1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 р. м. Полтава Справа № 2а-46418/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Н.Ю. Алєксєєва,
при секретарі – Я.Г. Кусайло ,
за участю:
представника позивача: Фищук В.В. ,
представника відповідача: Стребко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб "Спорт Лайн" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
12 серпня 2009 р. Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб "Спорт Лайн" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 45603,45 грн. та пені у розмірі 2152,32 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що має наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 45603,45 грн., та пені в сумі 2152,32 грн. у зв’язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що у 2008 році підприємством були виконані усі вимоги законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, у межах встановленого нормативу. Крім того, протягом 2008 року товариством подавалися до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій», в тому числі для працевлаштування інвалідів на відповідних посадах. Таким чином, відповідач своєчасно вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції Закону, що діяла впродовж 2008 року, передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством (пункт 4 статті 20 зазначеного Закону).
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників особового складу на підприємстві за цей період становила 87 осіб. На виконання приписів статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем самостійно обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 4 таких робочих місць
Про створені у 2008 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідач повідомляв Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії звітів за формою №3-ПН ПН «Про наявність вакансій».
Згідно листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № 6206 від 15.10.09 р. протягом 2008 року відповідачем подавалися звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій», в томі числі для працевлаштування інвалідів по посадах: мийник посуду, прибиральник службових приміщень, гардеробник, інструктор з більярду, оператор з уведення даних в ЕОМ.
Листом від 21.09.09 р. № 5653 Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості на запит Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підтвердив, що відповідач протягом 2008 року надсилав до Центру звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН з можливим працевлаштуванням інвалідів. Однак, через відсутність осіб, які б відповідали вимогам роботодавця, інваліди на підприємство відповідача в 2008 році для працевлаштування не направлялися.
Правильність заповнення звітів за формами № 10-ПІ та № 3-ПН сторонами не оскаржується.
Стаття 218 Господарського кодексу України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення,
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що за відсутності в діях (бездіяльності) відповідача вини, зазначеної позивачем, відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Спорт Лайн» адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб «Спорт Лайн» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 3 листопада 2009 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва