Справа № 22ц-8667 Головуючий у 1 інстанції Стоілова Т.В.
Категорія 5 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та про визнання права власності на майно за апеляційною скаргою відповідача на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2009 року ОСОБА_1. пред’явила в суд даний позов, посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 належить їй та відповідачці на праві спільної часткової власності. Вона є власником 52/100 частини житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та побудовами, а ОСОБА_2 належить 48/100 частини. Зокрема, сторонам належить по Ѕ частці душу (літера Ж) та туалету (літера – И).
Між сторонами існує спір щодо користування зазначеними будівлями, оскільки ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні душем та туалетом, навішує замки, від яких ключів не надає.
Оскільки відповідач самостійно користується душем та туалетом, позивач просила на підставі ст. 364 ЦК України залишити ці споруди у власності ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на її користь вартість Ѕ частки душу та Ѕ частки туалету в сумі 4000 гр.
Під час розгляду справи ОСОБА_1. уточнила розмір компенсації, яку просила стягнути в сумі 1235 гр. 50 коп.
ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов про визнання частково недійсними договорів дарування та купівлі-продажу та визнання права власності.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 22 вересня 2009 року прийнято відмову ОСОБА_2 від заявленого позову; провадження у справі в цій частині закрито.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 22 вересня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду, звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд належним чином не перевірив твердження позивача про те, що спірні споруди є спільною частковою власністю, та не прийняв до уваги її заперечень, що туалет та душ побудовані нею особисто. Висновки суду щодо перешкод з її боку в користуванні позивачкою душем та туалетом ґрунтуються лише на поясненнях ОСОБА_1. Судом залишено поза увагою рішення Красноармійського міського суду від 19 грудня 1997 року про розподіл майна між відповідачем та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 Позивачем не доведено розмір компенсації, який визначено в 1235 гр. 50 коп., оскільки вартість спірних споруд в технічному паспорті визначено в 876 гр. Крім того, суд зазначив в рішенні, що душ та туалет є самочинним будівництвом, але не врахував, що за правилами ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просив задовольнити.
ОСОБА_1. просила відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами п. 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що сторони у справі є співвласниками будинку АДРЕСА_1, в тому числі душу (літера Ж) та вбиральні (літера И). Виділ Ѕ частки в натурі із майна, що є спільною частковою власністю, неможливий. Доказів, що спірні споруди побудовані після 1997 року, ОСОБА_2 не надала.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до вимог частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації (ст. 358 ЦК).
В силу статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 липня 2007 року є власником 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною споруд та побудов, в тому числі Ѕ Ж – душ, Ѕ И – туалет (ас. 8-9).
Інші 48/100 частини цього будинку з відповідною частиною споруд та побудов належать відповідачу ОСОБА_2, згідно з рішенням Красноармійського міського суду від 19 грудня 1997 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що норми ст. 364 ЦК України регулюють виділ у натурі частки всього майна, що є у спільній частковій власності, або одержання грошової або іншої матеріальної компенсації вартості всієї належної співвласникові частки.
ОСОБА_1. не зверталася з позовними вимогами про виділення в натурі всієї належної 52/100 частини житлового будинку з відповідною частиною споруд та побудов.
Виділ із належної співвласнику частки у праві спільної часткової власності окремого майна в натурі зі стягненням компенсації діючим законодавством не передбачено.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.
В разі перешкод з боку відповідача в користуванні ОСОБА_1. спірними спорудами остання не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом порушеного права.
На час розгляду даної справи вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю не були заявлені.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Оскільки судом першої інстанції при вирішенні даного спору неправильно застосовано норми матеріального права, рішення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та про визнання права власності на майно відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді