ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 61/12-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
за участю представників: |
позивача | - Кладько Д.А., |
відповідача | - Підобід Т.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Укрвермікуліт” |
на постанову | від 07.06.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | №61/12-06 |
за позовом | ТОВ “НВП “Укрвермікуліт” |
до | ТОВ “Укрвермікуліт” |
про | стягнення 91880 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 16.03.2006, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.06.2006, позов задоволено –на підставі ст.ст.22, 23, ч.3 ст.386 ЦК України та ст.32 ГК України постановлено стягнути з відповідача 65209,96 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 26670,04 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
ТОВ “Укрвермікуліт” в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, оскільки вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норму матеріального права - ст.37 ГК України. Позивач не довів, що ним не було укладено договір у січні 2006 року з замовником (ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”) з вини відповідача, тобто через укладення договору цим замовником з Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрвермікуліт”. Отже, в січні 2006 року не було волевиявлення позивача на укладення договору. Це стверджується тими обставинами, що на сьогодні замовник (ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”) уклав договір із Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрвермікуліт” і він виконується, і на сьогодні позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт” уклав договір з цим самим замовником.
Суд не взявши до уваги пояснення скаржника з приводу неможливості відповідачем вчасно надати технічні умови ТУ У 26.8-33909284-002:2006 та ТУ У 26.8-33909284-001:2006 до місцевого суду, суд апеляційної інстанції порушив процесуальні вимоги ст.43 ГПК України, зокрема, необ’єктивно оцінив пояснення останнього, які були, на нашу думку, обгрунтованими та спиралися на матеріалах, залучених до справи: договір №203-407/06 між Державним підприємством Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрвермікуліт” про виконання робіт по перевірці проекту технічних умов та акт здачі-приймання цих робіт від 27.03.06, що призвело до залишення без уваги такого важливого для відповідача доказу як його власні технічні умови (ТУ У 26.8-33909284-002:2006 та ТУ У 26.8-33909284-001:2006). Неправомірного використання технічних умов позивача як документа, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги не було, оскільки не було використано спосіб виробництва вермікуліту, описаний в технічних умовах позивача, а помилкове з боку відповідача посилання на назву технічних умов не є використанням самих технічних умов позивача як документа, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги, і не тягне за собою спричинення шкоди позивачу.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги надану відповідачем додаткову угоду №1 до договору №1797Д (2005) від 28.12.2005р., якою вносилися зміни до договору в частині посилання на технічні умови, де зазначені технічні умови відповідача, внаслідок чого підтримав невірні висновки суду першої інстанції про намір відповідача продовжувати неправомірні дії щодо технічних умов позивача.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова –залишенню без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що:
На підприємстві позивача були розроблені та запроваджені такі види продукції, як вермикуліт спучений та плити із спученого вермикуліту і неорганічного зв’язую чого, що було закріплено в технічних умовах ТУ У В.2.7.31101383.001-2001 та ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002, які погоджені та зареєстровані в Українському державному науково-виробничому центрі стандартизації, метрології та сертифікації у 2001-2002 роках.
Відповідно до ст.15 Закону України “Про стандартизацію”, право власності на технічні умови, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені. Позивач є власником вищенаведених технічних умов на “плити із спученого вермикуліту і неорганічного зв’язую чого” та “вермикуліт спучений”, що підтверджено технічними умовами, договором №39 від 11.04.2002р., укладеним з державним підприємством Технічний комітет з стандартизації “Будівельні матеріали” Держбуду України, договором №203-691/2001 від 05.05.2001р., укладеним з Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації, та платіжними дорученнями №67 від 07.05.2001р. та №89 від 01.04.2002р. про оплату виконаних згідно договорів робіт.
У 2005 році відповідач почав використовувати власність позивача на вищезазначені технічні умови, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст.32 Господарського кодексу України - недобросовісної конкуренції. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання.
Так, під час спроби позивача укласти черговий договір на поточний рік зі своїм контрагентом ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” було з'ясовано, що відповідач раніше уклав з цим підприємством договір на постачання спученого вермикуліту та плити із спученого вермикуліту і неорганічного зв’язую чого При цьому в договорі є чітке посилання на наведені вище технічні умови, які не мають відношення до відповідача і є власністю позивача. Позивач зазначив, що співпраця між ТОВ “НВП “Укрвермікуліт” та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” продовжувалася понад два роки, про що свідчать договір №1573Д (2004) від 06.10.2004 р.; договір № 2005Д (2004) від 20.12.2004р.; договір № 1074Д (2005) від 11.07.2005р.
Внаслідок вище наведених неправомірних дій відповідача позивачу завдано значної матеріальної шкоди, оскільки позивач втратив замовлення від контрагента ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” за один місяць - січень 2006 року.
Відповідно до ч. 3 ст.386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Якщо протягом січня 2005 року позивачем було отримано від контрагента - ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” доход в розмірі 91880 грн., то у січні 2006 року такий доход відсутній, оскільки замовлення на січень місяць неправомірно отримано відповідачем. При цьому, середній щомісячний розмір доходу позивача у 2005 року за договором ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” становив 97972,24 грн. Відсутність замовлень та доходів від контрагента - ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»в січні місяці 2006 року прямо пов'язано із діями відповідача, про що свідчать факти укладення ним договору із ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” та отримання ним відповідних замовлень.
Факт неправомірного використання відповідачем права власності позивача на технічні умови на виробництво вермикуліту та плит із спученого вермикуліту підтверджується договором купівлі-продажу №1797Д (2005) від 28.12.2005 року між відповідачем та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, в якому міститься чітке посилання (п.1.1; п.2.1) на технічні умови, які належать виключно позивачу, а відповідач не мав будь-яких підстав для їх використання.
Позивачем внаслідок інформування ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” були припинені неправомірні дії відповідача у взаємовідносинах із зазначеним підприємством та укладено договір купівлі-продажу №142 Д (2006) від 26.01.2006 року. Таким чином було відновлено співпрацю між позивачем та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, яка тривала з 06.10.2004р. На виконання цього договору позивачем отримано замовлення на лютий 2006 року від 27.01.2006 року №26/10-4-0007 на загальну суму 161442,70 грн. З урахуванням замовлень позивача на лютий місяць 2006 року упущена вигода ва січень-лютий 2006 року від зниження обсягів виробництва для потреб ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” складає 65209,96 грн.
Залишаючи рішення без змін, апеляційний господарський суд додатково зазначив про те, що дії відповідача є неправомірними, оскільки відповідач підписуючи отриманий від контрагента договір щодо поставки продукції із зазначенням технічних умов, які належать позивачу, повинен був та мав можливість внести зміни до договору в цій частині при його підписанні.
Твердження відповідача про те, що ним не застосовувались вищезгадані технічні умови, а виготовлялись по іншій технології, що підтверджується протоколом №01/1 про результати фізико-механічних випробовувань взірців виробів із спученого вермикуліту (плита), виготовлених ТОВ “Укрвермікуліт” та включення технічних умов позивача до договору із контрагентом не є належними доказами спростування заподіяної шкоди, оскільки у договорі №1797Д (2005) є чітке посилання на технічні умови позивача.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача завданої ним майнової шкоди в розмірі 65209,96 грн. є обґрунтованими й правомірними.
Внаслідок дій недобросовісної конкуренції відповідача позивач вимушений був відновлювати з ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” господарські відносини, це вплинуло на авторитет компанії позивача і завдало шкоди його діловій репутації. Крім того, відсутні підтвердження щодо якісної характеристики продукції, виробленої і поставленої відповідачем в січні 2006 року на адресу ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, які відповідали б вимогам вище наведених технічних умов, право власності на які належать позивачеві.
Відповідач не довів, що незважаючи на посилання в договорі на технічні умови позивача, ним постачався товар іншої якості. Неправомірне використання відповідачем технічних умов позивача негативно впливає на ділову репутацію позивача, підрив довіри до його діяльності у ділових стосунках з контрагентами, як власника результату інтелектуальної власності, нанесення значної шкоди престижу. Відповідач не звільняється від відшкодування моральної шкоди, оскільки не довів, що шкода завдане не з його вини.
Колегія погоджується з висновками судів з огляду на таке.
Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договорів №39 від 11.04.2002 та №203-691/2001 від 05.05.2001, платіжних доручень №67 від 07.05.2001, № 89 від 01.04.2002, умов договорів купівлі-продажу № 1573Д (2004) від 06.10.2004, №2005Д (2004) від 20.12.2004, № 1074Д (2005) від 11.07.2005, № 142Д (2006) від 26.01.2006, укладених між ТОВ “НВП “Укрвермікуліт” та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (надалі - ВАТ “Запорізький ВАК”), технічних умов ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002 та ТУ У В.2.7-31101383-001-2001 та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано той факт, що відповідач, виконуючи в січні-лютому 2006 року укладений із ВАТ “Запорізький ВАК” договір купівлі-продажу №1797Д (2005) від 28.12.2005, неправомірно користувався належними позивачу на праві власності технічними умовами на виробництво вермикуліту та плит із спученого вермикуліту, на які (техумови) містяться чіткі посилання в п.п. 1.1, 2.1 цього договору.
Внаслідок таких дій відповідача, які містять ознаки недобросовісної конкуренції в розумінні ст.32 ГПК України, та спрямовані на неправомірне використання ділової репутації позивача, останньому було завдано майнової шкоди в розмірі 65209,96 грн., яку становить упущена вигода від реалізації у січні-лютому 2006р. на користь контрагента (ВАТ “Запорізький ВАК”) продукції, виготовленої з використанням належних позивачу технічних умов.
Згідно із ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Встановлюючи розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, суд виходив з положень ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої в разі одержання порушником доходів розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. При цьому суд врахував в сукупності розмір середньомісячного доходу позивача у 2005 році за договором з ВАТ “Запорізький ВАК” (97972,24 грн.), отримане позивачем у лютому 2006 року замовлення від ВАТ “Запорізький ВАК” в сумі 161442,70 грн. та часткове виконання відповідачем у січні 2006 року замовлення на суму 40195,20 грн. в рамках договору № 1797Д (2005) від 28.12.2005.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Судами попередніх інстанцій встановлено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача по неправомірному використанню належних позивачу технічних умов за договором №1797Д (2005) та упущеною вигодою позивача від реалізації своєї продукції в січні-лютому 2006 року, оскільки в цей період у позивача були відсутні замовлення від свого постійного контрагента –ВАТ “Запорізький ВАК”.
Колегія не може прийняти до уваги доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції додаткових доказів (договір) №203-407/06, акт приймання-здачі від 27.03.2006, належні відповідачу технічні умови ТУ У 26.8-33909284-002:2006 та ТУ У 26.8-33909284-001:2006, зареєстровані та чинні з 27.03.2006р., додаткова угода №1 від 11.05.2006 до договору № 1797Д (2005), оскільки такі заперечення скаржника зводяться виключно до намагань надати перевагу зазначеним доказам перед оціненими судами першої та апеляційної інстанцій доказами. Проте, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.
Більше того, вищезгадані належні позивачу технічні умови, додаткова угода №1 від 11.05.2006 та інші додаткові докази взагалі не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення від 16.03.2006 та не були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.101 ГПК України їх не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції. Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах, пов’язаних із застосуванням судом апеляційної інстанції ст.101 ГПК України (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справі № 34/400).
Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на протокол №01/1 про результати фізико-механічних випробувань взірців виробів із спученого вермикуліту як на доказ виготовлення відповідачем продукції по іншій технології без застосування технічних умов позивача, оскільки, як встановлено вище, право власності на свої технічні умови, чинні з 27.03.2006р., набуто відповідачем вже після заподіяння шкоди позивачу в січні-лютому 2006 року.
Колегія також погоджується з висновком суду про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої з вини відповідача неправомірними діями по використанню технічних умов позивача в січні-лютому 2006р., що негативно вплинуло на ділову репутацію та авторитет підприємства-позивача у відносинах з контрагентами, оскільки позивач, як легітимний власник об’єкта інтелектуальної власності, змушений був відновлювати господарські відносини з ВАТ “Запорізький ВАК”.
Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, ст.ст. 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.06.2006 у справі №61/12-06 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ“Укрвермікуліт” –без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун