Справа №22ц- 8909                                                                               Головуючий  1 інстанції  Шаптала Є. Ю.

Категорія  48                                                                                                                     Доповідач Висоцька В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

12 листопада   2009 року                                                    м. Донецьк

Апеляційний                     суд                         Донецької                                   області

В складі    Головуючого         ВИСОЦЬКОЇ В.С.

                        Суддів               БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

При секретарі                           Суліма Є.Ю.                

За  участю  позивача               ОСОБА_1

                 Відповідача             ОСОБА_2,    

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення  аліментів на утримання  неповнолітньої  дитини та дружини   за апеляційною скаргою ОСОБА_2     на рішення  Пролетарського районного суду м. Донецька  від 14 вересня  2009 року  

В С Т А Н О В И В

              6 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання  неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що  вона знаходиться з відповідачем  в зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 2007 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею.

                Відповідач  добровільного  не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, у зв’язку з чим просила  стягнути аліменти в судовому порядку  в розмірі ј частини доходів відповідача   щомісячно до  повноліття дитини.

               Крім того позивачка зазначала, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років. Просила стягнути на своє утримання аліменти в розмірі 1/5  частини з усіх видів заробітку до досягнення дитиною трьох років.

                Рішенням  Пролетарського   районного суду  м. Донецька  від 14 вересня  2009 року  позов задоволено. Стягнуто  з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання  неповнолітньої  доньки  ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини заробітку (доходу щомісяця), начинаючи з 6 липня 2009 року, до її повнолітня але не менш 30% від прожиткового мінімуму на місяць для дитини відповідного віку та 1/5 частину на утримання ОСОБА_1  до досягнення дитиною 3-х років.

                   В апеляційній скарзі   відповідач  ОСОБА_2 просить змінити рішення в частині стягнення розміру аліментів на утримання дитини, а в частині стягнення аліментів на утримання  дружини – скасувати та залишити заяву без розгляду,  посилаючись на те, що судом  першої інстанції допущено порушення  норм матеріального та процесуального права.

                   Відповідач зазначив, що  суд   не врахував, що він має на утриманні ще одну   неповнолітню  дитину  ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, якій він добровільно надає матеріальну допомогу. Оскільки мати цієї дитини звернулася до Ленінського районного суду м. Донецька про стягнення аліментів  в судовому порядку, він заявляв суду клопотання щодо зупинення провадження, але судом було безпідставно відмовлено. Просив зменшити суму стягнутих на дитину аліментів з ј до 1/6 частини всіх видів заробітку.

                     Вважає, що позовна заява  ОСОБА_1 не повинна була містити одночасно вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини. Суд першої інстанції не залишив позовну заяву без руху та не надав позивачці строку для усунення цих недоліків. Тому суд повинен був  залишити  позовну заяву без розгляду.

                    В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2   підтримав апеляційну скаргу, пояснив, що  рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 5 жовтня 2009 року  з нього на користь ОСОБА_5. стягнуті  аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку на утримання доньки ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_2.

                    Позивач ОСОБА_1  заперечувала проти задоволення скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим.

                   Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду -  зміненню  з наступних підстав.

                  Відповідно до ст. 309 ч.1 п. п. 1, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є  неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи,  порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

                   З обставин справи вбачається, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 2007 року, мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою. Зазначені обставини не ос-порені сторонами, підтверджуються письмовими доказами: свідоцтвами про народження (а.с.4), та про шлюб (а.с.3),  довідкою з місця проживання (а.с.6).

                    Ухвалюючи  рішення про задоволення позовних вимог  про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини   в розмірі ј частини заробітку, суд першої інстанції виходив з  можливості відповідача сплачувати аліменти в такому розмірі виходячи  з наданих сторонами документів: копії свідоцтва про народження дитини, довідки.  
                    Проте з таким висновком повністю  погодитися  не можна, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме   не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме  ст. 182 Сімейного Кодексу України.  

                     Відповідно до ст. 180  СК України батьки зобов’язані утримувати  дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів  на дитину присуджуються в частці від заробітку (доход) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються  щомісячно.

               Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач  зобов’язаний утримувати неповнолітню дитину, але з розміром стягнутих на дитину  аліментів погодитися не можна.

               Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України,  роз’яснень, які містяться в п.17  Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»  від 15 травня 2006 року №3  вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати : стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей , непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.  

                Відповідно  до частини другої ст. 182 СК  мінімальний розмір аліментів на кожну дитину не може  бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.  

               З обставин справи вбачається, що  відповідач  є працездатною особою, його середній заробіток  ставить 1012,67 грн.; позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною;  крім доньки, на яку позивачка просить стягнути  аліменти, відповідач  має на утриманні  неповнолітню дитину :  доньку ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с. 11). Однак зазначені обставини судом хоча і  з’ясовані, але не враховувалися при визначенні розміру аліментів.

                  За таких обставини,  апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції порушив  норми матеріального права, що є  підставами для зміни рішення суду  в частині  стягнення  розміру  аліментів на утримання дитини.

                  В решті рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

                  Доводи відповідача  про  скасування рішення суду і залишення заяви без розгляду в частині стягнення  аліментів на дружину не ґрунтуються на законі. Вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини випливають із сімейних правовідносин, є однорідними, вимоги спрямовані одним позивачем до одного й того ж відповідача та урегульовані Сімейним Кодексом України. За таких підстав зазначені вимоги  можуть бути розглянуті у одному провадженні.

                  Позовна заява ОСОБА_1 відповідала вимогам ст. ст. 119, 120 ЦПК України, строк для усунення  будь – яких недоліків судом першої інстанції не надавався. За таких обставин підстави залишення заяви без розгляду, передбачені ч.1 п.8 ст.207 ЦПК України, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі,   відсутні.

                   Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

                   За таких обставин апеляційна скарга  підлягає частковому  задоволенню, рішення суду зміненню в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дитини.

              Керуючись ст.  ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1, 4, 316 ЦПК України, апеляційний суд

                                                                          В И Р І Ш И В

               Апеляційну скаргу  відповідача   ОСОБА_2      задовольнити частково.

               Рішення  Пролетарського районного суду м. Донецька  від 14 вересня  2009 року  

  змінити в частині  розміру  стягнутих аліментів на утримання дитини.

              Стягнути з ОСОБА_2, народження ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.  Донецька на користь ОСОБА_1  аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  у розмірі   1/5 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 6 липня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.

               В решті  рішення суду залишити без змін.

               Рішення   апеляційного суду набирає законної сили з моменту  його  проголошення.

                Касаційна скарга  може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили  рішенням   апеляційного суду.

   Головуючий                                                                                                В.С. Висоцька

   Судді                                                                                                            О.М.Біляєва

                                                                                                                         О.В.Осипчук