Справа № 22ц-6312/09                                                                                      Головуючий у 1 інстанції  Філь О.Є.

Категорія 53                                                                                                       Доповідач Соломаха Л.І.

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року                                    Апеляційний  суд Донецької області  в складі:

головуючого-судді                                         Ювченко Л.П.

суддів                                                   Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

              при секретарі                                                 Артамоновій С.О.

за участю:

              представника позивача                                 ОСОБА_1.

              представника відповідача                             Пільгун Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства  «Шахтобудмонтажне управління № 1» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства  «Шахтобудмонтажне управління № 1» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2009 року,  -  

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2009 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудмонтажне управління №1» (далі ВАТ «Шахтобудмонтажне управління №1») про стягнення  заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди .

Зазначав, що з 01 листопада 2004 року по 17 грудня 2008 року він працював у відповідача гірничим монтажником підземним. При звільненні йому не була виплачена  заробітна плата за вересень-грудень 2008 року в загальній сумі 7 018 грн. 72 коп.

Просив стягнути з відповідача на його користь:

-   заборгованість по заробітній платі в сумі 7 018 грн. 72 коп.

-   компенсацію втрати частини заробітної плати за вересень-грудень 2008 року в сумі 519 грн. 64 коп. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати»;

-   на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. (а.с. 2-5).

Під час судового розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги, про що 22 травня 2009 року подав відповідну позовну заяву, в якій посилаючись на те, що відповідач повністю з ним не розрахувався, заборгованість по заробітній платі складає 2 263 грн., просив  стягнути з відповідача на його користь:

-   заборгованість по заробітній платі в сумі 2 263 грн.

-   компенсацію втрати частини заробітної плати за вересень-грудень 2008 року в сумі 519 грн. 64 коп. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати»;

-   на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн.

-   середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2008 року по час ухвалення судового рішення (28 травня 2009 року) в сумі 14 243 грн. 90 коп., виходячи із 110 днів затримки розрахунку та середньоденної заробітної плати  129 грн. 49 коп.

-   вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає 8 398 грн. 05 коп., оскільки він вимушений був звільнитися під натиском відповідача, який порушував законодавство про працю, а саме, не виплачував заробітну плату;

-   витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн. (а.с. 33).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. З ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1» на користь ОСОБА_2. стягнута заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 263 грн. 72 коп., компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в розмірі 519 грн. 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 243 грн. 90 коп., на відшкодування моральної шкоди - 700 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1» на користь держави судовий збір в розмірі 180 грн. 27 коп. та 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн. (а.с. 38-39).

Не погодившись з рішенням суду, ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 14 243 грн. 90 коп., моральної шкоди в розмірі 700 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. змінити, зменшивши ці суми.

Зазначає, що суд розглянув справу у відсутність представника відповідача, який своєчасно не з’явився у судове засідання з поважної причини, а саме, через затримку руху на залізничному переїзді при в’їзді в м. Красноармійськ. Про затримку явки у судове засідання на 20 хвилин представник відповідача повідомив суд телефоном ще до початку судового засідання, проте суд проігнорував це повідомлення та розглянув справу у заочному порядку, позбавивши відповідача права надати письмові докази про відсутність вини підприємства в невиплаті позивачу заробітної плати в день звільнення.

Суд неповно з’ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність вини підприємства в невиплаті позивачу заробітної плати. Причиною невиплати позивачу заробітної плати є неплатоспроможність ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1», яка є основним замовником підрядних робіт, які виконує ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1», що підтверджується доданими до апеляційної скарги документами, а саме,  договорами підряду, графіками погашення заборгованості за цими договорами, листом ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна       № 1» від 03 грудня 2008 року про розірвання договорів підряду через зупинення Міністерством вугільної промисловості на 2009 рік бюджетного фінансування.

Суд не врахував, що після звільнення позивача відповідач по мірі надходження коштів погасив заборгованість в сумі 4 755 грн. і на час ухвалення судового рішення заборгованість позивачу по заробітній платі складала 2 263 грн. 72 коп.

Суд в порушення вимог ст. 27, ст. 42, ст. 44, ст. 176 ЦПК України допустив до участі у справі в якості представника позивача адвоката ОСОБА_1., не перевіривши її повноваження, надав їй право давати пояснення.  

В справі відсутні докази, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу. Надана адвокатом довідка не є фінансовим документом, а тому підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відсутні (а.с. 90-94).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Пільгун Л.М.  доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2. – адвокат ОСОБА_1., яка діє на підставі усної заяви позивача, занесеної до журналу судового засідання 03 листопада 2009 року, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_2. в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений відповідно до частини 6 ст. 74 ЦПК України під розписку (а.с. 109), надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача             Пільгун Л.М., представника позивача ОСОБА_1., дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних  підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач  перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01 листопада 2004 року по 17 грудня 2008 року.  Був звільнений за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6-11, а.с. 25).

Згідно довідки ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1» заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 2 263 грн. 72 коп. (а.с. 26).

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_2.,  суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платі, в день звільнення 17 грудня 2008 року усі суми, що належали позивачу від підприємства, йому відповідно до ст. 116 КЗпП України виплачені не були, в зв’язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 263 грн. 72 коп., на підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 519 грн. 64 коп. та на підставі ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2008 року по 28 травня 2009 року у сумі 14 243 грн. 90 коп.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що невиплата позивачу заробітної плати призвела до його моральних страждань, оскільки внаслідок порушення строків виплати заробітної плати та строків розрахунку при звільненні погіршився матеріальний стан позивача, був порушений його звичайний спосіб життя, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд дійшов висновку, що позивач не має права на вихідну допомогу, виплата якої передбачена ст. 44 КЗпП України, оскільки він звільнений за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, а не в зв’язку із порушенням відповідачем законодавства про працю.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідачем рішення суду оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування  моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Стягуючи на користь позивача заборгованість по заробітній платі, суд правильно виходив з вимог ст.ст. 115, 116 КЗпП України про те, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо пpацівник  в  день звільнення не пpацював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пpед'явлення звільненим пpацівником вимоги пpо pозpахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені  в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

 По справі встановлено, що позивач звільнений з ВАТ «Шахтобудмонтажне управління № 1» 17 грудня 2008 року (а.с. 6-11, а.с. 25). На день його звільнення  заборгованість по заробітній платі за вересень-грудень 2008 року складала 7 018 грн. 72 коп. (а.с. 12). В період з березня 2009 року по травень 2009 року відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем та на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість перед позивачем складала 2 263 грн. 72 коп., що підтверджується довідкою відповідача  № 312 від 18 травня 2009 року (а.с. 26).

Оскільки відповідач  порушив  вимоги  ст. 116 КЗпП України, с уд обґрунтовано дійшов висновку про наявність затримки розрахунку з позивачем з 18 грудня 2008 року по час ухвалення судового рішення, тобто по 28 травня 2009 року, і застосував до відповідача  відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.  

Суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про відсутність вини підприємства в затримці розрахунку при звільненні, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності  за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надані будь-які докази щодо відсутності його вини в невиплаті позивачу заробітної плати.

Надані відповідачем договори підряду, графіки погашення кредиторської заборгованості не є доказами відсутності його вини в невиплаті позивачу заробітної плати.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилаючись на невиконання зобов’язань з боку контрагентів, відповідач не вжив будь-яких заходів впливу на правопорушника, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, тобто не сприяв своєчасному отриманню коштів з метою своєчасної виплати заробітної плати позивачу.

Суд правильно встановив, що середньоденний заробіток позивача складає 129 грн. 49 коп. (а.с. 22) та навів його розрахунок, що відповідає п. 2, п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100.

Суд встановив, що кількість днів затримки розрахунку в період з 17 грудня 2008 року по 28 травня 2009 року складає 110 днів. З якого графіку роботи позивача виходив суд при розрахунку кількості днів затримки в рішенні не зазначено, розрахунок цих днів по місяцям не наведено.

Згідно наданих відповідачем на вимогу апеляційного суду графіків роботи позивача на день звільнення за жовтень-листопад 2008 року та довідки про кількість днів затримки розрахунку згідно графіка роботи позивача за період з 18 грудня 2008 року по 28 травня 2009 року така складає - 109 днів. Позивачем ця довідка не спростована.

Виходячи з 109 днів затримки розрахунку за період з 18 грудня 2008 року по 28 травня 2009 року, середньоденного заробітку позивача - 129 грн. 49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2008 року по 28 травня 2009 року складає 14 114 грн. 41 коп. (129,49 х 109), в той час як судом першої інстанції стягнуто 14 243 грн. 90 коп.

Тобто, судом першої інстанції середній заробіток за час затримки позивачу розрахунку при звільненні розраховано неправильно, рішення суду в цій частині постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.

Згідно наданої відповідачем до суду апеляційної інстанції довідки № 700 від 09 листопада 2009 року заборгованість по заробітній платі позивачу повністю погашена 28 серпня 2009 року (а.с. 113) та кількість днів затримки розрахунку згідно графіка роботи позивача за період з 18 грудня 2008 року по 28 серпня 2009 року складає – 171 день (а.с. 114). Позивачем ці довідки не спростовані.

Виходячи з 171 дня затримки розрахунку за період з 18 грудня 2008 року по 28 серпня 2009 року, середньоденного заробітку позивача - 129 грн. 49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 22 142 грн. 79 коп. (129,49 х 171).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З матеріалів справи встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі на час звільнення складала 7 018 грн. 72 коп., тобто в три   рази менша, ніж  нарахований відповідно до ст. 117 КЗпП України середній заробіток.

Виходячи з конкретних обставин справи  - наявності заборгованості відповідача перед позивачем на час звільнення 7 018 грн. 72 коп., повного погашення заборгованості відповідачем 28 серпня 2009 року, строку затримки розрахунку при звільненні 8 місяців, середньомісячного заробітку позивача – 2 799 грн. 35 коп. (а.с. 24), тієї обставини, що з 26 грудня 2008 року позивач отримував допомогу по безробіттю, та враховуючи принцип пропорційності сум компенсації заборгованій сумі, апеляційний суд вважає необхідним  визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2008 року по 28 серпня 2009 року в сумі 7 000 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Зазначений розмір відповідальності відповідача є розумним та справедливим, що відповідно до ст. 3 ЦК України та ст. 1 ЦПК України є загальною засадою цивільного судочинства.

Задовольняючі позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач порушив вимоги ст. 115, ст. 116 КЗпП України щодо с троків виплати заробітної плати та строків розрахунку при звільненні. Заробітну плату за вересень 2008 року відповідач виплатив позивачу лише в березні 2009 року, за жовтень 2008 року – в квітні 2009 року, тобто з порушенням строків на 5 місяців. На час ухвалення судового рішення (травень 2009 року) заборгованість по заробітній платі за листопад та грудень 2008 року погашена не була.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв’язку із порушенням права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, відповідає обставинам справи та вимогам закону. На протязі більш ніж п’яти місяців (на час ухвалення рішення судом першої інстанції) позивач не міг на свій розсуд розпорядитися належною йому заробітною платою, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України ро змір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував тривалість та характер  душевних страждань, яких зазнав позивач в зв’язку з порушенням роботодавцем строків виплати заробітної плати та строків розрахунку при звільненні,  суттєвість змін в організації  його життя, і визначив її  в сумі 700 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим, підстав для зміни рішення суду в цій частині не має.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції 28 травня 2009 року, про що свідчить розписка про отримання повістки про явку до суду представником відповідача Пільгун Л.М. (а.с. 30). Проте представник відповідача у судове засідання 28 травня 2009 року не з’явився, причини неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі частини 2 ст. 77 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що представник відповідача не з’явився у судове засідання без поважних причин.

Доводи представника відповідача про те, що він повідомляв суд про причини неявки до суду, є недоведеними. Доказів поважності причин неявки до суду 28 травня 2009 року представником відповідача не надано навіть до суду апеляційної інстанції.

Доводи відповідача про відсутність ухвали суду про заочний розгляд справи спростовуються журналом судового засідання від 28 травня 2009 року, згідно якого така ухвала була постановлена судом на місті о 9 годині 13 хвилин (а.с. 35-36), що не суперечить нормам частини 1 ст. 225 та частини 4 ст. 209 ЦПК України.

Враховуючи наведене, підстави для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, що передбачені ст. 311 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України я кщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що  апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає зміні і рішення в частині стягнення з відповідача судового збору.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України с ума, яка підлягає стягненню на користь держави становить  106 грн. 33 коп., з яких 97 грн. 83коп. з задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 2 263 грн. 72 коп., компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати 519 грн. 64 коп., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 7 000 грн. 00 коп.  ( 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян  - 2 263,72 + 519,64 + 7 000 = 9 783,36 х 1 %), та 8 грн. 50 коп. (0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) із позовних вимог немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати на час розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. № 361 складали 250 грн. Саме така сума стягнута судом з відповідача відповідно до п. 2 частини 3 ст. 81 ЦПК України. Сума зазначених витрат не пов’язана із сумою задоволених позовних вимог, а тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такі не перевищують граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року  № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

З таким висновком суду погодитися не можливо.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» розмір витрат на правову допомогу у цивільних справах стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується  40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З матеріалів справи встановлено, що правову допомогу позивачу надавала адвокат ОСОБА_1., яка має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та яка отримала від позивача за правову допомогу 1 000 грн. (а.с. 20, а.с. 34).

Доводи представника відповідача про порушення судом вимог ст. 42 ЦПК України при допуску адвоката до участі у справі в якості представника позивача не заслуговують на увагу. Під час судового розгляду справи адвокат приймав участь разом із позивачем і за клопотанням останнього і її право давати пояснення позивачем не обмежувалося.

Доводи представника відповідача про те, що видана адвокатом довідка про отримання 1 000 грн. не є належним фінансовим документом не заслуговують на увагу.

Згідно наданого адвокатом ОСОБА_1. розрахунку часу надання правової допомоги вона в березні 2009 року протягом 1 години надавала позивачу консультацію щодо звернення до суду з позовом, вартість якої складає 50 грн.;  в березні 2009 року на протязі 2 годин складала позивачу позовну заяву, вартість чого складає 300 грн.   Крім того, вона брала участь у судових засіданнях 09 квітня 2009 року та 23 квітня 2009 року тривалістю по 30 хвилин, 18 травня 2009 року та 28 травня 2009 року тривалістю по 50 хвилин; 21 вересня 2009 року – на протязі 1 години 20 хвилин.

Проте з матеріалів справи встановлено, що адвокат ОСОБА_1. приймає участь у розгляді справи лише з 18 травня 2009 року, що підтверджується наданим нею ордером (а.с. 20),  і судові засідання по цій справі за участю адвоката тривали:

18 травня 2009 року – 30 хвилин (а.с. 28)

28 травня 2009 року – 30 хвилин (а.с. 35-36), тобто всього 1 годину.

Відомості про участь адвоката в судових засіданнях 09 квітня 2009 року та 23 квітня 2009 року в матеріалах справи відсутні. Що стосується участі адвоката в судовому засіданні 21 вересня 2009 року, то воно виходить за межі оскаржуваного судового рішення, яке постановлено 28 травня 2009 року.

Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2009 року складає 605 грн., з 01 квітня 2009 року до 01 липня 2009 року - 625 грн. на місяць.

Тобто граничний розмір витрат на надання правової допомоги, що підлягає компенсації позивачу, складає 600 грн., з яких 50 грн. за надання протягом 1 години правової консультації, 300 грн. за складання протягом 2 годин позовної заяви, розмір витрат на надання яких не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи (605грн. х 40% = 242 грн. х 3 год. = 726 грн.), та 250 грн. за участь у судових засіданнях в травні 2009 року (625грн. х 40% х 1годину = 250грн.), що судом першої інстанції не враховано, а тому рішення суду в цій частині також підлягає зміні.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудмонтажне управління № 1» задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2009 року  в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства  «Шахтобудмонтажне управління № 1» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 243 грн. 90 коп., судових витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. та судового збору на користь держави у сумі 180 грн. 27 коп. та 8 грн. 50 коп. змінити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шахтобудмонтажне управління № 1» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 грудня 2008 року по 28 серпня 2009 року у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп. за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів, судові витрати на правову допомогу у розмірі  600 (шістсот) гривень 00 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі  106 (сто шість) гривень 33 коп.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Шахтобудмонтажне управління     № 1» при виконанні судового рішення утримати з нарахованої ОСОБА_2 суми середнього заробітку 7 000 грн. 00 коп. податок з доходів фізичних осіб та інші обов’язкові платежі.

В решті рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2009 року  залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців  з дня набрання ним  законної сили.

Головуючий:                                                                Л.П. Ювченко

Судді:                                                                            Л.І. Соломаха

                                                                                       Л.І. Бондаренко