АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 643/16441/14-ц Головуючий суддя І інстанції Сугачова О. О.

Провадження № 22-ц/790/5509/17 Суддя доповідач Карімова Л.В.

Категорія: право власності,

виключення майна з акту списку та арешту

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року колегія суддів Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Колесник О.Е.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 17 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: державний виконавець Московського відділу Державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Машкіна Ірина Олегівна про визнання права власності на майно, виключення майна з акту опису і арешту майна, звільнення майна з-під арешту, визнання незаконним та скасування акту опису і арешту майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому після уточнень просила визнати за нею право власності на рухоме майно, яке зазначено в акті опису та арешту від 13.10.2014, а саме: велотренажер «Орбитрек», вказаний у п. 1 акту, вартістю 900грн.; тренажер для ніг, вартістю 350грн.,вказаний у п.2 акту; ваги, вартістю 50грн., вказані у п. 3 акту; пилосос «ZELMER», вартістю 1450грн.; праску «PHILIPS», вартістю200грн.; телевізор «Самсунг», вказаний в п.6 акту,вартістю 250гшрн.; телевізійні тюнери, вказані у п.7 та п. 16 акту, вартістю 350грн.за кожний; DVD програвач «ВВК», вказаний у п. 8 акту, вартістю 900грн.; відеоплеєр «PHILIPS», вказаний у п. 9 акту, вартістю 50грн.; багатофункціональний пристрій: принтер, сканер, копир, вказаний у п. 10 акту, вартістю 1000грн.; принтер лазерний НР1000, вказаний у п.11 акту, вартістю 450грн.; обігрівач масляний «THOMAS», вказаний у п. 12 акту, вартістю 50грн.; телевізор «LG-TURBO», вказаний у п. 13 акту, вартістю 550грн.; мультиварка, вказана у п. 15 акту, вартістю 800грн.; пральна машина «ARDO», вказана у п. 17 акту, вартістю 300грн.; водонагрівач «GORENJE», вказаний у додатку до акту під п. 18, вартістю 550грн., а всього, майна на суму 8500грн.; визнати незаконним акт опису і арешту майна від 13.10.2014 та виключити з опису і звільнити з-під арешту вищевказане рухоме майно, яке описано та арештовано та зазначено у акті від 13.10.2014 року.

В обґрунтуванні своїх вимог посилаласть на те, що є власником квартири АДРЕСА_1

26.09.2014 року до неї на мобільний телефон подзвонили сусіди та повідомили, що невідомі особи зрізують замки та намагаються увійти до квартири. Прибувши на місце встановлено, що державний виконавець Московського ВДВС ХМУЮ Машкіна І.О. та інші особи намагаються примусово увійти до житла, оскільки у грудні 2012 відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми боргу у розмірі 158183,24грн.

27.12.2013 року Московським районним судом м. Харкова дозволено державному виконавцю примусове входження до квартири позивача з метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_8, надавши державному виконавцю документи, що підвереджують право власності, зазначила, що ОСОБА_5 періодично проживає у квартирі та є користувачем. Однак, незважаючи на такі обставини, Машкіна І.О. з іншим державним виконавцем, 13.10.2014 знову намагалися зрізати замки у квартирі.

Приїхавши до своєї квартири складено акти про пошкодження дверей квартири, опису та арешту майна, які позивач вважає незаконними, т.я. описане майно належить останньої і у акту та додатку до нього не підписувалась тощо.

Також позивач зазначала, що ОСОБА_5 прописана у квартирі з 2010, а майно набувалось до цього часу.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 17 травня 2017 в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовнеі вимоги.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_9 була прописана в квартирі з 2010 року, а майно набувалося нею (ОСОБА_3.) ще до цього часу. Крім того, місце реєстрації постійного місця проживання не є тотожним поняттям з постійним місцем проживання і не підтверджує факту проживання боржника у спірній квартирі та припущення, що майно, яке в ній знаходиться н6алежить боржнику.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вона не була повідомлена про вчинення виконавчих дій та у неї державним виконавцем не було з'ясовано, чиє майно було описане та арештоване, ніяких запитів після 26.09.2014 року щодо знаходження у неї майна боржника від державного виконавця не надходило.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_3, просить її відхилити.

Перевіривши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, викладені у позові, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та зроблений у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а виконанні у Московському ВДВС ХМУЮ перебуває виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми боргу у загальному розмірі 158183,24грн.

Після відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 06.12.2012 Московським районним судом м. Харкова, боржнику ОСОБА_5 надано строк для добровільного виконання рішення суду.

Також 24.12.2012 державним виконавцем згідно вимог ЗУ «Про виконавче провадження» накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, зроблено запити до адресно-довідкового бюро, ВДАІ тощо.

Із відповіді АДБ, судових і виконавчих документах вбачається адреса боржника ОСОБА_5 - АДРЕСА_1.

Виходами державного виконавця за адресою боржника 03.04.2013, 16.05.2013, перевірити майновий стан останнього не виявилось можливим.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.12.2013 дозволено державному виконавцю Московського ВДВС ХМУЮ Машкіної І.О. примусове входження до квартири АДРЕСА_2.

26.09.2014 року при здійснені виходу за вищевказаною адресою, державному виконавцю не вдалося перевірити майновий стан боржника через чинення перешкод ОСОБА_3 та іншими особами.

13.10.2014 року при повторному виходу для примусового входження для перевірки майнового стану боржника ОСОБА_5, державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсними атків державного виконавця від 03.04.2013 та від 16.05.2013 про можливість перевірити майновий стан боржника у зв'язку з відсутністю мешканців квартири; про визнання незаконними дій державного виконавця Московського ВДЛВС ХМУЮ Машкіної І.О. по примусовому входженню до квартири АДРЕСА_1; про визнання незаконними дії державного виконавця Машкіної І.О. 13.10.2014 щодо примусового входження до вказаної вище квартири та про визнання незаконним та недійсним акт опису та арешту майна від 13.10.2014 з додатком - залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 залишено без змін.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку.

У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для виконання всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України - і за її межами.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування акту опису та арешту майна.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів того, що майно, на яке було накладено арешт, належить на праві власності ОСОБА_3 Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на спірне майно набувалося ОСОБА_3 ще до цього часу реєстрації ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не доведені жодними належними та допустимими доказами, тому не можуть бути прийняті судом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці цих доказів та особового тлумачення позивачем норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Копія вірна, суддя: РРРРРРР