ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
13 жовтня 2009 р. Справа № 2а-5462/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.,
при секретарі Дак Т.П.,
за участю представників сторін:
від позивача Левко Э.А.,
від відповідача Грицак О.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного комунального підприємства «Обласний аптечний склад» до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення № 182 від 03 липня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін ,-
в с т а н о в и в:
Позов заявлено Державним комунальним підприємством «Обласний аптечний склад», м. Львів, вул. Городоцька, 2, 79007, до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів, вул. Чайковського, 17, 79000, стосовно скасування рішення № 182 від 03 липня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Ухвалою суду від 27 серпня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях, просить суд скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 182 від 03 липня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, та додаткових поясненнях.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 13 жовтня 2009 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, повний текст, якої виготовлено 16 жовтня 2009 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведена планова перевірка з питань дотримання порядку формування та застосування цін суб’єктами господарювання за період з 06 листопада по 02 грудня 2008 року та з 11 лютого по 14 квітня 2009 року.
Згідно з актом перевірки № 000365 від 26 червня 2009 року виявлено, що Позивач всупереч вимог постанови КМ «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» від 17 жовтня 2008 року № 955 в період листопада-грудня 2008 року завищив торгівельну надбавку на лікарські засоби і вироби медичного призначення понад від 16,6 до 47,1 % замість встановлених постановою 15 %, одержавши при цьому виручку 2406 грн.97 коп. та в період лютого-квітня 2009 року завищив торгівельну надбавку від 16,5 до 124,3 % замість встановлених постановою 10 %, одержавши необґрунтованої виручки 64837, 27 грн.
Згідно зазначеного акту, постанови КМ від 17.10.2008 року № 955 та ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» відповідач 03.07.2009 року прийняв рішення № 182 про застосування до Позивача економічних санкцій – стягнення з ДКП «Обласний аптечний склад» 201 732, 72 грн.
07 липня 2009 року позивачем від відповідача отримано претензію № 182 від 03.07.2009 р., в якій Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області повідомляла позивача про необхідність перерахування суми у розмірі 201732, 72 грн. в десятиденний строк в доход держбюджету згідно відповідного коду, та рахунку вказаному у рішенні № 182 про застосування економічних санкцій за порушення встановлених перевіркою, відповідно до акту перевірки № 356 від 26 червня 2009 р.
Згідно вказаного Акту перевірки та оскаржуваного рішення, відповідач стверджує, що позивач реалізував лікарські засоби і вироби медичного призначення по цінам сформованим із застосуванням торговельної надбавки понад установлений граничний розмір, в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.08р. № 955.
Судом встановлено, що відповідно до положень Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства Фінансів України від 03.12.01 № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. № 1047/6238, зокрема до п.1.4. цієї Інструкції, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання необґрунтованої виручки, а згідно із п. 3.1. Інструкції, підставою для прийняття рішення про вилучення сум економічних санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Відповідно до п.3.2. Інструкції, в акті перевірки повинні вказуватися нормативні акти, які порушено суб’єктом господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення, повинно бути надане детальне відображення механізму скоєння порушення, а сума необґрунтовано одержаної виручки повинна визначатися з доданням розрахунків з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно із яким вони здійснюються, завіренні підписом посадової особи суб’єкта господарювання та його печаткою, копії вказаних документів додаються до акту.
В акті перевірки № 356 від 26 червня 2009 р. зазначено, що позивачем порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 17.10.2008 р., проте конкретного обґрунтування і механізму скоєння порушення не наведено.
Судом встановлено, що належне детальне відображення механізму скоєння порушення не є належним без посилання на фактичні дані вказані у первинних документах бухгалтерського обліку позивача, та те, що в долучених до матеріалів справи держінспекцією розрахунків суми необґрунтованої виручки відсутні будь які посилання на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно із яким вони здійснювалися, завіренні підписом та посадової особи суб’єкта господарювання та його печаткою. Не надані таки документи і суду під час розгляду справи.
Суд також звернув увагу на те, що відповідач, всупереч вимогам Інструкції, в одному рішенні про застосування економічних санкцій в сумі 201 732, 72 грн., вирішив питання як про застосування і стягнення економічних санкцій на суму 67244, 24 грн. так і про застосування і стягнення штрафних фінансових санкції (штраф у двократному розмірі 67244, 24 грн. х 2).
Зокрема, 03.07.2009 р. держінспекцією було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а припис про усунення виявленого порушення, яке було виявлено в період з 06.11.2008р. та з 11.02.2009 р. до 14.04.2009 р., не виносився, оскільки на момент проведення перевірки порушення порядку застосування цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення не було триваючим, а тому у відповідача не було підстав вимагати його усунення.
Суд погоджується із твердженням позивача, що ст. 14 закону України «Про ціни і ціноутворення» не передбачено поняття економічна санкція, а передбачено лише стягування штрафу, який підлягає стягненню в позабюджетні фонди місцевих рад в двократному розмірі одержаної суми виручки, а необґрунтовано одержана виручка підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, однак відповідач у своєму рішенні не розмежував сум стягнення і не конкретизував до яких бюджетів окрема сума повинна перераховуватись.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції акт перевірки підписується посадовими особами органів державного контролю за цінами, та керівниками, головними (старшими) бухгалтерами підприємств, що перевіряються. У разі відмови посадових осіб підприємств, що перевіряються підписати акт, посадовими особами органу держконтролю за цінами робиться про це відповідна відмітка в акті перевірки.
Судом встановлено, що в долученому до матеріалів справи екземпляру акта перевірки підписи керівників, головного (старшого) бухгалтера підприємства, що перевірялось відсутні, а відміток про це посадовими особами органу держконтролю за цінами не зроблено.
Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до вимог ч. 2, ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування про правомірності рішень, дій, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що всупереч вказаним вимогам процесуального Закону, відповідач доказів стосовно належного оформлення результатів і висновків перевірки не надав, та попри наведені вимоги, як суб'єкт владних повноважень, не довів належності своїх дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із завданням адміністративного судочинства, ч. 3, ст. 2 КАС України, у справах стосовно оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті рішення не враховувалося право особи на участь у процесі прийняття рішення, про що свідчить в долученому до матеріалів справи екземпляру акту перевірки відсутність підписів керівників, головного (старшого) бухгалтера підприємства, що перевірялось, та відміток про це посадовими особами органу держконтролю за цінами. Також, відповідно до вказаної норми процесуального Закону, суд встановив, що відповідачем не доведено обґрунтованості його дій, тобто вчинених з урахування ним всіх обставин, що мали значення при прийнятті рішення про застосування економічних і фінансових санкцій в рішенні від 03 липня 2009 р. № 182.
Відповідно до ч. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819, держінспекція згідно із покладеними на неї завданнями здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування, а за результатами перевірки суб’єктів господарювання надає обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень, та відповідну методичну допомогу і рекомендації.
Проте, таких заходів належного реагування відповідачем при перевірці діяльності позивача вчинено не було, тобто повноваження надані суб’єкту владних повноважень - відповідачу використовувалися їм не в повній мірі, із недотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для інтересів суб’єкта господарювання, що перевірявся, і цілями на досягнення яких спрямована дія суб’єкта владних повноважень.
Також судом встановлено, що відповідач при прийнятті рішення за наслідками перевірки, діяв без врахування положень ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року прийнятої з метою тимчасового обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду, контролю, у сфері господарської діяльності до 31.12.2010 р., згідно яких, контролюючих органів зобов’язано видавати суб’єкту господарювання припис про усунення виявлених порушень у встановлений строк, приймати рішення про застосування фінансових і адміністративних санкцій лише у разі не виконання у встановлений строк припису, і не застосовувати санкції за порушення, які усунуті.
Тобто, відповідачем не взято до уваги положення Постанови КМ України від 21.05.2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 р.», яка прийнята на виконання Закону № 877-V про незастосування санкцій за порушення, які усунуті на виконання припису. Оскільки відповідач припису не вносив, а виявлені порушення вимог постанови № 955 були припинені з 15.04.2009 р. постановою КМ від 25 березня 2009 р. № 333 «Про деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення», тобто обмеження на торгівельну надбавку були зняті, за таких обставин слід вважати, що порушення Закону позивачем було усунуто, і підстави для накладення адміністративно-господарських чи економічних санкцій відпали.
Суд приходить до переконання, що Відповідач безпідставно застосував нормативно-правовий акт – постанову № 955 від 17.10.2008 р., яка втратила чинність з 15.04.2009 року, необґрунтовано покликаючись на ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення». В даному разі слід взяти до уваги, що ст. 14 цього Закону є бланкетною, а отже правила поведінки і контролю за цінами встановлює Кабінет Міністрів (ст. 4 Закону). Аналізуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідальність у формі застосування економічних чи фінансових (штрафних) санкцій можливе лише за наявності чинного нормативно-правового акта (відповідної постанови). Таким чином, відповідачем було застосовано нечинний нормативний акт.
Слід зазначити, що в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення. Покликаючись на неправильне трактування позивачем нормативно-правових норм та законів відповідач в свою чергу неоднозначно трактує нормативно-правові акти, зокрема щодо поняття санкції «економічні», санкції «штрафні». Неоднозначне їх трактування в постанові № 502, Інструкції № 298/519, в положенні «Про Державну інспекцію з контролю за цінами» № 1819 від 13.12.2000 р., в ст. 239 ГК України, ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», згідно ст. 4 п. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (№ 877-V) передбачено, що норма Закону чи іншого нормативно-правового акта, яка припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання або органу державного нагляду та його посадових осіб – рішення приймаються на користь суб’єкта господарювання.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при здійсненні перевірки і прийнятті спірного рішення, відповідач діяв неналежним чином, а відтак його рішення від 03 липня 2009 р. № 182 про застосування економічних санкцій є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно із ст.162 КАС України , суд вправі постановою визнати протиправні рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення , дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення і визнання його протиправним та підлягає скасуванню його повністю.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 182 від 03 липня 2009 року про застосування до Державного комунального підприємства «Обласний аптечний склад» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2009 року.
Суддя (підпис) В.Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В. Сакалош