Справа № 22ц-9066 Головуючий у 1 інстанції Федорчук М.М.
Категорія 53 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-монтажне управління № 1» (далі – ТОВ «ГМУ № 1») про стягнення розрахункових сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку та про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ТОВ «ГМУ № 1» на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2007 року ОСОБА_1 пред’явив позов до ТОВ «ГМУ № 1» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 11200 гр., середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що з 15 травня 2006 року працював у відповідача начальником підземної дільниці з повним робочим днем. Наказом № 57/к від 30 листопада 2006 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На час звільнення не виплачені належні суми у вигляді заробітної плати з серпня по листопад 2006 року.
Позивач просив задовольнити позов.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з підприємства належні суми у вигляді заробітної плати 11200 гр., середній заробіток за час затримки розрахунку 62000 гр., в відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, - 10000 гр.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 вересня 2009 року позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто належні від підприємства гроші в сумі 3741 гр. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку 10620 гр. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 2808 гр. 41 коп., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги ТОВ «ГМУ № 1» зазначило, що суд в резолютивній частині стягнув суми з підприємства, яке не є стороною, - Гірничо-виробничого управління № 1. Крім того, суд стягнув заборгованість з заробітної плати без урахування обов’язкових платежів, які були відраховані у відповідні періоди. Суд, застосовуючи положення статті 117 КЗпП України, не взяв до уваги відсутність вини відповідача в затримці розрахунку, який мав місце через дебіторську заборгованість державного підприємства.
Відповідач звернувся із заявою про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника; про час та місце розгляду справи повідомлений.
Позивач просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Рішення суду в частині відмови в позові не оскаржується.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції, згідно з пп. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 15 травня по 30 листопада 2006 року. На день звільнення позивача на порушення вимог ст.116 КЗпП України з ним не був проведений повний розрахунок, а саме: не виплачена заробітна плата за серпень, вересень 2006 року, компенсація за використання особистого інструменту та транспорту, компенсація за відпустку у жовтні, листопаді 2006 року, - всього 3741 гр. Розрахунок не проведений з вини відповідача, тому, крім зазначених сум, згідно зі ст.117 КЗпП України, стягується середній заробіток за час затримки розрахунку 10620 гр. 00 коп.
Однак повністю погодитись із таким висновком суду не можна з огляду на таке.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).
Невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 цього Кодексу.
Суд першої інстанції правильно встановив і це визнається сторонами, що ОСОБА_1 з 15 травня по 30 листопада 2006 року працював начальником підземної дільниці з повним робочим днем ТОВ «ГМУ № 1». При звільненні ОСОБА_1 підприємство не провело повний розрахунок з робітником, а саме: не сплатило заборгованість по зарплаті за серпень-вересень 2006 року, компенсацію за відпустку за жовтень-листопад 2006 року, одноразові компенсації за використання особистого інструменту та транспорту.
Розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за відпустки по 400 гр. на місяць підтверджується розрахунковими листками ТОВ «ГМУ № 1», постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 27 лютого 2009 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року та закриття провадження у справі. Доказів щодо підставності нарахування заробітної плати позивачу в зазначеній ним сумі суду не надано.
Наказами ТОВ «ГМУ № 1» від 29 вересня 2006 року № 29/09с та від 31 серпня 2006 року № 31/08с позивачеві нараховані одноразові компенсації за використання особистого транспорту 457 гр. та особистого інструменту 1284 гр. (ас. 18-19).
Однак стягуючи на користь позивача заробітну плату за серпень-вересень 2006 року в сумі 800 гр., компенсацію за відпустку у жовтні-листопаді 2006 року 800 гр., одноразові компенсації 1284 гр. та 457 гр. за використання особистого інструменту та транспорту, суд не врахував, що з цих сум були сплачені обов’язкові платежі.
Проведення відрахувань підтверджується розрахунковим листком, наданим відповідачем (ас. 17), та відомостями управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька ( ас. 80-81).
Відповідно до виплати належить за серпень 2006 року 1413 гр. 80 коп. (заробітна плата 337 гр. 56 коп. + одноразова компенсація 1076 гр. 24 коп.), за вересень 2006 року 719 гр. 49 коп. (зарплата 337 гр. 56 коп. + одноразова компенсація 481 гр. 93 коп.), за жовтень та листопад того ж року по 337 гр. 56 коп., всього 2808 гр. 41 коп.
Таким чином, при звільненні позивача останньому відповідач зобов’язаний був сплатити заборгованість з заробітної плати за серпень, вересень 2006 року, компенсації за відпустки за жовтень, листопад 2006 року та одноразові компенсації за використання особистого транспорту та інструменту, нараховані в серпні та вересні 2006 року, всього 2808 гр. 41 коп.
Суд приходить до висновку про те, що ТОВ «ГМУ № 1» порушило вимоги ст.116 КЗпП України. За таких підстав наступає відповідальність підприємства, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кошти на рахунок ТОВ «ГМУ № 1» в спірний період надходили.
Інших переконливих доказів про відсутність вини підприємства в затримці розрахунку суду не надано.
Щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, то судом першої інстанції неправильно застосовано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями.
Так, суд при розрахунку виходив із середньоденного заробітку 18 гр. 60 коп., який обчислений із заробітку за два останніх місяця, що передують події і в яких працював позивач (серпень, вересень 2006 року), поділеного на середньомісячну кількість робочих днів 21.5.
Проте встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, останніми робочими місяцями були серпень та вересень 2006 року. Згідно з відомостями обліку робочого часу, в цих місяцях позивач відпрацював 21 та 15 днів.
Відповідно середньоденний заробіток складатиме 22 гр. 22 коп. (400 гр. + 400 гр.) : (21 р.д. + 15 р.д.).
На час розгляду справи розрахунок з позивачем не проведено.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 02 липня 2007 року, тобто з дня звернення позивача з вимогою про виплату належних сум, по день ухвалення рішення становитиме 13576 гр. 42 коп. = 22 гр. 22 коп. х 611 раб. день.
Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку позивач має право; істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що сума заборгованості, на яку ОСОБА_1 має право, складає 2808 гр. 41 коп., середній заробіток перевищує більше ніж в чотири рази.
За таких підстав апеляційний суд визначає до стягнення розмір компенсації за затримку розрахунку в 4000 гр.
Крім того, вирішивши спір між ОСОБА_1. та ТОВ «Гірничо-монтажне управління № 1», суд в резолютивній частині рішення зазначив про стягнення суми з Гірничо-виробничого управління № 1.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційний суд ухвалює нове рішення про стягнення з ТОВ «ГМУ № 1» на користь ОСОБА_1 належної при звільненні суми 2808гр. 41 коп. та середнього заробітку за затримку розрахунку 4000 гр.
Апеляційний суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір 68 гр. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр.
Крім того, підлягають стягненню з ТОВ «ГМУ № 1» судовий збір 71 гр. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 гр., які не оплачені при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ТОВ «ГМУ № 1» задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 вересня 2009 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:
Стягнути з ТОВ «Гірничо-монтажне управління № 1» на користь ОСОБА_1 належні при звільненні 2808 гр. 41 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку 4000 гр.; на користь держави судовий збір 68 гр. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 гр.
Стягнути з ТОВ «Гірничо-монтажне управління № 1» не оплачені при подачі апеляційної скарги судовий збір 71 гр. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді