1  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19 жовтня 2009 р. м. Полтава Справа № 2а-45984/09/1670

 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Л.О. Єресько,

при секретарі – М.В. Бредун ,

за участю:

представника позивача:  ОСОБА_1 ,

представника відповідача:  Немчук М.С.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом  суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2  до  Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції  про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -  

  В С Т А Н О В И В:  

 14 липня 2009 р.  суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (надалі - позивач)  звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач)   про скасування рішення відповідача від 02.07.2009 року № 0000312333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 532 грн. 85 коп. та рішення від 02.07.2009 року № 0000322333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн. 57 коп.  

В обґрунтування своїх вимог  посилався на те, що плановою перевіркою  магазину, проведеною працівниками Державної податкової адміністрації в Полтавській області  22.06.2009 року, встановлено порушення позивачем  п.п. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, продаж підакцизного товару без застосування реєстратора розрахункових операцій, разом з тим, мопед типу 50QT-1, продаж якого замовили перевіряючі,  мав  код УКТ ЗЕД 8711 10 00 00 згідно сертифікату відповідності серії НОМЕР_1, а тому відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» не відносився до підакцизного товару.  Зазначав, що виявлене перевіркою порушення ст. 3 Закону України  «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме, здійснення торговельної діяльності без придбання торгового патенту, також відсутнє, оскільки позивач є платником єдиного податку, тому згідно п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» звільнений від плати за патенти. Звертав увагу на те, що перевірку проведено всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року». З огляду на зазначене,  рішення від 02.07.2009 року № 0000312333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій  в сумі 37 532 грн. 85 коп. за  порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також рішення від 02.07.2009 року № 0000322333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн. 57 коп. за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У наданих суду письмових запереченнях зазначав, що перевірку магазину позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки проведено в межах повноважень органів державної податкової служби, визначених  ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів  розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, із врахуванням п. 3.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355, п. 3.1. Порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, затвердженого наказом ДПА України від 04.04.2002 року № 155, згідно плану проведення перевірок на червень 2009 року та направлень на перевірку. Посилання позивача на порушення постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» вважає помилковим, з огляду на те, що це підзаконний акт, а орган державної податкової служби керується законодавчими актами.  

Зазначав, що перевіркою встановлено факт продажу позивачем моторолера 50QT-1, який згідно Закону України від 24.05.1996 року № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» є підакцизним товаром,  вартістю 4950 грн., без застосування реєстратора розрахункових операцій, за що передбачена відповідальність п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів, тому до позивача застосовано штраф у розмірі 37 532,85 грн. (7506,57 грн. (сума коштів, наявна на місці проведення розрахунків) х 5). За здійснення продажу імпортованого товару без торгового патенту всупереч вимогам п. 3 Закону України від 24.05.1996 року № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них»  до позивача відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» застосовано штраф у розмірі подвійної вартості торгового патенту за весь період діяльності – 6, 57 грн. (100х12:365х2).

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2009 року  інспекторами Державної податкової адміністрації у Полтавській області Дем’янко А.А., Кобильським О.О. на підставі направлень на перевірку від 22.06.2009 року № 4382, 4383 проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій магазину, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, розташованого за адресою вул. Жовтнева, 3/1, смт. Решетилівка, Полтавської області.

За результатами перевірки складено акт № 1523/16/31/23/3031815034 від 22.06.2009 року, в якому зафіксовано наступні порушення:  

- незабезпечення використання РРО при проведенні розрахунків зі споживачами, зокрема, при продажу моторолера 50QT-1 на загальну суму 4950 грн. (загальна сума не проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО за 22.06.2009 року склала 7506,57 грн.);  

-  здійснення торгівлі без наявності торгового патенту.

Від підписання акту перевірки позивач відмовився, у зв’язку з чим перевіряючими складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 76/23-7 .

02.07.2009 року Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією (Решетилівським відділенням) винесено рішення № 0000312333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій  в сумі 37 532 грн. 85 коп. за  порушення п.п. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також рішення № 0000322333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн. 57 коп. за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Позивач вважає перевірку, проведену 22.06.2009 року, та винесені за її результатами рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогами про скасування вказаних рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям органу державної податкової служби під час проведення перевірки магазину позивача, суд приходить до наступних висновків.  

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Частиною 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що у разі, коли державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.  

Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Таким чином, функція щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) безпосередньо здійснюється також  державними податковими адміністраціями в областях.

Статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі –Закон України “Про застосування РРО”) передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 355 від 27.05.2008 року, працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться   групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку  . Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Згідно ч. 1 ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"  посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку, зокрема,  направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.  

Як встановлено судом, перевірку магазину позивача проведено групою інспекторів Державної податкової адміністрації у Полтавській області у складі 2 осіб за наявності направлень, відповідно до вищевказаних  вимог законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" , виходячи з наступного.  

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 1 п. 1 зазначеної постанови  органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. зобов’язано тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів); установлено обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненням фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням.  

Правові підстави і порядок проведення перевірок, повноваження податкових органів на їх проведення визначаються Законами України "Про державну податкову службу в України" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".  

Незважаючи на встановлене постановою КМУ обмеження у проведенні планових та позапланових перевірок, будь-які зміни Верховною Радою України у вищезазначені Закони, внесені не були. Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова КМУ (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні.  

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Полтавській області, які здійснювали перевірку, було сплачено позивачу  кошти в сумі 4950 грн. за моторолер  50QT-1, у зв’язку з чим позивачем виписано товарний чек.  За заявою інспектора Кобильського О.О. кошти за придбаний товар були повернуті, про що  наявна відмітка в акті перевірки.

Виходячи із системного аналізу чинного законодавства, початком перевірки органу державної податкової служби є момент пред’явлення суб’єкту господарювання перевіряючими направлення на перевірку та посвідчень.

Разом з тим, судом встановлено, що моторолер було придбано   до пред’явлення направлення на перевірку та посвідчень  , тобто   до початку перевірки  .

Таким чином, перевіряючими фактично проведено   контрольну закупку продукції. Натомість повноваження на здійснення контрольних закупок згідно ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 9  Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», надано лише оперативним підрозділам податкової міліції за умови порушення оперативно-розшукової справи. Враховуючи те, що суду не надано доказів щодо порушення оперативно-розшукової справи та участі у перевірці працівників підрозділів податкової міліції,  суд приходить до висновку, що контрольну закупку до початку перевірки позивача здійснено інспекторами Державної податкової адміністрації у Полтавській області   без наданих на це законом  повноважень.  

У зв’язку з цим, порушення щодо непроведення через РРО суми покупки встановлювалось з використанням  способу, не передбаченого законом.

Перевіряючи правомірність винесених Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією (Решетилівським відділенням) за результатами перевірки рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 року № 0000312333, № 0000322333, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3  статті 3 Закону України «Про застосування РРО» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або  в  безготівковій  формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу  товарів   (наданні   послуг)   у   сфері   торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:  1) проводити  розрахункові  операції  на  повну  суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку  та  переведені  у  фіскальний  режим  роботи  реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних  розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у   випадках,   передбачених   цим   Законом,   із   застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 3) застосовувати   реєстратори   розрахункових  операцій,  що включені  до   Державного   реєстру   реєстраторів   розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Разом з тим, ч. 6 ст. 9 Закону встановлено, що   реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при  продажу   товарів   (наданні   послуг)  суб'єктами підприємницької  діяльності  -  фізичними  особами,  оподаткування доходів яких здійснюється відповідно  до  законодавства  з  питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва ( в тому числі шляхом отримання  свідоцтва  про  сплату  єдиного  податк  у),   якщо   такі суб'єкти  не  здійснюють  продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив),  за умови ведення такими особами книг  обліку  доходів  і витрат    у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів  України за поданням  державного  органу,  уповноваженого  провадити  державну регуляторну  політику.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа – підприємець 16.02.2009 року (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2), є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 16.02.2009 року, виданим Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією на 2009 рік. Підприємцем ведеться книга обліку доходів та витрат. За таких обставин, йому надано право не застосовувати РРО при продажу усіх товарів, крім підакцизних.

Актом перевірки від 22.06.2009 року було зафіксовано факт незабезпечення позивачем використання РРО при проведенні розрахунків зі споживачами, зокрема, при продажу моторолера 50QT-1, який перевіряючими визначено як підакцизний товар, на загальну суму 4950 грн., що підтверджується виданим товарним чеком.      

Позивачем надано суду копію сертифікату відповідності серії НОМЕР_1 на мопеди 50QT-1, код УКТ ЗЕД 8711 10 00 00, на підставі якого ним здійснювався продаж вказаного моторолера. Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні зазначення у товарному чеку «моторолер» замість «мопед» було зумовлено поширеним застосуванням  слова «моторолер» на позначення такого транспортного засобу як мопед.  

Пунктом 2 постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996 року № 365/96-ВР визначено, що перелік  товарів  (продукції),  на  які встановлюється   акцизний   збір,   визначається   і   обмежується переліками підакцизних товарів, які  ввійшли  до  законів  України від 6 лютого 1996 року "Про  ставки  акцизного  збору  і  ввізного мита на тютюнові вироби" ( 30/96-ВР ),  від  7  травня  1996  року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт  етиловий  та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ), від  24  травня  1996  року  "Про ставки акцизного  збору  і  ввізного  мита  на  деякі  транспортні засоби та шини до них" ( 216/96-ВР ), від 11 липня 1996 року  "Про ставки  акцизного  збору  і  ввізного   мита   на   деякі   товари (продукцію)" ( 313/96-ВР ).

Законом України "Про ставки акцизного  збору  і  ввізного  мита  на  деякі  транспортні засоби та кузови до них" від  24  травня  1996  року   216/96-ВР (назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 398-V ( 398-16 ) від 30.11.2006) встановлено ставки акцизного збору, зокрема, на такі транспортні засоби: мотоцикли (включаючи   мопеди)   та                       велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них з поршневим двигуном з іскровим  запалюванням з кривошипно-шатунним механізмом і  робочим об'ємом циліндрів понад 500 куб. см, але не більш як 800 куб. см (код   УКТ ЗЕД 8711 40 00 00  ); мотоцикли (включаючи   мопеди)   та велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них з поршневим двигуном з іскровим запалюванням з кривошипно-шатунним механізмом і               робочим об'ємом циліндрів понад 800 куб. см. ( код УКТ ЗЕД 8711 50 00 00  ); мотоцикли (включаючи   мопеди  ) та велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них, крім тих, що з поршневим двигуном з іскровим запалюванням з кривошипно-шатунним               механізмом; коляски ( код УКТ ЗЕД 8711 90 00 00  ).

З огляду на викладене, мопеди з кодом   УКТ ЗЕД 8711 10 00 00, як і будь-які інші транспортні засоби із зазначеним кодом, не віднесено до підакцизних товарів.  

Враховуючи те, що перевіряючими не було встановлено код УКТ ЗЕД транспортного засобу, який ними придбавався у позивача, висновок про те, що позивачем здійснено продаж підакцизного товару – моторолера на суму 4590 грн., зроблено передчасно.  

Крім того, висновок в акті перевірки про те, що загальна сума   не проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО   за 22.06.2009 року склала   7506,57 грн  . (з урахуванням продажу моторолера 50QT-1 на суму 4950 грн.), згідно опису грошових коштів на місці проведення розрахунків, в якому зафіксовано вказану суму, є необґрунтованим, оскільки перевіряючими не встановлено факт продажу позивачем підакцизних товарів, а за таких умов згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування РРО» позивач як платник єдиного податку мав право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при  продажу   товарів   (наданні   послуг).  

Тому рішення від 02.07.2009 року № 0000312333 про застосування до позивача   штрафу за непроведення розрахункової операції через РРО відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування РРО» у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів,  в сумі 37 532,85 грн. (7506,57 грн.  х 5)  суперечить вимогам Закону, прийнято  необґрунтовано, без урахування усіх обставин перевірки, із використанням при встановленні порушення способу, не передбаченого законом.

Що стосується застосування до позивача відповідальності відповідно до ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за відсутність торгового патенту, а саме, штрафу у розмірі вартості торгового патенту за 1 день – 6,57 грн. (100х12/365х2), суд приходить до наступних висновків.  

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 3 липня 1998 року № 727/98 суб'єкт   малого   підприємництва,   який  сплачує  єдиний податок,   не  є  платником   таких   видів   податків   і   зборів (обов'язкових платежів), як плата за патенти   згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

У зв'язку з цим, у позивача, який є платником єдиного податку, був відсутній обов'язок придбавати торговий патент.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був мати торговий патент при продажу імпортованого товару згідно ст. 3 Закону України від 24.05.1996 року № 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та кузови до них», суд оцінює критично.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено,   що визначені цим Законом транспортні засоби та  кузови  до них, незалежно від країни їх виробництва, які ввозяться (пересилаються)  на  митну  територію України громадянами України, іноземними  громадянами  та  особами  без громадянства,   підлягають обкладенню  всіма  видами  податків  , встановлених для імпортованих товарів (податок на добавлену вартість, ввізне мито, акцизний збір тощо), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Разом з тим, відповідачем під час перевірки не встановлено, що позивачем здійснювався продаж підакцизного товару, на який поширюється дія Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», тому висновок про обов'язок позивача мати торговий патент є необґрунтованим.

Таким чином, рішення № 0000322333 від 02.07.2009 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн. 57 коп. за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»  винесено необґрунтовано, без урахування положень чинного законодавства.

Отже,  позовні вимоги про скасування рішень  Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (Решетилівського відділення) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 року № 0000312333, № 0000322333, є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Зважаючи на те, що  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правовим актом індивідуальної дії, то згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується,  суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2  про скасування рішень, та визнати протиправним та скасувати рішення від 02.07.2009 року № 0000312333, № 0000322333.

На підставі викладеного, керуючись статтями  ст.ст. 9, 10, 11, 11-1, 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 3, 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", ст.ст. 3, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 9  Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 3 липня 1998 року № 727/98, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

  П О С Т А Н О В И В:  

 Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції від 02.07.2009 року № 0000312333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 532 грн. 85 коп. (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять дві гривні  вісімдесят п'ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати рішення Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції від 02.07.2009 року № 0000322333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 грн. 57 коп. (шість  гривень п'ятдесят сім копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.    

Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу  адміністративного судочинства України.    

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2009 року.  

    Суддя                   Л.О. Єресько