Справа № 22ц - 8858 Головуючий в 1 інстанції Родіна Н.В.
Категорія 27 Доповідач Висоцька В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С.
суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
при секретарі Руденко О.В.
за участю
представника позивача Синюгіна А.Ф.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 9 вересня 2009 року по справі за позовом Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії до ОСОБА_1, 3- особа – товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Донбаскамінь» про розірвання кредитного договору та про стягнення суми боргу за кредитним договором
В С Т А Н О В И В
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 9 вересня 2009 року позовні вимоги Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задоволені частково. Розірвано договір кредиту №255/36 від 20 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» посилається на порушення вимог матеріального та процесуального закону та порушує питання про змінення зазначеного судового рішення в частині відмови в стягненні суми боргу за кредитним договором та стягненні заборгованості за кредитним договором.
Зазначив, що при ухваленні рішення судом не враховано похідний характер зобов’язань за іпотекою по відношенню до основного зобов’язання за договором кредиту. Вважають, що звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає зверненню вимоги до основного боржника, оскільки основне зобов’язання фактичне не погашене за рахунок продажу предмету іпотеки.
В частині розірвання кредитного договору рішення суду не оскаржується
В судовому засіданні представник позивача Синюгін А.Ф. підтримав апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 заперечували проти задоволення скарги, просили рішення залишити без зміни.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 вересня 2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк передав відповідачу у кредит на споживчі потреби грошові кошти в сумі 300 000 грн. зі сплатою 18% річних. Відповідач ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов’язань по поверненню коштів не виконує.
Зобов’язання за кредитним договором були забезпечені заставою.
Майновим поручителем є ТОВ фірма «Добаскамінь», яке 20 вересня 2006 року уклало з Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» іпотечний договір №255/16-292, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення позичальниками, у т.ч. ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді зерносховища №2літ. «А» вартістю 785 594 грн., розташованого в АДРЕСА_1 та іпотечний договір №255/16-292, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення позичальниками, у т.ч. ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді авто гаражу легкових автомобілів вартістю 157717 грн., розташованого в АДРЕСА_2.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Акціонерно - комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в стягненні заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач задовольнив вимоги за кредитними зобов’язаннями відповідача, забезпеченими іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, що відповідало умовам п.4.5.2 Іпотечного договору.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону, умовам договору, укладеного між сторонами, а доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду.
З обставин справи вбачається, що дійсно 20 вересня 2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір№255/36, відповідно до умов якого банк передає відповідачу у кредит на споживчі потреби грошові кошти в сумі 300 000 грн. зі сплатою 18% річних. Відповідач ОСОБА_1 зобов’язався сплачувати проценти за використання кредиту, своєчасно та і повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями (а.с.10). Банк свої зобов’язання виконав належним чином (а.с.11). З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач з 10 березня 2007 року не виконує прийнятих на себе зобов’язань належним чином (а.с.12-14).
Відповідно до п.1.3 Кредитного договору від 20 вересня 2006 року в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій кредитор Акціонерно – комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладає з майновим поручителем іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає кредитору в іпотеку нерухоме майно – зерносховище вартістю 785 594 грн., розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.5).
З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТОВ фірма «Добаскамінь» у встановленому законом нотаріальному порядку були укладені іпотечний договір №255/16-292, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю у якості забезпечення позичальниками, у т.ч. ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді зерносховища №2 літ. «А» вартістю 785 594 грн., розташованого в АДРЕСА_1 та іпотечний договір №255/16-292, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення позичальниками, у т.ч. ОСОБА_1 нерухоме майно у вигляді автогаражу легкових автомобілів вартістю 157717 грн., розташованого в АДРЕСА_2. (а.с.60-70).
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до п.2.4.3 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки (а.с.62). Зазначені умови відповідають ст. 589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника (ч.4).
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини сторін урегульовані ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої суд повинен був стягнути суму боргу, неспроможні. Правовідносини сторін урегульовані не лише визначеною нормою, але і Законом України « Про іпотеку», умовами договору.
Відповідно до умов договору іпотеко держатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, перелічені в договорі (на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріусу тощо (п.п.4.5.2, 4.5.1).
З довідки відділу Державної виконавчої служби вбачається, що питання щодо реалізації арештованого майна майнового поручителя вирішується ними на теперішній час в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.206).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач скористався правом задоволення вимоги за кредитними зобов’язаннями відповідача, забезпеченими іпотекою шляхом звернення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Доказів того, що сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги, позивачем не надано, оскільки реалізації предмета іпотеки ще не сталося.
За таких підстав рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставин справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.307 ч.1 п. 1, 308, 314 -315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Акціонерно – комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 9 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий В.С.Висоцька
Судді О.М.Біляєва
О.В.Осипчук