С права № 22- 8005/2009р. Головуючий в 1 інстанції Кулик І.Г.
Категорія 21 Доповідач Хейло Я.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В., Стратіло В.І.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 24 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , виконкому Макіївської міської ради,управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, Управлінню Держкомзему у м. Макіївка про визнання недійсним державного акту про право власності на землю та договору дарування земельної ділянки ,-
в с т а н о в и в:
У липні 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом посилаючись на те, що під час розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_4. про визнання права власності на самочинне будівництво їм стало відомо, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, де розташований належна їм квартира , за життя була дарована ОСОБА_4 його дружиною ОСОБА_5., хоча фактично ОСОБА_5. таку угоду не укладала , доручень на її укладання нікому не надавала та в договорі зазначений не її підпис. Також позивачі вважають, що оскільки на зазначеній земельній ділянці знаходиться квартира, що належить їм на праві спільної часткової власності, вони також є співвласниками ї земельної ділянки та ОСОБА_5. на мала право на розпорядження нею без згоди всіх співвласників квартири. Просили суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 26.12.2003 року та повернути сторони за договором у первісний стан.
У судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги просили суд визнати за ними право власності на житлові приміщення та споруди, що не були включені до свідоцтва про приватизацію квартири, зобов’язати управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради надати свідоцтво про право власності на квартиру з зазначенням всіх приміщень та допоміжних споруд, визнати недійсним державних акт про право приватної власності на землю виданий на ім’я ОСОБА_5, визнати недійсним договір дарування цією земельної ділянки, визнати за ними право власності на земельну ділянку, зобов’язати Макіївське міське управління земельних ресурсів видати їм свідоцтво про право приватної власності на землю.
Під час судового розгляду позивачі подали заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду та остаточно просили суду визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім’я ОСОБА_5 від 24 травня 1994 року , визнати недійсним договір дарування земельної ділянки відповідачу ОСОБА_4 від 26.12.2003 року, визнати за ними право власності на зазначену земельну ділянку та зобов’язати Макіївське міське управління земельних ресурсів надати їм свідоцтво про право власності на земельну ділянку.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 24 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі оспорюють обгрунтованість судового рішення і ставлять питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення заявлених вимог, оскільки вважає,що воно не відповідає вимогам закону. Вони не надавали свою згоду на приватизацію земельної ділянки на ім’я ОСОБА_5 та вважають, що земельна ділянка, як і квартира є об’єктом їх спільної власності. На час видачі державного акту на право приватної власності на землю вони всі були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та мали рівні права як на приватизацію квартири, так і на приватизацію земельної ділянки. Видав державний акт про право приватної власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_5 управління земельних ресурсі порушило права всіх членів їх сім’ї, в тому числі і неповнолітній дітей. Також, суд безпідставно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, взяв до уваги лише висновок графологічної експертизи, який не є обов’язковим, не з’ясував де та яким чином ОСОБА_5. підписала цю угоду, безпідставно відмовив у допиті свідків.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1.,ОСОБА_2.,ОСОБА_6. доводи скарги підтримали і просили її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_4., представники виконкому Макіївської міської ради,управління по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, Управління Держкомзему у м. Макіївка в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином та суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони , вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглядаючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини та визначив правовідносини, що склалися між сторонами.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1993 року квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5.,ОСОБА_4,ОСОБА_1.,ОСОБА_2.,ОСОБА_3., ОСОБА_6 (а.с.6).
Власником земельної ділянки за зазначеною адресою, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 24 травня 1994 року була ОСОБА_5. Земельна ділянка була передано у власність ОСОБА_5 на підставі рішення Макіївської міської ради від 16.03.1994 року та надана для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. померла. За життя ОСОБА_5. подарувала належну їй земельну ділянку своєму чоловіку ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 26 грудня 2003 року,посвідченим державним нотаріусом Четвертої Макіївської державної нотаріальної контори (а.с.5).
Згідно висновку графологічної експертизи підпис від імені ОСОБА_5 в договорі дарування земельної ділянки від 26.12.2003 року виконаний саме ОСОБА_5., яка знаходилися під впливом постійних природних «збиваючих » факторів, до числа яких можна віднести хворобливий стан, вікові зміни організму (а.с.168-171). Доказів, яки б спростовували цей висновок експертизи суду надано не було.
Розглядаючи позовні вимоги, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними і дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги в тієї частині, що ОСОБА_5. не мала права на розпорядження земельною ділянкою без згоди позивачів не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст.30 Земельного Кодексу України в редакції від 18.12.1990 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених законом право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку у разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об’єктів.
Стаття 42 зазначеного Кодексу передбачає,що громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками цих об’єктів та земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.
Оскільки, на час приватизації квартири позивачами право власності на земельну ділянку, відповідно до вимог закону, ні за ким з них закріплено не було, вони, згідно вимог ст.30 Земельного Кодексу України, при переході права власності на частки у квартирі, набули лише право користування спірною земельною ділянкою.
Під час приватизації земельної ділянки вони надали свою згоду на приватизацію земельною ділянки ОСОБА_5., що не суперечить вимогам закону(а.с.98-100).
Доводи апеляційної скарги щодо порушення майнових прав неповнолітніх дітей під час приватизації земельної ділянки суд не може прийняти до уваги, оскільки на час приватизації земельної ділянки ОСОБА_5. вони право власності на спірну земельну ділянку не мали.
Доводи скарги в тієї частині, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_5. та подальше її відчуження ОСОБА_4 порушує право позивачів на користування належними їм на праві власності частками квартири не ґрунтуються на законі, оскільки цільове призначення земельної ділянки не змінювалося та позивачі не позбавлені права у разі виникнення перешкод у користуванні квартирою з боку відповідача встановити сервітут.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 307,308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 24 червня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: