справа 2 – 1819 / 2009  

      Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

                  26  листопада  2009  року.                                                     Рівненський районний суд                        

Рівненської області

В особі  судді                                Сидоренко С.М.

при секретарі                                 Шевцовій Р,В.                          

з участю позивача                         ОСОБА_1

представника відповідача             ОСОБА_2                                            

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ ”Рівнеазот” про поновлення на роботі, стягнення недоплаченої заробітної плати та заробітної плати за час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди,

  в с т а н о в и в:  

      У поданій до суду позовній заяві позивач просить поновити її на посаді оператора заправочної станції ВАТ „Рівнеазот” та просить стягнути на її користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 684 гривні 84 копійки , стягнути недоплачену заробітну  плату за період з 19.06.2009 по 28.09.2009 року в сумі 1081 гривня 47 копійок та  стягнути  моральну шкоду в сумі 5000 гривень .

В судовому засіданні позивач підтримала позов повністю . По суті спору пояснила, що працювала ВАТ” Рівнеазот” на посаді оператора заправочної станції з 08.02.1990 року до 28.09.2009 року. Вважає що її з підприємства звільнено не законно , а тому просить суд поновити її на роботі та задовольнити позовні вимоги стосовно виплати за час вимушеного прогулу , стягнення недоплаченої заробітної плати та заподіяної моральної шкоди .    

Представник відповідача ОСОБА_2 заявлений позов до ВАТ „ Рівнеазот” не визнав та зазначив що звільнення позивачки було проведено у відповідності до вимог кодексу законів про працю , вважає що  права позивачки порушені не були,  а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення 684 гривні 84 копійки за час вимушеного прогулу , стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 19.06.2009 по 28.09.2009 року в сумі 1081 гривня 47 копійок та  стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривень не можуть бути задоволені , оскільки не ґрунтуються на  доказах .

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У зв'язку саме з цими змінами в організації виробництва і праці, які були викликані зупинкою підприємства, зменшенням об'ємів робіт, а відповідно зменшення продуктивності праці працівників, та з метою приведення штатних розкладів підрозділів підприємства у відповідність до наявних обсягів робіт на підприємством було проведено скорочення штату працівників. Дане скорочення проводилося у відповідності до вимог встановлених законодавством про працю.

В суді встановлено , що відповідно до наказу № 363 від 19.06.2009 р. по підприємству ВАТ «Рівнеазот» було прийнято рішення про скорочення штату працівників ВАТ "Рівнеазот" з 22.08.2009 р . в наказі було передбачено  скорочення  в штатних розкладах підрозділів ВАТ "Рівнеазот" працівників  певних професій та посад, згідно додатку № 1 до наказу . У переліку вказаного додатку були зазначені професії, що підлягають скороченню, зокрема до скорочення підлягали професія оператора заправної станції в кількості трьох одиниць .

Як встановлено в судовому засіданні підприємством 01.07.2009р. у відповідності до наказу 363 від 19.06.2009 р. відповідача  було ознайомлено позивача з вищезазначеним наказом  та попереджено про звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників через два місяці після ознайомлення.

В зв’язку з тим , що позивач відмовилась підпису в документі про ознайомлення попередження про звільнення , відповідальними працівниками було складено акт від 01.07.2009р. в присутності члена цехового комітету АТЦ ОСОБА_3, економіста АТЦ ОСОБА_4 та табельника АТЦ ОСОБА_5, вказаний акт є наявним в матеріалах справи . В судовому засіданні позивач по справі сама визнала те , що її дійсно ознайомлювали з наказом , однак вона відмовилась від ознайомлення , оскільки вважала що ознайомлювати з наказом її має керівництво цеху в якому вона працювала .

Окрім того судом було встановлено , що  згоду на звільнення позивачки , було надано профспілкою ВАТ "Рівнеазот", що підтверджується витягом з протоколу № 152 від 21.09.2009 р. на якому остання була присутня .

За минуванням двохмісячного строку, 22.09.2009р. на підприємстві було видано наказ № 1199-ВК про звільнення ОСОБА_1- з посади оператора заправних станцій з 28.09.2009р., у зв'язку із скороченням штату працівників . Від підпису про ознайомлення з даним наказом позивач також відмовилась, про що на підприємстві було складено акт від 28.09.2009р. в присутності заступника начальника цеху АТЦ ОСОБА_6, табельника АТЦ ОСОБА_5 та техніка з обліку ПММ і шин ОСОБА_3 . Вказаний акт вказаний акт є наявним та долучений до  матеріалів справи .  

За таких обставин твердження позивачки про те, що вона не була ознайомлена з  вищезазначеними  наказами № 363 та №1199-ВК є безпідставними  та такими що не заслуговують на увагу .

Позивач посилається на ст. 42 КЗпП України та вважає, що має переважне право залишення на роботі порівняно з іншими операторами.  

В судовому засіданні було встановлено , що станом на 01.10.2008р. на підприємстві в автотранспортному цеху, згідно штатного розкладу робітників (додаток № 7), рахувалося три штатні одиниці операторів заправних станцій, четвертого розряду. Проте, дані професії, згідно Наказу № 363 та додатку №1 до нього, в кількості трьох одиниць були віднесені під скорочення та були скороченні, що підтверджується штатним розкладом робітників автотранспортного цеху від 23.08.2009р. (додаток № 8). Як вбачається з наданих відповідачем письмових доказів підприємством було звільнено двох інших операторів заправних станцій, а саме ОСОБА_7 згідно наказу № 1089-ВК від 09.09.2009р. та ОСОБА_8, згідно наказу № 1324-ВК від 16.10.2009р., вказані накази  є наявними в матеріалах справи .  

Таким чином, скорочення штату працівників на підприємстві було проведено у відповідності до законодавства про працю. З вищевикладеного вбачається, що права позивача при скороченні її професії та проведення звільнення не були порушені. А тому, вимога ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставною.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 19.06.2009р. по 28.09.2009 р. то судом було встановлено , що 10.06.2009 року ОСОБА_1 була написана заява про встановлення трьохденного робочого тижня копія заяви наявна в матеріалах справи .  

Згідно до ст. 56 КЗпП України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до вищевказаної норми закону за угодою між позивачем та відповідачем було встановлено неповний робочий тиждень. Підтвердженням факту, що позивач виходила на роботу три рази на тиждень, є записи зроблені в табелі обліку робочого часу АТЦ за червень -вересень 2009р. Отже в даному випадку, оплата праці позивачу була проведена пропорційно відпрацьованому часу.

Таким чином право позивача при переведенні на трьохденний робочий тиждень та виплату заробітної плати не було порушено. За таких обставин вимога позивача про стягнення недоплаченої заробітної плати в розмірі 1 081,47 грн. за період з 19.06.2009 - 28.09.2009р.р. (період трьохденного робочого тижня) є безпідставною та такою що не ґрунтується на законі .

Не підлягає до задоволення вимога позивачки про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди . В судовому засіданні позивачкою не було наведено належних обґрунтувань заподіяння моральної шкоди, зокрема в чому полягає ця шкода та з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до  237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

Враховуючи те що права позивача не були порушенні, вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. є безпідставною.  

На підставі всього вищенаведеного вважаю , що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ "Рівнеазот" є необґрунтованими , а відтак такими, що  не підлягають задоволенню .

На підставі наведеного, п.1 ст.40 , ч.1.2. ст.42 , ст.49-2, ст.56 , ст.237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 214, 215  ЦПК України суд , -  

  в и р і ш и в:  

В   задоволені   позовних   вимог   ОСОБА_1   до   Відкритого акціонерного товариства „Рівнеазот" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди -  відмовити в повному обсязі.

         На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області, заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

                  Суддя: