Справа № 22 -3226 2006 року Головуючий у справі в суді першої
інстанції Пруський І.І. Доповідач Свинцова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року Колегія судців судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Судців Карташова О.Ю.,
При секретарі Малошонок О.О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення місцевого Біловодського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПП „ОСОБА_1" Міловського району Луганської області про стягнення моральної шкоди та орендної плати за землю, за зустрічним позовом ТОВ „Маяк" Міловського району до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельного паю не укладеним,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Біловодського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1. та ПП „ОСОБА_1" Міловського району про стягнення моральної шкоди та орендної плати за землю, за зустрічним позовом ТОВ „Маяк" Міловського району до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельного паю не укладеним відмовлено.
ОСОБА_2 не погодилася з таким рішенням та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_1. та ПП „ОСОБА_1" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, моральної шкоди, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У доводах апеляційної скарги апелянта посилалася на те, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та незаконним, оскільки суд неповністю встановив обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки всім позовним вимогам, з приводу яких сторони надавали докази, пояснення у суді, і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Так, звинувачення проти неї з боку ОСОБА_1. не були підтверджені доказами.
Втручання ОСОБА_1. в її приватне життя стало причиною перенесення апелянткою душевних страждань, хвилювань, стійкого розладу її здоров'я.
Відмовляючи у задоволенні її позову про стягнення з ПП „ОСОБА_1" орендної плати за землю, що є у власності апелянти , суд не урахував, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 році її земельний пай було засіяно ПП „ОСОБА_1".
Судом не було прийнято рішення за її позовними вимогами до ТОВ „Маяк", що є порушенням вимог ст.ст. 213, 216 ЦПК України.
При розгляді-справи суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в Великоцькій сільській раді Міловського району відбулися збори пайщиків ПП „ОСОБА_1", на яких була присутня ОСОБА_2. ОСОБА_2 виступала на зборах проти ОСОБА_1., звинувачувала її в тому, що ОСОБА_1. не розрахувалася за оренду земельного паю, належного ОСОБА_2.
ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_4 року було видано сертифікат на земельний пай, розташований на території Великоцької сільської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_2. було укладено договір оренди цього земельного паю з ТОВ „Маяк" строком на 4 роки. Цей договір за ОСОБА_2 підписав її чоловік, який був на той час директором ТОВ „Маяк".
З ІНФОРМАЦІЯ_6 року на підставі Державниого акту ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки площею 7,4300га.. ОСОБА_1 С.А. у ІНФОРМАЦІЯ_2році стала директором ТОВ „Маяк". До цього директором був чоловік ОСОБА_2
У ІНФОРМАЦІЯ_2році орендна плата за користування земельною ділянкою, належною ОСОБА_2., ТОВ „Маяк" була сплачена не повністю, а тільки у розмірі 130 грн., несплаченою залишилася сума у розмірі 472грн.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що ОСОБА_1. не надала доказів протиправної поведінки ОСОБА_2 на зборах пайщиків у Великоцькій сільраді ІНФОРМАЦІЯ_3 року та заподіяння їй з боку ОСОБА_2 моральної шкоди.
Не надано доказів заподіяння моральної шкоди з боку ОСОБА_1. ОСОБА_2. у зв'язку із зверненням ОСОБА_1. до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.
Суд не задовольнив вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1. та ПП „ОСОБА_1" про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, належну ОСОБА_2. , посилаючись на те, що обов'язок сплати орендної плати лежить на ТОВ „Маяк", з яким складено договір оренди.
Вимоги ТОВ „Маяк" про визнання договору оренди земельного паю між ОСОБА_2. та ТОВ „Маяк" суд залишив без задоволення з того приводу, що спочатку дії договору земельний пай, належний ОСОБА_2., фактично було прийнято ТОВ „Маяк" у користування, та використовувався за призначенням, сплачувалася орендна плата. До ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТОВ „Маяк" повністю розрахувалося з ОСОБА_2. за користування належною їй землею.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, справедливо та й правильно вказав на необґрунтованість цього позову, який не підтверджений доказами.
Посилання апелянтки на те, що суд необгрунтовано відмовив в задоволенні її позову до ТОВ „Маяк", ОСОБА_1. та ПП „ОСОБА_1" про стягнення несплаченої орендної плати не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Так, відповідно до ст. 762 ЦК України обов'язок плати за користування майном (орендної плати) витікає з договору оренди. Такий договір був складений між ОСОБА_2. та ТОВ „Маяк". Між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 або ПП „ОСОБА_1" договір оренди земельної ділянки, належної апелянтці, не складався, проти чого не заперечувала сама апелянтка.
Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ „Маяк", виходив з того, що звертаючись ІНФОРМАЦІЯ_8 року з позовною заявою (а.с.253) про стягнення моральної шкоди, орендної плати за землю, ОСОБА_2 вказала в цьому позові відповідачами ОСОБА_1. та ПП"ОСОБА_1"просила стягнути з ОСОБА_1., яка фактично користувалася її земельною ділянкою, орендну плату за ІНФОРМАЦІЯ_2рік у сумі 472грн ., за ІНФОРМАЦІЯ_7 рік - 706грн, пеню за кожний день прострочки платежів, збитки, а всього 8017,63грн.
Раніше, ІНФОРМАЦІЯ_9 року, з такими вимогами про стягнення орендної плати за ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 рік ОСОБА_2 зверталася тільки до ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_10 року, звертаючись з позовом про орендну плату, вказала відповідачами ОСОБА_1. та ТОВ „Маяк".
Таким чином, суд правильно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2, звертаючись з останнім позовом до ОСОБА_1. та ПП „ОСОБА_1", та не вказуючи відповідачем ТОВ „Маяк", фактично тільки з цих відповідачів вимагала стягнення орендної плати в повному обсязі, що витікало із змісту позовної заяви.
Виходячи з викладеного, колегія судців не находить підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення місцевого Біловодського районного суду Луганської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.