Справа № 22 -9028/2009 Головуючий у 1 інстанції Биліна Т.І.
Категорія 32 Доповідач Звягінцева О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Жданової В.С.
при секретарі Крівцові В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Вугледарі на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в м. Вугледарі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві, і
в с т а н о в и в :
в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Вугледарі оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 12000 грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.
Крім цього, вважає, що за виключенням статті закону, що регламентувала право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, тим більше, що позивач пропустив строк на звернення з позовом до суду, а відділення ФСС не є належним відповідачем по справі.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС в м. Вугледарі за довіреністю Царегородцев С.Ф. підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, а представник позивача ОСОБА_1 за угодою ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
18.08.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що він має загальний стаж роботи 34 роки, у тому числі, на підприємствах вугільної галузі України зі шкідливими умовами праці 21 рік.
Висновком МСЕК від 9.11.2004 року в нього вперше з 27.10.2004 р. встановлено 40% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання «антрако-сілікатоз» безстроково, він визнаний інвалідом 3 групи.
За таких обставин ушкодженням здоров’я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він постійно відчуває фізичний біль, часто лікується, змушений внаслідок професійного захворювання додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 80000 грн.
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 12000 грн.
Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 4,5, 6,7, 8,9,10,11-13) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.
Висновком МСЕК від 9.11.2004 року в нього вперше з 27.10.2004 р. встановлено 40% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання «антрако-сілікатоз» безстроково, він визнаний інвалідом 3 групи. ( а. с. 5,8,9).
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров’я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.
Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.
За таких обставин, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не врахував межі достатності та справедливості.
Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров’ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.
Крім цього, апеляційний суд вважає, що виключення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, яка визначала порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло ще до зупинення дії вказаної норми закону і регламентовано ст. 1167 ЦК України, що на час розгляду справи є чинною в повному обсязі.
До того ж згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов’язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров’я на виробництві внаслідок небезпечних умов праці.
Не можна визнати спроможними і доводи скарги щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Не грунтуються на вимогах чинного законодавства доводи скарги щодо притягнення судом неналежного відповідача.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України дійсно моральна шкода відшкодовується особою, з вини якої її завдано.
Разом з цим, відповідно до вимог вказаного Закону на час виникнення спірних правовідносин державою було встановлено спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров’ю потерпілого умовами виробництва, – через відділення ФСС України.
Тому відділення ФСС в м. Вугледарі є належним відповідачем по справі і судом обґрунтовано саме з нього стягнуто моральну шкоду на користь позивача.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Вугледарі відхилити, рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: