ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 20-8/324 |
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін Т.Літнарович (дов. від 27.07.06), М. Дацька (дов. від 28.07.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-механічне підприємство “Практика-М” на постанову від 30 березня 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-8/324 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Практика” до товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-механічне підприємство “Практика-М” про розірвання договору оренди, стягнення матеріальної шкоди та усунення перешкод в користуванні майном,
| ВСТАНОВИВ: |
В листопаді 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Практика” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-виробниче підприємство “Практика-М” про розірвання договору оренди, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 13 936, 20 грн. та усунення перешкод в користуванні майном. В подальшому позивач уточнив вимоги і просив суд розірвати договір оренди, стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 15 232 грн. та усунути перешкоди в користуванні устаткуванням шляхом його повернення орендодавцю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином виконує обов’язки згідно договору оренди від 8 червня 2005 року № 08/06.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-механічне підприємство “Практика-М” проти позову заперечує, посилаючись на дотримання умов договору.
Рішенням від 19 січня 2006 року господарського суду м. Севастополя (суддя М.Ткаченко) в позові відмовлено з мотивів недоведеності.
Постановою від 30 березня 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду рішення скасовано і позов задоволено.
Постанова мотивована порушенням орендарем суттєвих умов договору оренди.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-механічне підприємство “Практика-М” просить постанову скасувати з підстав незастосування і неправильного застосування судом статей 638, 651 Цивільного кодексу України, статей 180, 188, 291, 284 Господарського суду України та залишити в силі рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Практика” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Господарськими судами встановлено, що 8 червня 2005 року сторони уклали договір оренди за № 08/06 службових приміщень та обладнання (далі скорочено-Договір).
Позивач зазначає, що в порушення суттєвих умов Договору, встановлених пунктами 4.2, 4.4, і 4.6 відповідач не своєчасно сплачував орендну плату і борг за період з 8 червня до 8 жовтня 2005 року дорівнює 13 995 грн. 49 коп., а станом на 1 грудня 2005 року - 15 232 грн.; не забезпечив безпеку майна і охорону праці персоналу; не отримав дозвіл на початок робіт в органах Держнаглядохоронпраці. Крім того, порушуючи пункт 5.2. Договору, вносить зміни до складу предмета оренди.
За висновками місцевого господарського суду, позивач не надав суду належних доказів про порушення умов договору і відмовив в позові.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, господарський суд встановив, що відповідач не своєчасно сплачував орендну плату і його заборгованість складає 13 995 грн. 49 коп., а при перевірці стану охорони праці на підприємстві було встановлено 42 випадки порушень діючих нормативних актів по охороні праці, заборонені до експлуатації 4 одиниці обладнання. За таких обставин суд задовольнив позов.
Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Підстави розірвання договору найму, зокрема, на вимогу наймодавця встановлені статтею 783 Цивільного кодексу України і господарським судом необхідно установлювати співвідношення підстав позову з підставами, які встановлені законом.
За змістом частини 1 статті 188 Господарського процесуального кодексу України учасник господарського договору має право його розірвати в односторонньому порядку, якщо це право передбачено законом або договором. За умови встановлення в договорі підстави для одностороннього розірвання договору, сторона, наділена відповідним правом, може використати його без звернення до суду.
Пунктом 7 Договору сторони встановили, що невиконання пунктів 1-6 розділу 4 є підставою для розірвання цього Договору в односторонньому порядку на вимогу орендодавця.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Практика” листом від 7 вересня 2005 року повідомило товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-механічне підприємство “Практика-М” про розірвання з 7 вересня 2005 року Договору в односторонньому порядку. Цьому факту господарські суди правової оцінки не дали.
Позивач, як підставу позову, зазначає неналежне виконання орендарем зобов’язання в частині сплати орендної плати, збільшивши суму стягнення до 15 232 грн.
Ухвалюючи рішення в частині стягнення 13 995 грн. 49 коп., господарський суд апеляційної інстанції на заяву позивача про уточнення позовних вимог, так само і на заперечення відповідача стосовно розміру боргу, уваги не звернув і ухвалив немотивоване рішення в цій частині.
Встановлюючи обставини порушення стороною пункту 4.2. Договору, господарські суди не встановили строків, у які контролюючий орган здійснив перевірку підприємства в контексті повідомлення контрагента про розірвання договору, яких саме порушень припустився відповідач, їх вплив на спірні правовідносини, чи були здійснені заходи по їх усуненню.
Також підставами розірвання договору позивач зазначає відсутність у відповідача дозволів на проведення робіт, які той має отримати в органі з нагляду за охороною праці, а також внесення орендарем змін до складу майна, що орендується. Водночас в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про зазначені факти.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
В порушення вимог цієї статті поза увагою апеляційного господарського суду залишилася вимога, заявлена при уточнені позову - усунути перешкоди в користуванні устаткуванням шляхом його повернення орендодавцю.
Неповне встановлення обставин справи призвело до неправильного застосування господарськими судами матеріального права і процесуального права, у зв’язку з чим судові рішення в даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи, дійсних прав та обов’язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
| ПОСТАНОВИВ: |
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-механічне підприємство “Практика-М” задовольнити частково.
Рішення від 19 січня 2006 року господарського суду м. Севастополя та постанову від 30 березня 2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-8/324 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Головуючий, суддя | М. В. Кузьменко |
Суддя | І. М. Васищак |
Суддя | В. М. Палій |