1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 р. м. Полтава Справа № 2а-46362/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Н.Ю. Алєксєєвої,
при секретарі – Кусайло Я.Г.,
за участю:
представника позивача: Фищук Ф.Ф.,
представника відповідача: Мотін В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський хлібзавод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, -
В С Т А Н О В И В:
06 серпня 2009 р. позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський хлібзавод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12331,92 грн. та пені у розмірі 557,09 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 2 робочих місць, що має наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 12331,92 грн., та пені в сумі 557,09 грн. у зв’язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що у 2008 році підприємством були виконані усі вимоги законодавства щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, у межах встановленого нормативу. Крім того, протягом 2008 року товариством подавалися до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій», в тому числі для працевлаштування інвалідів на відповідних посадах. Таким чином, відповідач своєчасно вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством /пункт 4 статті 20 зазначеного Закону/.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 44 особи. Відповідачем самостійно виконано вимоги статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів – 2 особи. Разом з тим, згідно цього ж Звіту на підприємстві в 2008 році не працювало жодного працівника, якому відповідно до чинного законодавства була встановлена інвалідність. Тобто підприємством не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць. Крім того, відповідачем не обраховано розмір адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи зазначене, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 12331,82 грн. за рік, які він повинен був сплатити до 16.04.2009 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» – до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Виходячи з цього, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 557,09 грн.
Суд не погоджується з такою позицією позивача з огляду на наступне.
Наказом в.о. директора ТОВ «Решетилівський хлібзавод» № 16 від 28.12.07 на підприємстві відповідача згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» було створено два робочих місця для інвалідів за вакансіями медична сестра, комірник або двірник.
Про наявність вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач звітував до Решетилівського районного центру зайнятості шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН протягом 7 місяців з червня по грудень 2008 року, що підтверджується листом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 04-2209/467 від 30.09.09 та копіями звітів, що подавалися відповідачем до Решетилівського районного центру зайнятості, наданих Центром за вимогою суду.
Отже, відповідач не звітував до Решетилівського районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів протягом 5 місяців з січня по травень 2008 року. За таких обставин адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несвоєчасну сплату необхідно розрахувати виходячи з періоду, протягом якого відповідачем не було дотримано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, наданого відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що на підприємстві відповідача в 2008 році працювало 44 працівника, фонд оплати праці у вказаному році складав 271300 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає, відповідно, 271300 грн.: 44 = 6165,91 грн.
Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі, відповідно: 12331,82 грн./12 міс. х 5 міс. = 5138,26 грн.
Виходячи з цього, розмір пені у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого законодавством терміну, складає: 5138,26 х 0,04 % х 113 = 232,25 грн.
Оскільки вказані суми не були сплачені відповідачем, то згідно частини 5 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Таким чином, з урахуванням викладеного та виходячи із загальних норм права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський хлібзавод» підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Решетилівський хлібзавод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський хлібзавод" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна,1, м. Полтава, р/р 31218230700422 в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698280) адміністративно-господарські санкції у розмірі 5138,26 грн. (п’ять тисяч сто тридцять вісім гривень, двадцять шість копійок), та пеню у розмірі 232,25 грн. (двісті тридцять дві гривні, двадцять п`ять копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 3 листопада 2009 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва