який належить Приватному підприємству «Агропродукт», зареєстровано ним у встановленому законом порядку і ніким не оспорено; крім того, позивачка не ставить питання щодо визнання недійсним цього договору в обсязі даної цивільної справи.

    За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції  дійшов правильного висновку щодо відсутності законних підстав для визнання за позивачкою права власності на спірний гараж.

    Доказів того, що позивачкою купувались будь-які будівельні матеріали для будівництва спірного гаражу або сплачувалась вартість будівельних робіт, суду надано не було.

    Посилання ОСОБА_1 в скарзі на те, що власник спірного гаражу ОСОБА_4 за її життя за станом свого здоров’я не мала можливості користуватися ним і, фактично відмовившись від нього, продала їй металевий гараж та дозволила будувати новий на тому ж місці, і що ці обставини підтверджено показаннями свідків, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст. 46 ЦК України ( в редакції 1963р.) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

    Крім того, твердження позивачки про те, що саме металевий гараж вона купила у ОСОБА_4, а потім сумісно з її чоловіком побудувала капітальний гараж із шлакоблока, спростовується змістом договору купівлі-продажу гаражу від 2.10.1998р., в якому зазначено, що за цією угодою Приватному підприємству «Агропродукт» був проданий шлакоблочний гараж загальною площею 31,0 кв. м ( а.с. 70).

    Апеляційний суд вважає неспроможними доводи скарги, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.

    Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду немає.

    Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

                                          У Х В А Л И В:

    апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 13 серпня 2009 року залишити без зміни.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді: