Справа № 22-ц-232/2006                                               Головуючий у 1 інст. - Кашпур О.В.

Доповідач - Литвиненко І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року                                                                                                  м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого- судді ПОЗІГУНА М.І.

суддів:                                   ЛИТВИНЕНКО І.В.,ГУБАР B.C.

при секретарі                                Гавриленко Ю.В.

з участю                                        позивачки ОСОБА_1., її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2., його представника ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , КЖЕП „ЖЕК-6 „ про припинення договору піднайму ,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог і відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2.

Рішенням суду в позові ОСОБА_1. відмовлено, а позов ОСОБА_2. задоволено. Суд визнав договір піднайму АДРЕСА_1, укладеного з ОСОБА_1.ІНФОРМАЦІЯ_1 припиненим і зобов'язав КЖЕП „ЖЕК-6" зняти з реєстрації ОСОБА_1. з АДРЕСА_1.Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції не вірно застосував ч.3 ст.97 ЖК України, так як ця норма закону відноситься до тих випадків, коли закінчився термін дії договору піднайму, а відповідно до договору піднайму від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ст. 821 ЦК України, строк дії договору піднайму закінчиться тільки у липні 2009 року. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того , що ОСОБА_2. вже звертався з аналогічним позовом і рішенням апеляційного суду від 23.05.2006 року йому було відмовлено у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу, а відповідач-позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

2

Як встановлено в суді першої інстанції , ОСОБА_1.ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала з ОСОБА_5 договір піднайму кімнати житловою площею 34,57 кв.м в АДРЕСА_1 і зобов'язувалась постійно проживати та проводити оплату за надану житлову площу ( а.с.8). Однак після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1. не з'являлась у квартирі і не сплачувала за житло. ОСОБА_2., який став після смерті ОСОБА_5, головним квартиронаймачем, не має наміру в подальшому продовжувати з ОСОБА_1. правовідносини, має намір використовувати квартиру для власних потреб, а тому попередив її за три місяці про припинення договору піднайму ( а.с. 12).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2. про припинення договору піднайму з ОСОБА_1. за ст.97 ч. З ЖК України.

Доводи апелянта про те, що є рішення суду про відмову у задоволенні аналогічного позову ОСОБА_2. не відповідають дійсності, оскільки , як вбачається з рішення апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2006 року ( а.с.З5-36), ОСОБА_2. звертався в суд з позовом про визнання договору піднайму припиненим з тих підстав, що змінився квартиронаймач, а даний позов заявлено з підстав, передбачених ст.97 ЖК України.

Посилання апелянта на безпідставність застосування ст. 97 ч. 3 ЖК України і необхідність застосування ст. 821 ЦК України , тобто договір піднайму може бути припинений тільки після закінчення строку його дії, апеляційний суд вважає необгрунтованим, оскільки відповідно до ч. З ст. 825 ЦК України договір найму кімнати може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла самим наймодавцем, а як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2. має намір використовувати квартиру для власних потреб і скористатися правом на приватизацію житла.

Що стосується позову ОСОБА_1. про визнання права постійного користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення, то апеляційний суд не знаходить підстав для його задоволення, так як припинення договору піднайму позбавляє її права на користування приміщенням.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 317, 319, 325 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1     -  відхилити,   а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.