Судове рішення 22-67 від 14.12.2009

Судове рішення #6882498

Справа 22 – 67/2009 року Головуючий у І інстанції Трегубенко С.В.

Категорія - 24 Доповідач Козлов О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Кочегарової Л.М., Козлова О.М.,

при секретарі Стрілецькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» (далі ЗАТ «Український мобільний зв’язок», або UMС, або MTC) до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та договірної санкції за договором про надання послуг мобільного зв’язку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 03 грудня 2008 року

ВСТАНОВИЛА:

11 серпня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості наданих послуг в сумі 195 грн. 31 коп. та договірної санкції в сумі 452 грн. 10 коп., посилаючись на те, що в ідповідно до договору між сторонами від 31.07.2006 року відповідачу були надані послуги мобільного зв’язку, однак, відповідач з 01.01.2007 по 01.06.2007 року не оплачував надані послуги, вартість яких склала 195 грн. 31 коп., а тому, за 165 днів, що залишилися до закінчення терміну дії договору відповідно до п.1.2 додаткової угоди №1.11468981 від 31.07.2006 року до договору про надання послуг мобільного зв'язку №2976825/1.11468981 від 31.07.2006 року додаткової угоди йому нарахована договірна санкція в сумі 452 грн. 10 коп..

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 03 грудня 2008 року позовні вимоги ЗАТ «Український мобільний зв’язок» задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Український мобільний зв’язок» суму боргу за послуги зв’язку в розмірі 195 грн. 31 коп., договірні санкції в сумі 190 грн., державне мито на користь держави у сумі 30 гривень 35 копійок та витрати за інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 17 гривень 85 копійок, а всього 433 грн. 51 коп..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1., просить рішення в частині стягнення договірної санкції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2., який підтримав скаргу, заперечення представника ЗАТ «Український мобільний зв’язок» Ямінової А.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2006 року між відповідачем ОСОБА_1 з одного боку і позивачем в особі субділера ЗАТ «Український мобільний зв’язок» (UMC) - ТОВ «УкрСелл» м. Нікополь укладено договір №2976825/1.11468981 (далі Основний договір) про надання абоненту ОСОБА_1 послуг мобільного зв’язку. (а.с.31) Умовами Основного договору строк його дії не визначено.

Згідно п.2.4.2 Основного договору, відповідач зобов’язаний вчасно оплачувати як надані послуги, так і щомісячну абонентську плату, яку він повинен оплачувати, і в тому випадку, коли надання послуг припинено за несплату попередніх рахунків. Відповідач з 01.01.2007 року по 01.06.2007 року оплату не проводив в зв’язку з чим сума боргу за послуги зв’язку склала 195 грн. 91 коп.. Ці обставини визнають сторони і рішення в частині стягнення вказаної суми боргу не оскаржують.

В той же день (31 липня 2006 року) між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №1.11468981 до Основного договору (а.с.32), пунктом 1.1. якої передбачено, що «Абонент починаючи з дати підписання Додаткової угоди та протягом 365 календарних днів не має права відмовитись від Основного договору та/або від Додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за Основним договором, а надання послуг, передбачених Основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цією Додатковою угодою. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за Основним договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою UМС з підстав, обумовлених Основним договором, або за заявою Абонента в період строку, встановленого цим пунктом, вказаний строк продовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено.» і

Пунктом 1.2 Додаткової угоди передбачено наступне: «Забезпеченням виконання зобов'язання Абонента перед UMC не відмовлятися від Основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за Основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст.546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо Абонент відмовляється від Основного договору та/або від Додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого п.1.1 Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання UMC своїх зобов'язань згідно з Основним договором), або коли дія Основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 Основного договору в зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь UMC договірної санкції в розмірі 02 грн. 74 коп. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. На підставі ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України».

Підставою стягнення договірної санкції позивач зазначає ст.ст.526, 551 ЦК України та п.п.1.1, 1.2 Додаткової угоди, відповідно до яких відповідачу за 165 днів нарахована договірна санкція в сумі 452 грн. 10 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Частково, задовольняючи позовні вимоги про стягнення договірної санкції та стягуючи з відповідача 190 грн., суд виходив з того, що п.1.2 Додаткової угоди передбачено стягнення штрафних санкцій у розмірі 02 грн. 74 коп. за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого додатковою угодою, але прийшов до висновку, що неустойка (452 грн. 10 коп.) значно перевищує суму боргу (195 грн. 31 коп.), і на підставі ст.551 ч.3 ЦК України зменшив розмір цієї неустойки.

Не погоджуючись з такими рішенням суду, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції виходячи з поняття неустойки, яке містить ст.549 ЦК України і вказує на те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, дійшов правильного висновку, що передбачена п.1.2 Додаткової угоди між сторонами договірна санкція за своєю правовою природою є неустойкою, розмір якої значно перевищує розмір боргу.

Однак, досліджуючи надані сторонами докази і підтверджені ними обставини справи, не врахував заперечень представника відповідача (технічна фіксація судового засідання від 21 листопаду 2008 року 15 хвил. 25 сек.) та наступного.

Відповідно до п.п.1.1 – 1.2, 1.6 Умов користування мережами мобільного зв’язку ЗАТ «Український мобільний зв’язок»(UMC), введених в дію наказом в.о. генерального директора UMC від 10.10.2005 року №ОД-299, вони регулюють відносини між UMC та Абонентом або Користувачем, права та обов’язки сторін, порядок укладення та припинення дії Договору, умови розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Умови користування є невід'ємною складовою частиною укладеного між UMC та Абонентом Договору.

Питання, в тому числі щодо прав, обов’язків та відповідальності, які випливають з відносин між Сторонами і не є прямо врегульованими Умовами користування, Договором та/або Додатковою угодою, вирішуються із застосуванням відповідного законодавства України, зокрема Закону України «Про телекомунікації» та іншого спеціального законодавства у галузі телекомунікацій.

Відповідно до ст.ст.32, 39 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на державний захист своїх прав, відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг, інші права, визначені законодавством України та договором про надання телекомунікаційних послуг.

Оператори телекомунікацій зобов'язані, не допускати порушень правил добросовісної конкуренції на ринку телекомунікацій, виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства України.

Надання телекомунікаційних послуг відповідно до ст.ст.901 ЦК України, є договором про надання послуг, який відповідно до положень ст.ст.905,907 ЦК України, може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до п.6 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року №720, оператори, провайдери надають телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Законів України "Про телекомунікації", "Про захист прав споживачів", інших актів законодавства, цих Правил та нормативних документів у сфері телекомунікацій.

Відповідно до п.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови договору (його зміст) можуть бути типовими; однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (умови публічного договору); встановленими однією із сторін у певних стандартних формах (умови договору приєднання) та інші.

Згідно з п. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище Основний договір та Додаткову угоду про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку треба кваліфікувати як договори приєднання.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договорів, що обмежують права споживача визнаються недійсними якщо виконавець включив у договір із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно виконавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання виконавцем договірних зобов'язань, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання виконавцю права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається, надання виконавцю права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.2ч.1, п.6 ч.2, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживача», нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. Практика що вводить споживача в оману стосовно його прав є такою, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживача», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

Положення ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів», роз’яснення, наведені в п.п.2,3,7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року №5, (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року №15), зазначають, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, є недійсними.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.216, ч.1 ст.236 ЦПК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

За загальним правилом Додаткова угода до договору є його невід'ємною частиною, умови додаткової угоди є умовами Основного договору.

За аналогією закону, відповідно до ч.2 ст.207 ГК України, недійсною може бути визнано нікчемну умову зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача послуги сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Відповідно до ч.2 ст.634 ЦК України, договір приєднання може бути змінений або розірваний, якщо сторона, яка приєдналася, позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Таким чином, особливостями договору приєднання є додаткові підстави для його розірвання або зміни, які захищають права сторони, що приєдналася до такого договору. Так, якщо умови договору позбавляють прав, які за Законом і звичайно мала сторона, що приєдналася, виключають або зменшують відповідальність та містять інші відверто обтяжуючі та незаконні положення, то такі умови підлягають визнанню нікчемними.

Колегія суддів вважає, що встановлена в п. 1.2 Додаткової угоди до Основного договору санкція є несправедливою, нерозумною і непропорційно великого розміру, порівняно із сумою невиконаних грошових зобов'язань з оплати послуг позивача, що і встановлено судом першої інстанції, не оспорюється сторонами, підтверджується наявними в справі доказами, вбачається з обставин справи і колегією суддів вважається вірним.

Як свідчать матеріали справи, позивачем фактично надано послуги на суму 1244 грн. 31 коп. Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 1049 грн. Залишок боргу склав 195 грн. 31 коп. Надання послуг з 23.06.2007 року припинено (а.с.7,40). Позивач на підставі п.1.2 Додаткової угоди нараховував відповідачу 452 грн. 10 коп. неустойки, яка є непропорційно великою порівняно із сумою боргу 195 грн. 31 коп. Сума неустойки перевищує суму боргу - більше як в два рази.

Проте, встановивши в п. 1.2 Додаткової угоди для відповідача непропорційно великий розмір неустойки за відмову від договору, а також встановлюючи трьохрічний строк позовної давності для стягнення з відповідача цієї неустойки, позивач для себе не встановив аналогічної санкції і строків позовної давності.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1., виходячи з своїх інтересів, не прийняв би умов п.1.2 Додаткової угоди за наявності у нього можливості брати участь у визначенні умов договору приєднання.

Укладеною сторонами Додатковою угодою передбачено, що вона скасовує дію тих положень Основного договору, які суперечать Додатковій угоді, а тому колегія суддів вважає, що нікчемними є саме пункти 1.2 Додаткової угоди, а не Основного договору.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про недійсність пункту 1.2 Додаткової угоди до Основного договору про надання відповідачу послуг мобільного зв'язку, з моменту укладення Додаткової угоди, як такого, що суперечить законодавству (п.6ст.3, ч.2ст.207, ч.2ст.634, ст.ст.905,907 ЦК України, ст.18, п.2ч.1, п.6ч.2, ч.6ст.19, ст.21 Закону України «Про захист прав споживача»), у зв'язку з чим вважає за необхідне вважати умови цього пункту Додаткової угоди нікчемними і відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 452 грн. 10 коп. договірних санкцій (неустойки).

Оскільки умови п.1.2 Додаткової угоди є нікчемними, в тому числі і в частині встановлення трьохрічного строку позовної давності стягнення неустойки, то цей строк повинен визначатись відповідно до положень п.1ч.2 ст.258 ЦК України, який складає в цьому випадку один рік.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За умовами п.1.1 Додаткової угоди строк виконання сплив 31.07.2007 року, тобто саме з цієї дати позивач довідався про порушення свого права, і відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України, саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який відповідно до положень п.1ч.2 ст.258 ЦК України закінчився 31.07.2008 року. В той же час з наданих позивачем доказів вбачається, що він в односторонньому порядку розірвав договір ще 23.06.2007 року.

Вимогами ч.1 ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Між тим, до суду з вимогою стягнення боргу позивач звернувся лише 11.08.2008 року, що підтверджується штампом суду про одержання позову (вх..№6954), тобто за межами строку позовної давності (23.06.2008 року або 31.07.2008 року). Причин пропуску строку позивач не вказав, клопотань про його поновлення не заявляв, доказів поважності пропуску цього строку суду не надав.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. У матеріалах справи наявна заява відповідача про застосування позовної давності, яка подана до суду 21.08.2008 року (а.с.46), тобто до винесення судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині незадоволення доводів та заперечень відповідача та його представника (фіксація судового засідання від 21.11.2008 року - 21 хвил. 35 сек.) про пропуск строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, колегія суддів вважає, що посилання в мотивувальній частині рішення на судовий наказ, як на підставу додержання позивачем строку позовної давності є безпідставним, оскільки наявність наказного провадження правового значення для перебігу строку позовної давності не має тому, що наявність наказного провадження ніяк не впливає на строки позовної давності позовного провадження.

Так, матеріали справи не вказують на обставини, за яких перебіг позовної давності, відповідно до ст.ст.263 - 265 ЦК України, міг зупинятись, перериватись або іншим чином продовжуватись. Разом з тим, згідно з положеннями ч.2 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається лише у разі пред'явлення особою позову. Заява ж про видачу судового наказу, подана до суду в порядку ст.97 ЦПК України, не є позовом, а з огляду на ч. 3ст.106 ЦПК України, наказне провадження може бути лише передумовою подальшого розгляду справи в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову, що і зазначено в ухвалі Першотравневого районного суду від 13 березня 2008 року про скасування судового наказу виданого 26 лютого 2008 року тим же судом. (а.с.5)

Таким чином, за вказаними Основним договором і Додатковою угодою сплили строки позовної давності про стягнення будь-якої неустойки (штрафу, пені), встановленої як п.1.2 Додаткової угоди, так і іншими умовами правочину, а також Законом.

Відповідно до ч.4ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дослідженим матеріалам справи не надано належної правової оцінки, що призвело до постановлення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для залишення його чинним.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову про стягнення договірної санкції, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 03 грудня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» договірної санкції за договором про надання послуг мобільного зв’язку в сумі 190 гривень – скасувати.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» договірної санкції за договором про надання послуг мобільного зв’язку в сумі 452 гривні 10 копійок відмовити.

В решті частини рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання цих послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

У відповідності до умов зазначених договорів, позивач надав відповідачу послуги зв'язку, що підтверджується звітом про баланс особового рахунку абонента за весь період надання послуг зв'язку з 15.01.1999 р. по 15.01.2007 р.

В період з 01.05.2005 р. по 26.10.2005 р. за відповідачем виникла заборгованість по всіх номерах телефонів, зареєстрованих на особовому рахунку відповідача. Відповідачу були виставлені рахунки, які останній не сплатив.

Згідно ст. 68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Згідно з пп. 3.1, 3.2 договорів нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюються згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунковий період становить 1 календарний місяць. Рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. При наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання авансу.

На день подання позову до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування складає 309,03 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 309,03 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

До вище перелічених договорів сторони уклали додаткові угоди від 21.07.2004 р. терміном на 548 календарних днів, починаючи з дати підписання сторонами, протягом яких абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, а надання послуг, передбачених основних договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цією додатковою угодою.

Згідно з п. 1.5 додаткових угод забезпечення виконання зобов'язання абонента перед UMC не відмовлятись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. В разі якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема, від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї додаткової угоди або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь UMC договірної санкції в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. На підставі ст. 259 ЦК України строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України.

ч.5ст.216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними

Суди повинні перевіряти чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства).

Разом з тим, якщо позивач не заявляв окремо вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні іншої пред'явленої вимоги, суди не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинні дати оцінку таким доводам позивача в мотивувальній частині рішення або ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Нікчемні та оспорювані правочини розрізняються:

- ступенем важливості дефектів у складі правочину;

- характером прав та інтересів, які порушено у зв'язку з укладенням правочину;

- судовим порядком встановлення недійсності правочину й незалежністю встановлення недійсності правочину від судового рішення;

- строками позовної давності, які встановлені для звернення до суду з приводу визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2008 року Першотравневий районний суд

Донецької області

в складі:

головуючого судді Трегубенко С.В.

при секретарі Павлічевої А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом

ЗАТ «Український мобільний зв*язок» в особі свого представника Ямінової Анастасії Михайлівни

до

ОСОБА_1

про

стягнення суми боргу та договірної санкції за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу та договірної санкції, посилаючись на таке.

Відповідно до укладеного 31.07.2006 року договору між ЗАТ «Український мобільний зв*язок» та ОСОБА_1, строк дії якого 365 календарних днів, відповідачу були надані послуги мобільног зв*язку.

Згідно п.2.4.2 цього договору, відповідач зобов*язаний вчасно оплачувати як надані послуги, так і щомісячну абонентплату, яку він повинен оплачувати і в тому випадку, коли надання послуг було припинено за несплату попередніх рахунків. Однак, відповідач з 01.01.2007 по 01.06.2007 року не сплачував рахунки ЗАТ «Український мобільний зв*язок», загальна сума боргу яких склала 195 гривень 31 копійку.

На підставі п.1.2 додаткової угоди, до договору про надання послуг мобільного зв*язку, укладеної між сторонами, у випадку дострокового закінчення зазначеного договору з ініціативи Абонента, чи з ініціативи ЗАТ «Український мобільний зв*язок», при невиконанні Абонентом своїх зобов'язань, останній зобов*язаний оплатити договірну санкцію у розмірі 2 гривні 74 копійки за кожний день, що залишився до закінчення терміну дії договору. Оскільки боржник перестав оплачувати рахунки ЗАТ «Український мобільний зв*язок», йому була нарахована договірна санкція у сумі 452 гривні 10 копійок, а саме-за 165 днів, що залишилися до закінчення терміну дії договору.

Враховуючи, що у добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, це й змусило ЗАТ «Український мобільний зв*язок» звернутися з заявою до суду.

В судове засідання представник позивача не з*явилася, надала до суду письмову заяву, у якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1. позовні вимоги ЗАТ «Український мобільний зв*язок» визнав частково, не оспорюючи, що дійсно між ним та ЗАТ сраїнський мобільний зв*язок» був укладений договір на послуги іїльного зв*язку і не заперечуючи проти стягнення з нього суми боргу за луги у розмірі 195 гривень 31 копійку, а також судових витрат в зв*язку зі рненням до суду. Що стосується позовних вимог про стягнення договірних кцій у сумі 452 гривні 10 копійок, то їх не визнає, виходячи з такого. По-перше, до позову позивач ЗАТ «Український мобільний зв*язок» не і,ав документів, які належним чином підтверджують його взаємовідношення зОВ "Укрсел" та ПП "Зенітцентр", що давало б право ЗАТ «Український оільний зв*язок» звернутися до суду про стягнення заборгованості і ювірних санкцій.

По-друге, представник ЗАТ «Український мобільний зв*язок» Ямінова VI. не мала права звертатися до суду від імені ЗАТ «Український мобільний 'язок» про стягнення договірних санкцій, оскільки в її повноваження, згідно віреності, входило лише стягнення суми боргу за надані послуги.

По-третє, позивач в своїй позовній заяві наголошує на дострокове ипинення договору, однак не вказав по чиїй ініціативі вони були припинені, «се при розірвані договору, обов*язки сторін припиняються. До того ж, зивач не надав суду доказів того, що відповідач повідомлявся про розірвання говору.

По-четверте, згідно Господарського кодексу України, до вимог про

ягнення санкцій(неустойки, штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна

івність в один рік і таким чином, позивач пропустив строки позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, його представника, дослідивши

жази, що є в матеріалах цивільної справи, приходить до наступного.

Згідно договору №2976825/1.11468981 укладеного між ЗАТ «Український обільний зв*язок» та ОСОБА_1, відповідачу були надані послуги обільного зв*язку(а.с.31).

Додатковою угодою до зазначеного договору передбачено, що у випадку ^строкового закінчення зазначеного договору з ініціативи абонента, чи з ііціативи ЗАТ «Український мобільний зв*язок» у випадку невиконання Зонентом своїх зобов'язань, останній зобов*язаний оплатити штрафну оговірну санкцію у розмірі 2 гривні 74 копійки за кожен день, що залишився о закінчення строку встановленого додатковою угодою, починаючи з дня ідмови або припинення дії.(а.с.32)

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував, що між ним та АТ «Український мобільний зв*язок» був укладений договір про надання юслуг мобільного зв*язку і не оспорював суму боргу за послуги зв*язку у юзмірі 195 гривень 91 копійки та судових витрат.

Тому, позов в частині стягнення суми боргу за послуги, у розмірі 195 ривень 91 копійки підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача договірних санкцій, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти підписання додаткової угоди до договору про надання послуг мобільного зв’язку. Згідно цієї додаткової угоди передбачено стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 гривні 74 копійки за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого додатковою угодою, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Доводи відповідача та його представника про те, що позов по стягненню штрафних договірних санкцій не підлягає задоволенню, оскільки: позивач ЗАТ «Український мобільний зв*язок» не надав документів, які належним чином підтверджують його взаємовідношення з ТзОВ "Укрсел" та ПП "Зенітцентр", що давало б право йому звернутися до суду про стягнення заборгованості і договірних санкцій, не вказав суду по чиїй ініціативі припинилась дія договору, пропустив строки позовної давності, а крім того представник позивач Ямінова А.М. не мала права звертатися до суду про стягнення штрафних санкцій, оскільки вони не грунтуються на законі, бо: договір про надання послуг мобільного зв*язку відповідач не оспорює, представник позивача мала право звертатися до суду, будь-чия ініціатива припинення дії договору не має значення для розгляду справи, позивач звернувся до суду своєчасно, про що свідчить ухвала про скасування судового наказу, ОСОБА_1 підтвердив несплату послуг вказаних в договорі.

Додатковою угодою до договору про надання послуг мобільного зв*язку передбачені договірні санкції, згідно ст.546 ЦК України, якими у даному випадку є неустойка.

Відповідно до ст.551 п.З ЦК України "Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків...".

Оскільки, неустойка значно перевищує розміри збитків ( 452 гривні 10 копійок договірних санкцій проти 195 гривень 31 копійки-суми боргу), то договірні санкції треба зменшити до 190 гривень.

Саме цю суму, як штрафні договірні санкції у розмірі 190 гривень необхідно стягнути з відповідача на користь позивача,

Необхідно з відповідача стягнути і судові витрати на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212- 215 ЦПК України, ст. ст. 546, 551 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ЗАТ «Український мобільний зв*язок» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Український мобільний зв*язок» суму боргу за послуги зв*язку в розмірі 195(сто дев*яносто п*ять) гривень 31 копійку, договірні санкції у сумі 190(сто дев*яносто) гривень, державне мито на користь держави у сумі ЗО(тридцять) гривень 35 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 17(сімнадцять) гривень 85 копійок, а усього 433(чотириста тридцять три) гривні 51 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецької області у місті Маріуполі через Першотравневий районний суд.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

01.03.2007 р.

N 20/51

За позовом

Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок"

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміукра"

Про

стягнення 5414,98 грн.

Суддя

Палій В. В.

Секретар

Молочна Н. С.

Представники:

Від позивача

[...]

Від відповідача

не з'явився

Про стягнення суми

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в сумі 5207,33 грн. (309,03 грн. - основного боргу з урахуванням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, 4898,30 грн. - штрафної санкції), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договорами про надання послуг мобільного зв'язку від 21.07.2004 р.

Відповідно до довідки про внесення до ЄДРПОУ відповідача, відповідач знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ак. Білецького, 9-в, відповідно ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачу за вказаною адресою, проте відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

08.02.2007 р. розгляд справи відкладено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд встановив:

21.07.2004 р. між сторонами укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку N 1739960 від 21.07.2004 р. на номер телефону N 503314885; N 1739931 від 21.07.2004 р. на номер телефону N 504454072; N 1739937 від 21.07.2004 р. на номер телефону N 504454073.

Відповідно до умов зазначених договорів UMC (позивач) згідно з цим договором надає абоненту (відповідач) послуги мобільного зв'язку в межах України.