Справа № 2-641/2009  

  РІШЕННЯ  

Іменем          України

  6 листопада 2009 року                                                     Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого  судді Карпович  В.Д.

при секретарі Сидоренко Я.Г.

представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в Яготинському районному суді справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа; Група громадянства паспортної та імміграційної служби Яготинського РВ ГУ МВС України  в Київській області, про визнання втратившим  право користування жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа; Яготинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним  договору дарування, усунення перешкод в  користуванні будинком та виселення.

Встановив

в с т а н о в и в :  

 В позові до суду позивачка ОСОБА_3 вказала, що вона є власником житлового будинку за  №12 по провулку Шкільному в м. Яготині. Під час шлюбу  із відповідачем, а саме  20.02. 2001 року в даному будинку був зареєстрований  відповідач ОСОБА_1  

В серпні 2007 року шлюб між ними було розірвано, але останній  залишився проживати  в даному будинку та бути  в ньому зареєстрованим. За час  проживання  в її будинку, відповідач  не сплачував комунальні платежі. Із 2 вересня 2009 року, відповідач  в її будинку не проживає.

 Просила, визнати  ОСОБА_1 таким що втратив право користування приміщенням житлового будинку за № 12 по пров. Шкільному  в м. Яготині, та зобов”язати групу громадянства паспортної та іміграційної служби Яготинського РВ ГУ зняти його з реєстрації в її будинку.

В зустрічному позові до суду позивач ОСОБА_1 вказав, що в 2001 році відповідно до договору дарування, він став  власником будинку за № 12 по пер. Шкільному  в м. Яготині, в якому  були прописані  всі члени його сім”ї та проживали разом до 2007 року. В зв”язку з неприязними відносинами які склались між ними, в червні  2007 році. відповідачка пішла від нього, і вони стали проживати окремо. Після цього, він не виявив договору дарування від 24.01 2001 року, відповідно до якого він був  власником будинку по пер. Шкільному 12.  Тому  в липні 2007 року він дав  оголошення в районну газету про втрату правовстановлюючого документа на будинок, яка була надрукована в суботньому випуску газети „ Яготинські вісті” за № 54  7 липня 2007 року.

10 липня 2007 року, з примірником газети він звернувся до державного нотаріуса з заявою про надання йому дубліката договору дарування будинку, за яким він є власником будинку  по пер. Шкільному 12. Цього ж дня, дублікат договору йому було видано, про що свідчить  відмітка нотаріуса на ньому. В БТІ він дізнався, що він не є власником даного будинку.. Після цього йому стало відомо, що за дорученням від 15.05. 2003 року, яка  буцімто була видана ним на ім.”я ОСОБА_5,   він надав останньому повноваження на укладення від його імені договору дарування будинку за №12 по пер. Шкільному, відповідачці. Термін дії  зазначеного доручення визначений до 16.05. 2006 року.  28.07.2005 року, відповідачка за цим дорученням уклала  договір дарування  даного будинку на свою  користь.

     Просив, визнати недійсним договір дарування будинку за № 12 по пер. Шкільному в м. Яготині укладений від його імені ОСОБА_5 28.07. 2005 року на  користь ОСОБА_3,  зобов”язати відповідачку не чинити перешкод його проживанню в будинку за № 12 по пер. Шкільному  в м. Яготині та вселити  його в цей будинок.

          В судовому  засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала  свої позовні вимоги та не  визнала  зустрічний  позов ОСОБА_1 до себе.

  По поводу свого  позову до ОСОБА_1 пояснила слідуюче:  2 червня  2009 року, їй зателефонували знайомі та  повідомили, що ОСОБА_1 в приміщенні будинку  за № 12  по пров. Шкільному  демонтував  систему  опалення. Після цього  вона  звернулась до Яготинського РВ ГУ та разом  із працівниками міліції, вона  прибула до свого будинку, в якому  виявила що в будинку демонтовано  систему опалення, відсутній газовий котел, газовий лічильник, зірвані дверні полотна. В будинку  були відсутні  будь які особисті речі ОСОБА_1, були відсутні ліжко  та  гардероб.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив  дані обставини  та пояснив, що він дійсно демонтував систему опалення,  та мав намір  здати   труби опалення, котел та газовий лічильник  в пункт прийняття металу, так як  йому нема за що жити.

 Із постанови про відмову в  порушенні кримінальної справи Яготинського РВ ГУ від11.03. 2009 року видно, що 2.06 2009 року до Яготинського РВ ГУ надійшла заява ОСОБА_3 про те, що її колишній  чоловік ОСОБА_1 в будинку  за № 12 по пров. Шкільному  в м. Яготині, який  належить їй, демонтує систему опалення будинку та  вивозить на металобрухт.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку за № 12 по пров. Шкільному  в м. Яготині, тривалий  час не працює.

2.09. 2009 року близько 16 години ОСОБА_1 знаючи про те, що  в даному будинку відрізали газопостачання через борги, вирішив демонтувати систему газопостачання та здати на металобрухт з метою отримання  коштів. Через декілька хвилин до будинку зайшла його  колишня дружина ОСОБА_3В./ власник даного будинку / та зробила зауваження ОСОБА_1, який  на її зауваження не відреагував, після  чого вона звернулась до Яготинського РВ ГУ.

В порушенні  кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за  ст.. 185 ч.1 КК України було відмовлено,  за відсутністю в його діях складу  даного злочину.

Дані  обставини  в судовому засіданні підтвердили  свідки - працівники Яготинського РВ ГУ- Сахно, Чуб та ОСОБА_6 які  проводили дізнання  по заяві ОСОБА_3.

На  час скоєння ОСОБА_1 вказаних дій, він  в приміщенні будинку за № 12  по пров. Шкільному не проживав.

Виходячи зі змісту  ст.. 156 ЖК України – за відсутнім членом сім”ї власника  жилого приміщення право користування цим приміщенням зберігається стосовно до правил, що регулюють аналогічне право наймача жилого приміщення та членів його сім”ї  /  ст.. ст.. 71,72, 107 ЖК України /- п. 44 Правових позицій, встановлених судовою колегією Верховного суду України, в зв”язку з аналізом причин перегляду судових рішень у  цивільних справах в 1993 році.  

Діючий Житловий Кодекс не передбачає правового вирішення питань, пов”язаних з відсутністю або вибутті на інше постійне проживання колишнього  члена  сім”ї  жилого будинку.

Відповідно до  ст.. 8 ЖК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом,  

      суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини / аналогія Закону / аза відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства  аналогія права /

В силу  п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04. 1985 року „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України”, відповідно до  ст. 107 ЖК України, наймач або член  його сім”ї, який  вибув на  інше постійне місце проживання втрачає право користування жилим приміщенням з дня  вибуття, незалежно від пред”явлення позову  про  це. На ствердження  вибуття, суд може брати до уваги будь які  фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання. / повідомлення про  це  в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім”ї  в іншому місці, перевезення майна в  інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений  строк, тощо /.

Відповідно до  ст.. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та  членів його сім”ї на  постійне проживання до іншого населеного пункту, або в  інше жиле п приміщення в  тому ж населеному  пункті, договір найму жилого приміщення  вважається розірваним з дня вибуття.  Якщо з жилого приміщення вибуває не вся ім.”я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а  член сім”ї який  вибув, втрачає  право користування цим жилим приміщенням з дня  вибуття.

Відповідно до  ст.. 391 ЦК України, власник  майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким  чином суд вважає, що  позовні  вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення  в повному обсязі.

 Розгляд зустрічного позову:

 Із  пояснень  позивача  по зустрічному позову ОСОБА_1 видно  слідуюче.

      В 2007 році, він в судовому  порядку оскаржував договір дарування  будинку від 28.07. 2005 року поскільки вважав, що ОСОБА_3 стала  власником будинку за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині отримавши  його від  нього в дар відповідно до договору дарування вчиненого під впливом обману, і тоді  його вимога  грунтувалась на  положеннях ст.. 230 ЦК України.

На даний  час, він вважає, що договір дарування будинку  від 28.07. 2005 року було вчинено під впливом помилки,  а тому  його вимога на даний  час  ґрунтується  на  положеннях  ст.. 229 ЦК України, та обґрунтував  свої вимоги слідуючим:

Після розірвання відносин  із відповідачкою, в липні 2007 року йому стало відомо, що за дорученням від 15.05. 2003 року яким він буцімто уповноважив батька відповідачки ОСОБА_5, подарувати  від його імені відповідачці  належний  йому будинок, він відповідно до договору дарування будинку від 28.07. 2005 року, не є власником  будинку за № 12 по пер. Шкільному  в м. Яготині.

До 2003 року на прибудинковій території по пер. Шкільному 12, ним було побудовано приміщення сараю та гаража. Будучи в шлюбі, відповідачка  запропонувала йому оформити на неї доручення на  вчинення дій з реєстрації добудов. Він на  це погодився.  В  нотаріальній конторі було зареєстровано доручення від 15.03. 2003 року, як він вважав на право від його імені узаконити добудови біля  будинку. Зі змістом доручення його  нотаріус не знайомив, а він поставив свій підпис на  дорученні не читаючи  його, поскільки повністю довіряв своїй дружині та нотаріусу.

Відповідачка ОСОБА_3 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що власником будинку за № 12 по пер. Шкільному,  вона стала на підставі  

      свідоцтва про право на спадщину за заповітом укладеного 20.12. 2000 року Сквирською  державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7 померлого 29.05. 2000 року. Договір дарування будинку по пров. Шкільному, 12, від 24.01. 2001 року на користь  позивача, нею було укладено та нотаріально зареєстровано лише з метою використання в майбутньому пільг щодо утримання будинку, якими позивач користується, як ліквідатор аварії на ЧАЄС ІІ категорії. Відповідно до договору дарування від 28.07. 2005 року, вона є власником будинку за № 12 по пер. Шкільному  в м. Яготині.

 Із показів свідка –ОСОБА_8Ж / приватного нотаріуса / видно, що 28.07. 2005 року, вона  посвідчила договір дарування будинку за № 12 по пров. Шкільному  в м. Яготині на  користь ОСОБА_3, на підставі доручення  від 15.03 2003 року видане ОСОБА_1  на ім.”я ОСОБА_5

 В судовому засіданні встановлено слідуюче:

 Як видно із доручення посвідченого державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори 15.03. 2003 року, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5  який є батьком ОСОБА_3, подарувати останній будинок за № 12 по пер. Шкільному / а.с. 34 /. Договір дарування даного будинку  було укладено та  посвідчено нотаріально приватним нотаріусом   ОСОБА_8 від 28.07.2005 року./ а.с. 33 /

Як видно із пояснень ОСОБА_1, до 2003 року  на прибудинковій  території будинку за № 12 по пер. Шкільному, ним було  самовільно побудовано сарай та гараж,. Його дружина ОСОБА_3 запропонувала йому оформити на неї доручення на вчинення дій з реєстрації добудов. На що він  погодився.  15 березня 2003 року, в нотаріальній конторі було зареєстроване доручення, як він вважав - на право від його імені узаконити добудови біля  будинку, зі змістом доручення його нотаріус не знайомив, а він поставив свій підпис на ньому не читаючи його.  

. В 2007 роціё Яготинський  районний суд  розглядав справу   за  позовом ОСОБА_1 про  визнання недійсним договору  дарування  будинку за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині. Під час розгляду справи ОСОБА_1 свої вимоги  ґрунтував на  положеннях  ст.. 230 ЦК України, а саме  що договір дарування було вчинено під впливом обману.

Рішенням Яготинського районного суду від 17.06. 2008 року, було  визнано недійсним договір дарування  будинку за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині від 28.07. 2008 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.09. 2008 року, рішення  суду  від 17.06. 2008 року  було скасовано та прийняте нове  рішення, яким  у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про  визнання недійсним договору дарування було відмовлено / а.с.  52-54 /

На  даний  час, ОСОБА_1 змінив підставу  визнання договору  дарування  недійсним та вважає, що  його було укладено під впливом  помилки, посилаючись  при  цьому  на  вимоги  ст.. 229 ЦК України. При  цьому  вважав, що ОСОБА_3 ввівши  його в оману умовила його уповноважити її батька ОСОБА_5 на  вчинення дій з реєстрації самовільно збудованих господарських споруд / сарай, гараж /. Проте,  довіреність від його імені  від 15.03. 2003 року  яка була  посвідчена  державним нотаріусом, була  видана  на  інші цілі, а саме ; на дарування ОСОБА_3 будинку  через  уповноважену особу ОСОБА_5. Зі змістом  доручення, його ознайомлено не було.

Дані  покази ОСОБА_1 в судовому засіданні спростовуються слідуючими доказами:

       Поясненнями представника третьої особи- державного нотаріуса Яготинської державної нотаріальної контори ОСОБА_9  в тій  частині,  що 15.03. 2003 року, за реєстром 812 було посвідчено доручення, яким  ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 від  його імені  подарувати житловий будинок  із господарськими спорудами за № 12  по пров. Шкільному  у м. Яготині своїй  дружині  ОСОБА_3. Після того,  як доручення було  нею надруковане, ОСОБА_1  його прочитав,  поставив на ньому свою підпис, і  в його присутності  вона посвідчила дане доручення. При  посвідченні доручення, встановлювалась особа за  паспортом, перевірялась його дієздатність.

Із листа  Державного нотаріуса ОСОБА_9 до Яготинського районного суду  від 8.04. 2008 року / надане нею до суду в квітні 2008 року,  під час розгляду справи  за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору  дарування  від 28.07. 2005 року недійсним / а.с. 43 / видно, слідуюче ;

„ 15. 03. 2003 року за реєстром  812 в Яготинській  районній  державній нотаріальній  конторі була посвідчена довіреність згідно якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 подарувати будинок за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині ОСОБА_3. Довіреність була  видана терміном на три роки. ОСОБА_1 наполягав, щоб була посвідчена довіреність на дарування будинку своїй дружині, поскільки він працював за межами м. Яготина, та не було можливості за  часом звернутися в бюро технічної інвентаризації та до нотаріуса. При посвідченні довіреності ОСОБА_1 задавав питання, чи не  можна б сьогодні і  подарувати будинок своїй  дружині, але для  посвідчення договору дарування необхідно було витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно видане Яготинський  БТІ. !5 березня 2003 року такий  документ  в них був  відсутній. Тільки тоді, коли  громадяни звертаються в бюро технічної інвентаризації вони стикаються з тим, що деякі будівлі побудовані самовільно і до звернення в бюро технічної інвентаризації вони уяви не  мали що необхідно „ узаконити добудови до будинку”, тобто на день посвідчення довіреності вона  більш чим впевнена, що ОСОБА_1 не міг знати що  йому необхідно „ узаконити добудови  до будинку”.

Із викопіровки будівель та господарських споруд господарства за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині  яке  було  виконано Яготинський бюро технічної інвентаризації перед  оформленням договору дарування будинку від 28.07. 2005 року видно, що приміщення  гаража та сараю було  побудовано  в  2005 року / а.с. 56 /, а не в 2003 році, як стверджує ОСОБА_1. Крім цього, Яготинським БТІ  при  складанні технічної документації на будинок та господарські споруди  по пров. Шкільному 12, самовільних будівель встановлено не було.

Тому суд вважає,  пояснення ОСОБА_1 в цій  частині надуманими, так як вважає, що він розумів значення  та наслідки своїх дій при  оформленні доручення від 15.03. 2003 року.

Відповідно до  ст.. 229 ЦК України, якщо одна із сторін право чину навмисно ввела другу  сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення щодо природи право чину, прав та обов”язків сторін, таких властивостей  і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за  цільовим призначенням, такий  право чин визнається судом недійсним.

Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання право чину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин право чину.

Таких підстав  для  визнання договору дарування будинку за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині від 28.07. 2005 року, в судовому засіданні не встановлено, і  

       доказів  цьому ОСОБА_1 суду не надав. Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією  із сторін, на думку суду не є підставою для  визнання право чину недійсним.

Як видно  із роз”яснення Пленуму  Верховного суду України  в постанові ?У справах про визнання право чинів недійсними”  в  п. 11—під помилкою також треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб”єкта, предмета або інших істотних умов право чину, яке  вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладений.

Як видно  із ухвали Апеляційного суду Київської області від 16.09 . 2008 року / а.с. 52-54 / - доручення на укладення договору дарування від 15.03. 2003 року та договір дарування від 28.07. 2005 року, укладені відповідно до вимог закону і підстав для  визнання їх недійсними по справі не  вбачається.

Відповідно до вимог  ст.. 60 ЦК України,  кожна  сторона повинна довести  ті  обставини, на  які вона  посилається як на підставу своїх  вимог та заперечень.

 В судовому засіданні ОСОБА_3  просила застосувавши до ОСОБА_1 вимоги ст.. ст.. 257, 261, 267 ЦК України, відмовити йому в  позові в частині  його вимог про визнання  недійсним договору дарування від 28.07. 2005 року, в зв”язку зі спливом строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

В судовому засіданні  ОСОБА_1  пояснив, що про договір дарування  йому стало  відомо лише в 2007 році. Проте, дані  покази спростовуються матеріалами справи, та обставинами встановленими в судовому засіданні.

Враховуючи, що  договір  дарування  який є предметом судового розгляду  було укладено в липні 2005 року, то суд вважає, що вимоги ОСОБА_3  є обґрунтовані та такі що  підлягають до задоволення. ОСОБА_1  

Відповідно до  ст.. 257 ЦК України, загальна позовна  давність встановлюється тривалістю в три роки.. В силу ст.. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у  спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у  споріё є підставою для  відмови у  позові.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення  сторін, їх представників, суд вважає, що в  позові ОСОБА_10 про  визнання договору  дарування будинку від 28.07. 2005 року, необхідно відмовити, в зв”язку із пропуском строку  позовної давності, в інших вимогах, - в зв”язку з їх недоведеністю.

 Керуючись

ст.. ст.. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України,  ст.. ст.. 107 ЖК України,  229, 257, 261, 267, 405 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа; Група громадянства паспортної та іміграційної системи служби Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, про визнання  втратившим  право користування жилим приміщенням, задоволити.

Визнати ОСОБА_1, втратившим право користування житловим  будинком за № 12  по пров. Шкільному  в м. Яготині Київської області, в зв”язку з його вибуттям на  постійне проживання  в інше жиле приміщення.

      Зобов”язати групу громадянства паспортної та іміграційної службм Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, зняти з реєстрації ОСОБА_1 із житлового будинку за № 12  по  пров. Шкільному 12 в м. Яготині Київської області.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ; Яготинська  державна нотаріальна  контора, про  визнання недійсним договору  дарування будинку, усунення перешкод в  користуванні житловим будинком та  вселення - відмовити;

- в  частині визнання договору дарування житлового будинку недійсним, в зв”язку з  пропуском строку позовної давності, без поважної причини.

- в  інших вимогах, в зв”язку  із недоведеністю позовних вимог.

 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області, шляхом подання  заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів  після його проголошення, та шляхом подання апеляційної скарги протягом 20 днів, після  подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя                                                                                            Карпович В.Д.