Справа 8627- 2009 Суддя 1 інстанції Лаврушин О.М.
Категорія 32 Доповідач Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Троценко Л.І.,
при секретарі Алексєєвій Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Белозерська» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Белозерська», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля, про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2009 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Белозерська» про відшкодування моральної шкоди, а саме - з відповідача на користь позивача було стягнуто у відшкодування моральної шкоди 12 000 гривень.
Не погодившись із рішенням суду, товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Белозерська» принесло апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції був неправильно застосований матеріальний закон, а саме:
- суд першої інстанції не врахував, що позивачем, без поважних причин був пропущений тримісячний строк на звернення до суду за захистом порушеного права,
- позивачем не було доведено, якими саме неправомірними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода,
- стягуючи моральну шкоду, суд не врахував те, що спричинення моральної шкоди може бути підтверджено лише висновком медико-соціальної експертизи.
Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
Позивач з 13 серпня 1979 року по 20 січня 2009 року знаходився у трудових відносинах з ВП «Шахта «Белозерська».
Наказом Міністерства вугільної промисловості України № 619 від 26 листопада 2008 року була припинена діяльність ВП «Шахта «Белозерська» ДП «Добропіллявугілля», цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом виділення зі складу ДП «Добропіллявугілля» з наступним приєднанням до орендаря – ТДВ «Шахта «Белозерська».
Згідно із пунктом 3 вказаного наказу та пункту 3.3 Статуту товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Белозерська» відповідач є правонаступником ВП «Шахта «Белозерська» у частині прав та обов’язків відповідно до договору оренди, а також прав та обов’язків, пов’язаних з діяльністю ВП «Шахта «Белозерська».
Відповідно до статті 15 Закону «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року із подальшими змінами, о рендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
Згідно із рішенням МСЕК від 20 січня 2009 року позивачу було вперше встановлено стійку втрату працездатності у зв’язку із професійним захворюванням у розмірі 40%.
20 січня 2009 року позивач був звільнений з роботи за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України за станом здоров’я, який перешкоджає йому виконувати трудові обов’язки.
Таким чином, на час скоєння нещасного випадку між позивачем і відповідачем існували трудові відносини, які регулюються Кодексом законів про працю України, а не Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або на уповноважений ним орган.
За частиною 4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів і вимог закону, апеляційний суд вважає, що підприємством не були забезпечені безпечні умови праці позивача, а тому відповідач має нести перед ним відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності до норм Кодексу законів про працю України.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції були одночасно застосовані норми Кодексу законів про працю України і стаття 1167 ЦК України.
Однак з висновком суду першої інстанції щодо застосування статті 1167 ЦК України погодитись неможливо, оскільки між сторонами на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди існували трудові відносини, а тому із мотивувальної частини рішення суду підлягає виключенню посилання на статтю 1167 ЦК України.
В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, на підставі статей 153, 233, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Белозерська» задовольнити частково.
Виключити із мотивувальної частини рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2009 року посилання на статтю 1167 ЦК України.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: